«Важливо те, що почали говорити про людиноцентричність в армії. Тому що маленька радянська армія точно ніколи не може перемогти велику радянську армію. І поки людина не стане в центрі, нічого не відбудеться. І ці зміни є. Насправді вони вже відбуваються. Бо прийшли люди з цивільного життя.
Бо армія сама по собі, як структура, була дуже замкнута. І повірте, нічого цього б взагалі не відбулося, якщо б не прийшла така кількість, власне, мобілізованих цивільних людей, які принесли з собою свою культуру, принесли якісь свої думки й навики.
Єдине, що ми хочемо досягнути насправді прикладом свого підрозділу, щоб це було системне рішення, щоб саме інновації й розвиток стали системними в Збройних силах України. Дуже важливо, що армія, хоча й повільно, не так швидко, як би хотілося, але вона починає розуміти, що саме це їй зараз потрібно для того, аби вижити й перемогти», — говорить Віталій Кирилів.
Тарас Андрухович
