На тлі широкої кампанії російської пропаганди на Заході про буцімто утиски православ’я в Україні, російські окупанти жорстоко вбивають, піддають тортурам і жорстоким переслідуванням священників українських церков. Потерпілі священнослужителі стверджують, що на загарбаних росією територіях окупаційні адміністрації не визнають жодних інших християнських організацій, окрім російської православної церкви та підконтрольній їй так званій «Українській православній церкві» Московського патріархату.
Російські окупанти в Україні відмовляються визнавати легітимність українського православ’я на окупованих територіях, створюють нестерпні умови для священників цієї конфесії та примушують їх до втечі під загрозою репресій. Про це розповів священник Православної церкви України отець Серафим, колишній настоятель храму Святої Трійці в Добропіллі Херсонської області. Йому довелося терміново виїхати з рідного селища вже в перші місяці після загарбання росіянами Херсонщини:
— Я був на тій стороні Дніпра, на лівому березі, і до нас додому прийшли росіяни. Там взагалі немає такого поняття, як українське православ'я. Якщо ти за Україну, то ти не можеш там служити у них, тому що ти за Україну. У нас священик, який зараз там живе, з яким я разом служив, на проповіді щось сказав проукраїнське, і його закрили на шість днів і заборонили йому служити. Вони приїздили, роздавали свою гуманітарну допомогу і хтось з місцевих поскаржився, що батюшки нібито не дозволяють брати їхню гуманітарку. Вони прийшли до мене, сказали: «Щоб через три дні тебе тут не було». Забрали в мене телефон, почали дивитися мої фотографії. Тоді забрали документи. Я кажу: «А чого ви їх забираєте?». Вони сказали, що на перевірку і що потім віддадуть. Їх було троє, всі в масках, облич я не бачив. Старший поставив переді мною автомат і пару разів перепитав, чи доступно він все пояснив, чи я його зрозумів, чи може треба зі мною діяти інакше. Я тоді на тиждень виїхав в інший населений пункт. Вони знов приїхали до моєї хати вночі і знову шукали мене, обшукали хату і церкву. За тиждень я туди повернувся і поїхав у Скадовськ, де була їхня база, без жодних документів. Проїхав через блок-пост, сказав, що мені треба до такого-то. Вже там вони фотографували мене з російським прапором, записали відео і відпустили. Віддали паспорт, але не віддали документи на машину і водійські права. І я тоді зрозумів, що немає сенсу там лишатися і виїхав катером у Херсон.
Тим, священникам, які залишилися в окупації, пощастило значно менше. Єпископ Херсонський і Таврійський Никодим виїхав зі свого рідного села Олешки, де доглядав хвору матір, влітку 2022 року. За час проживання в окупації він пережив погрози його життю й вимоги перейти до Московського патріархату, допити й моральний тиск російських загарбників. Виїхати звідти зміг лише через росію і лише з другої спроби. На пропускному пункті в Новоазовську Донецької області єпископу довелося лягати під автобус, протестуючи проти відмови пропустити його із матір’ю. А тоді здолати дорогу у близько шість тисяч кілометрів в об’їзд через росію і країни Балтії до України. Натомість ще один настоятель храму Української православної церкви, ім’я якого не наводиться тут з міркувань його безпеки, відмовився виїжджати, був підданий арешту і тортурам. Він розповів, що тиждень був замкнений в катівні окупантів без їжі і води. А репресії росіян проти нього почалися за лічені дні, як окупаційна адміністрація закріпилася на загарбаній території:
— Вони прийшли і сказали, переходь на російське. Я сказав: «Ніколи цього не буде. Ніколи! Можете розстрілювати, але я не перейду». А вони тоді сказали, що інакше не будеш служити. Зробили обшук, трусили всю хату цілу ніч. Я загалом вісім обшуків пережив. Приїжджали з міношукачем, шукали зброю. А тоді повезли мене в катівню. Там були нічні допити. А тоді прив’язували до ліжка так тісно, що не міг повернутися, стояти, лежати, сидіти — нічого. Вони вмикали холодне повітря, кондиціонер був аж під стелею, я не міг до нього дотягтися. Він працював цілодобово. А вранці приходили і питали: «Ти там ще не здох?». На допитах питали хто в мене куратор з того берегу Дніпра. Тоді казали, що мене розстріляють, закинуть в яму, загребуть сміттям і ніхто й не знатиме, де я є. А ще казали, що мене через мінне поле поженуть і там мені буде кінець. Ви знаєте, мої вуха там таке чули, що ночами я два пальці у вуха вставляв, щоб не чути страшні крики катованих. Я думав, що я з глузду з’їду. Що там творилося — то хай Бог це милує!. І тоді мене вивезли зі Скадовська і передали поліції. Я там ще три доби був.
Чи не першим українським священником, який потрапив у російський полон і пережив нелюдські катування, став благочинний Одеської єпархії Православної церкви України, настоятель Свято-Троїцької парафії в Одесі Василь Вирозуб. Він взяв участь у місії з повернення тіл загиблих українських прикордонників з острова Зміїний, які першими дали бій потопленому в майбутньому флагману російського Чорноморського флоту крейсеру «Москва». 25 лютого 2022 року пошуково-рятувальне судно «Сапфір» вирушило на острів. На борту, крім Вирозуба, були ще два священники — українських протестантської і католицької церков. Але судно з усім екіпажем опинилося в полоні щойно підійшло до українського острова. Вирозуб сказав, що росіяни вивезли всіх українців до Севастополя, звідки доправили до табору полонених в російському Шебекіні. Там священник та інші клірики були піддані тортурам. «Мені виривали нігті, били пластиковими трубами, катували елекрострумом. Допитувалися, в якому відділі СБУ я працюю, яка моя роль в українському війську. Вони просто не уявляють, що капелан можу бути просто пастирем для військових, бо в них немає священників, які б не служили їхньому ФСБ», — розповів священник. У подальшому він витерпів ще страшніші муки в тюрмі Старого Осколу, був свідком відрубування росіянами голів і геніталій ув’язненим українцям. Лише через понад два місяці, останнім з екіпажу «Сапфіра», Вирозуб повернувся за процедурою обміну полонених в Україну.
Всі опитані священники стверджують, що російські загарбники не терплять функціонування українських церков на окупованих територіях, примушують переходити до російської православної церкви або просто зачиняють українські храми, а їхніх настоятелів або вбивають, або депортують.
Запрошуємо послухати передачу в доданому файлі.
Олександр Савицький
