Безпілотники — надзвичайно важлива річ на фронті. Нинішню війну Росії проти України називають першою в історії війною дронів. Розвідувальні дрони виявляють ворожу техніку та війська і дистанційно коригують артилерійський вогонь та сухопутні операції. Ударні дрони взагалі на вагу золота – вони і розвідку можуть вести, і одразу самі завдавати ударів. Якщо якісні розвідувальні беспілотники коштують від півтори тисячі доларів, як славнозвісні Мавіки, то складні комплекси — з кількома апаратами та пунктом керування — це вже десятки й сотні тисяч. А найсучасніші бойові машини коштують мільйони.
Американська компанія General Atomics готова передати Україні один із сучасних універсальних безпілотників MQ-9 Reaper. З англійської назва перекладається як «Жнець». Одна з передових розробок американського військово-промислового комплексу. Фактично Ріпер можна вважати повноцінним літаком, тільки без пілотів. У нього і розмір солідний – розмах крила аж 20 метрів. І піднятися він може аж на 15 кілометрів – це вище, ніж літають пасажирські лайнери. І вантажопідйомність у Ріпера – понад півтори тонни, відтак він може нести до 4-х ракет і дві керовані лазером бомби. «Жнець» – розробка не нова: він у небі вже понад 20 років. Зате випробуваний, надійний і має багато модернізацій. Один бойовий комплект з обслуговуванням коштує десятки мільйонів. Але ірландська волонтерка Кейт МакКенна запевняє: Україна може отримати його за долар. Кейт розповіла про цей проєкт в інтерв'ю Польському радіо для України:
Допомога Україні з 2022
В лютому 2022, коли росіяни намагались захопити Україну і підбирались до Києва, я взялася за постачання Україні дронів. Як волонтерка, я доєдналася до проєкту Міністерстіва цифрової трансформації та UNITED24: моїм завданням було комунікувати з людьми з індустрії і бути посередницею, мостом, між тими організаціями, які хотіли постачати допомогу Україні та між Міністерством цифрової трансформації та UNITED24. З часом мої завдання змінилися, бо змінилася сама війна. Ми почали шукали конкретні рішення.
І цей напрямок діяльності розвинувся, бо Україна вирішила розвинути власну індустрію і виробляти дрони, тому що виробники всередині країні більш точно знають і розуміють потреби фронту і можуть швидко реагувати. Тож моя роль змінилась і я почала шукати компоненти, деталі для цих дронів та виробництв. Я почала розглядати запуск якогось масштабного проєкту, бо я маю багато контактів в індустрії. Крім того, мене сприймали як людину, якій можна довіряти. Таке ставлення було як зі сторони української влади, постачальників, захисників, так і зі сторони колективного Заходу. Тому мене попросили допомогти з безпілотниками MQ-9 Reaper.
Переїзд до Польщі.
Я працювала у Ванкувері, в Канаді. І проблема виникла із різницю в часі, бо доводилось тоді працювати в ночі. Моя старша донька пішла до польського університету, цього вересня, а моя молодша донька мріяла 11-тий та 12-тий клас навчатися у Європі, тож у серпні ми переїхали до Польщі. На жаль, діти ще не говорять польською, але вже знають кілька слів українською. І я теж вивчаю українську, тож не втрачаю можливості попрактикуватися в розмові з носіями. Так я опинилася в Польщі. Перебування в цьому часовому поясі справді допомагає: коли треба терміново приїхати до Києва – зробити набагато легше, також ми організовуємо робочі зустрічі у Варшаві і в інших містах Європи.
Україна і спогади з африканського дитинства.
Я маю зізнатись: якби у січні 2022-го мене хтось попросив показати на мапі Україну, я не впевнена на 100 відсотків, що зробила б це правильно. Мені соромно про це говорити і я почуваюся винною. Бо якби 2014-го такі люди, як я, виявили позицію і сказали: «Ні, цього не буде», - сьогодні було б більше живих українців. Але через те, що люди на заході не приділили цьому належної уваги, Україна бореться у війні сама. І, насправді, це завдає мені багато душевного болю.
Мені не байдужа Україна. Я народилась у час громадянських воєн в Африканських країнах. Фактично вже немає тієї країни, в якій я народилась і провела дитинство. Я не можу сказати, що я шкодую, бо я не згодна з політикою апартеїду. Але я знаю, як це – бути дитиною під час війни, рости у постійному страху, з відчуттям, що на тебе полюють. Я не хочу такої долі для Українських дітей. Коли я побачила, що відбувається в Україні, це дуже мене зачепило. Коли я була дитиною, я не могла нічого зробити, щоби зупинити війну, але я вже доросла і можу допомогти. Саме це мотивує мене, аби наступні покоління не були змушені цього робити. Росія вчиняла такі звірства століттями, цьому треба покласти край. Росіяни мають повернутися в межі своїх кордонів, вони дикі, нецивілізовані та варварські. Вони мають залишити Україну. Тому мені не байдуже.
Моє серце розривається, особливо зараз, коли багато підрозділів переживають складні часи. Один із таких підрозділів звернувся до мене: вони не мають знеболювальних, тож не в змозі допомогти пораненим побратимам. Це жахливо. Я вдячна за кожен день, коли я можу зробити щось, аби допомогти. Мої проєкти для України вимагають багато часу, але я сподіваюся – вони зможуть щось змінити і зберегти життя.
Amat Victoria Curam - війна любить підготовлених.
Amat Victoria Curam - це також назва недержавної організації, яку створили спеціально для підтримки військових, які перебувають на передовій в Україні. Ми робимо все можливе, аби допомогти. У процесі виникають певні перешкоди, але, як недержавна організація, ми можемо реагувати швидше за державу та її апарати. Ми також усвідомлюємо, що родини військових, а також військові, які повертаються з війни, теж не забезпечені необхідними соціальними проєктами. Але зараз ми зосередили свою роботу на тому, щоб зробити технології доступними.
За освітою я – експертка з міжнародних відносин, і я використовую ці знання, щоб знаходити підхід до партнерів України і постачати все необхідне. Днями я говорила з представницею відомі компанії яка спеціалізується на виготовленні зброї протиповітряного захисту, і вони не проти постачати свої дрони до України. Я намагаюся полегшити процес комунікації. Я також багато досліджую, шукаю військових, генералів у відставці, по всьому світу – вони допомагають знаходити склади покинутого спорядження. Я знаю одну компанію, яка має 2 склади, наповнені деталями для дронів та старих літаків. Тож я прошу передати Україні те, що ми вважаємо необхідним. І вони зазвичай погоджуються. Зараз ми такі переговори ведемо з Канадою: ми просимо в них дрони, які вони списали у 2015 році, їх справді багато (83 тисячі), але їх можуть знищити. Ми ж просимо віддати ці дрони Україні. Щоби забрати їх з Канади необхідно буде зібрати команду українських фахівців – щоб вони теж перевірили самостійно: що звідти варто використовувати, а що – ні.
Я люблю знаходити те, про що країни забули. Наприклад, улітку 2022-го друзі сказали мені: «В Алабамі на складі є понад 3 тисячі «Страйкерів». Спочатку США переслали їх на Аляску, але через температуру вони не функціонували добре, тож їх прислали назад, і ми хочемо їх передати». Тож так ми отримали «Страйкери». Коли я знаходжу щось подібне, я надсилаю інформацію до міністерства оборони, і вони погоджують. Це завжди займає більше часу, ніж хотілося б.
MQ-9 Reaper. «Жнець».
Мій хороший друг, який дуже підтримує Україну, – американець, генерал-майор повітряних сил Джеймс Посc, дуже допомагав у цьому процесі. У квітні 2023-го мені розповіли про MQ-9 Reaper – що General Atomics ведуть процес переговорів про передачу 2 дронів Україні. Протягом року цей процес так і не зрушив з місця. Я маю в оточені багатьох досвідчених військових, які переконані, що ці дрони можуть бути корисними. Війна в Україні складна і міняється, проте «Женці» можуть змінити її хід.
Існує правило: до України не передають спочатку великої кількості засобів, які не перевірили там у застосуванні. Тож спершу надають малу партію. Те, що блокувало передачу дронів - це кошти на обслуговування. Для 2 дронів ця сума складає 10 млн доларів на підготовку та поставку техніки, і ще по 8 млн доларів на рік — на обслуговування та підтримку. Україна не може стільки заплатити, але вона й не мусить, бо немає певності, що це спрацює. Тому директор General Atomics запевнив, що вони заплатять за рік обслуговування MQ-9 в Україні. Крім того, компанія погодилася покрити вартість транспортування двох дронів, навчання українських фахівців – інженерів і пілотів. Керування цим дротом відбувається через супутник – не через радіозв’язок, і через це також виникають додаткові витрати. Але їх також виробник візьме на себе, це дуже щедро з їхнього боку.
Компанія все таки бачить комерційний інтерес у цій історії, в майбутньому. Збройні сили США мають сотню MA-9A – це старіша версія «Женця» – яку зараз списали. Але їх можна буде використовувати, якщо MQ-9 Reaper підтвердять свою ефективність. Наприклад, літаки F-16, це дуже ефективна зброя: вони можуть збивати ракети, якими атакують Україну, але вони не надто довго можуть залишатися в повітрі. Дрони, натомість, піднімаються в повітря на довший період і можуть отримати чітку інформацію та координати розташування ворога, і навіть працювати разом з F-16.
Також «Женці» мають чимало можливостей, і якщо вони виявляться ефективними, це зробить українське військо сильнішим. Я думаю, якщо вони увійдуть в гру, росіян це неабияк засмутить. І це добрий шанс, як на мене, бо пробну партію віддають фактично задарма. І я дуже хочу, аби така сучасна зброя вже була в Україні.
Інтерв'ю можна прослухати в доданому аудіофайлі.
Анастасія Купрієць
