Українська Служба

DanChurchAid допомагає розміновувати села у Миколаївській області

10.03.2024 14:20
Минулого року під час першого форуму «Розмінуй Україну» (Demine Ukraine Forum) прем’єр-міністр України Денис Шмигаль заявив, що жодна країна у світі після Другої світової війни не стикалася з таким мінним забрудненням, як Україна. Наразі відомо про 180 тисяч квадратних кілометрів, що потребують розмінування. З початку російського вторгнення розмінували 18 тисяч квадратних кілометрів інфраструктури. Для повного розмінування України потрібно 37 млрд доларів і понад 10 тисяч саперів. У держави є тільки 3 тисячі фахівців. За словами Дениса Шмигаля, не обійтися без допомоги міжнародних партнерів. Близько 40 країн уже виділили 250 млн доларів на розмінування. DanChurchAid (DCA) є однією з ключових партнерів української влади у процесі розмінування території
Руйнування після російської атаки в селі Липці на ХарківщиніPAP/Mykola Kalyeniak

Працівники DanChurchAid надають допомогу людям, які постраждали від війни. Також вони займаються розмінуванням певних територій України. Нині Україна є країною з найбільшим забрудненням мінами та вибухонебезпечними предметами у світі. Через це різко зросла небезпека травмування і загибелі дорослих та дітей внаслідок неправильного поводження з боєприпасами та вибухонебезпечними предметами на територіях проведення бойових дій. В першу чергу, це залишені в деокупованих містах та селах міни, а також небезпечні предмети, що потрапили в неконтрольований обіг по всій території країни. Тому інформування та навчання з попередження ризиків, пов’язаних із вибухонебезпечними предметами, набуває все більшої актуальності. Громади, які проживають у цих постраждалих районах, стикаються з серйозними ризиками, включаючи поранення або смерть і обмеження доступу до життєво важливих ресурсів. Тому якнайшвидше розмінування території України так важливе. Детальніше саме про цей аспект діяльності DanChurchAid в інтерв’ю Польському радіо для України розповів старший технічний радник Крістофер Фуллер, який зараз перебуває у Миколаївській області. На початку нашої розмови він розповів про свій досвід роботи у цій сфері:

Багато технічних радників мають попередній військовий досвід. Я колишній військовий. Протягом 22 років я був військовим британської армії. Потім я перейшов до гуманітарного сектору. Тож я звертаюся до свого попереднього військового досвіду. Я був у Сирії, а також в Іраку. Там також були кілометрові мінні поля, великі забруднення території. Процеси всюди однакові, але різниця між цими країнами, на мій погляд, полягає у тому, що загрози різні. В Україні ми маємо справу переважно з конвенційною зброєю, мінними пастками. Ми намагаємося інформувати суспільство, місцеве населення. Ми працюємо тут для людей. Зрештою DanChurchAid не буде тут постійно. Тож коли ми поїдемо звідси, то ми маємо переконатися, що українці можуть продовжити цю роботу.

Співрозмовник розповів, чому DanChurchAid працює саме у Миколаївській області.

По всій країні є певні території, де нікому не дозволяється працювати. Ми називаємо ці зони буферними. Кожна неурядова організація, зокрема і DanChurchAid, отримує територію. Ці території різняться за своєю площею. Територія, яку ви як неурядова організація отримаєте під свою відповідальність, залежить від ваших спроможностей. DanChurchAid отримала Миколаїв. Навіть на півдні Миколаєва є буферні зони, до яких ми не можемо потрапити. Ми знаємо, які території були окуповані росіянами. Тож переважно саме ці території були забруднені мінами. Саме на цих територіях ми фокусуємо свою роботу з розмінування.

Співпрацівники DanChurchAid відвідують кожне село, зустрічаються з лідерами місцевих громад, обговорюють з ними масштаби забруднення території, розповідає Крістофер Фуллер:

Місцеві жителі розповідають, яка саме територія була забруднена, чи мінно-вибухові прилади, що були виявлені, вже здетонували чи ні, чи були якісь нещасні випадки. Під час спілкування з усіма цими людьми співпрацівники DanChurchAid отримують необхідну інформацію, розуміють, як виглядає ситуація у кожному окремому селі, на територіях, що були забруднені або були вражені. Потім вони проводять навчання з попередження ризиків від вибухонебезпечних предметів. Це виглядає так: ми збираємо групу людей в класі або робимо це онлайн і проводимо тренінг з попередження ризиків. Ми пояснюємо, як виглядають всі ці предмети, де люди можуть на них наштовхнутися, а також правила поводження. Розповідаємо, що не можна торкатися цих предметів, а потім необхідно повідомити владі про виявлення таких вибухонебезпечних предметів. Наша команда зазначає, чи цей предмет або ця територія має статус «підозрілої» або вже «підтвердженої» залежно від доказової бази, яку нам вдасться зібрати. Оскільки йде війна, то щодня виникає ризик того, що на цю територію можуть бути скинуті інші вибухонебезпечні предмети. Тож наша команда щодня відвідує ці місцевості й запитує у жителів, чи вони виявили щось нове. Ми відвідуємо усі громади та села. Якщо треба провести повторне заняття для місцевих жителів, то ми це робимо. Тож для людей, які покинули Україну, але зараз планують повернутися, ми готові провести нові заняття з попередження ризиків від вибухонебезпечних предметів.

Крістофер Фуллер розповів, як виглядає процес розмінування території:

Оскільки я старший технічний радник, то в моєму підпорядкуванні є ще два технічні радники. Наша команда може розміновувати території, на яких йшли бойові дії. Національний орган з питань протимінної діяльності України, який збирає всю інформацію, дає нашій команді завдання очистити конкретну територію, виявити або усунути вибухонебезпечні предмети. У співпраці зі Службою безпеки України наша команда знищує або усуває кожен предмет, що був виявлений. Це не швидкий процес. Коли ми говоримо про забруднення в Україні, то ми зазначаємо, що процес цілковитого очищення території триватиме багато років. Та це за умови, що війна закінчиться завтра. Оскільки гаряча фаза війни все ще триває, то ми не можемо потрапити на певні території та усунути всі міни та інші подібні предмети.

Я запитала у старшого технічного радника DanChurchAid, чи за час їхньої роботи в Миколаївській області вони зафіксували суттєве підвищення рівня проінформованості місцевих та усвідомлення усіх ризиків, що несуть із собою вибухонебезпечні предмети:

Ми записуємо кожне заняття з попередження ризиків від вибухонебезпечних предметів, яке ми проводимо. Потім ми повертаємося на цю територію, щоб переконатися, чи всі жителі цієї території знають, а можливо комусь, хто щойно повернувся до Миколаївської області, треба провести таке заняття. Ми їздимо по всіх селах, де це можливо, аби проінформувати місцевих жителів. Ми стикаємося з такою проблемою, що є певні території, куди ми не маємо доступу з різноманітних причин. Тоді ми проводимо для жителів цих населених пунктів онлайн-заняття. Ми робимо усе можливе, аби якомога більша кількість людей отримала цю інформацію. Я можу сказати, що рівень усвідомлення загроз високий, адже ми постійно намагаємося проводити заняття з людьми.

Крістофер Фуллер розповів, що треба робити у випадку, якщо ви виявили вибухонебезпечний предмет:

Для всіх тих, хто повертається з евакуації до свого села, до свого будинку і розуміє, що на землі є щось підозріле, я скажу, що найважливіше  це не торкатися цього предмету. Повідомте про це голові громади або старості. Якщо ви не можете зв’язатися з представниками місцевої влади, то я хотів би зазначити, що представники нашої команди залишають свої контактні дані. Ви можете звернутися до нас, ми допоможемо повідомити про це, допоможемо провести огляд території. Ми передамо ці дані до Національного органу з питань протимінної діяльності. Цей орган дасть завдання усунути цей предмет або повідомить, що треба робити далі.

Дар'я Юр'єва