Пьотр Кашувара — засновник й голова фонду «Przyszłość dla Ukrainy / Майбутнє для України UA Future», який від початку повномасштабної війни активно допомагає українцям, зокрема українським військовим.
Між іншим, Пьотр багато років працював воєнним корсепондентом в Україні, де висвітлював для польських ЗМІ російсько-українську війну.
«Я працював воєнним корсепондентом в Україні від 2016 року. Я їздив декілька років з українськими підрозділами по фронту. Писав про це. Але нікому не було цікаво, нікому це не було потрібно. Багато років я намагався показати людям у Польщі, що війна в Україні триває. Що вона не закінчилася. Що там надалі є люди, які страждають від війни, там досі падають ракети», — розповідає Пьотр.
Як зізнається, він не думав, що повномасштабна війна розпочнеться. Спочатку він поїхав допомагати людям на польсько-український кордон. Пьотр наголошує, що не міг просто, як сотні журналістів з усього світу, приїжджати на кордон, просто робити фотографії цих людей, і повертатися. Він розумів, що мусить допомогти цим людям та врятувати якомога більше людей.
«Я думав, що це буде два тижні шоку для преси. Приїдуть журналісти, розкажуть, що війна в Україні триває від 2014 року, але потім всі ті журналісти повернуться, а війна яка була, така й буде. Потім ми зрозуміли, що помилилися і що це повномасштабна війна, яка прийшла в Україну. Я не хотів вірити у це. Але коли я дізнався про це, то відразу все кинув, знайшов собі бронежилет, каску, і у наступні дні я організував першу допомогу. Я вирішив, що якщо нікому не цікаво те, що я писав про війну, то чому зараз, коли я маю журналістську акредитація, маю спорядження, маю допомогу, не скористатися цим і не поїхати та не забрати людей. Я почав їздити і забирати їх. І через місяць, коли цілий світ розказував про війну в Україні, я не зробив жодної фотографії. Не було часу. Ми щодня прокидалися і їхали по людей, забирали їх і перевозили до Польщі. Потім збирали допомогу і поверталися через кордон в Україну», — ділиться Пьотр Кашувара.
Утім, за словами журналіста й волонтера, згодом у нього природно почали закінчуватися фінанси на допомогу. Тому занйомі порадили йому створити фонд, який нині став міжнародним і працює не тільки у Польщі, але й в Україні та США. Від самого початку війни фонд «Przyszłość dla Ukrainy UA Future» допомагав понад 30 українським підрозділам.
«Сьогодні ми маємо чотири мікроавтобуси, які постійно їздять в Україну. За останні два з половиною роки ми допомогли понад 200 тисячам людям. У прифронтові райони ми відправили 700 тонн продуктів харчування. Однієї лише медичної допомоги ми змогли привезти на декілька мільйонів доларів. Все це нам вдалося зробити тому, що коли я побачив журналістів на кордоні наприкінці лютого 2022 року, і як вони фотографують цих людей, я до сьогодні не можу про це казати і згадувати без емоцій... я не міг дивитися на це... Я сказвав, що неможливо приїхати, просто зробити фото, і повернутися. Треба допомагати. Поки є можливість, поки є шанс, треба врятувати якомога більшу кількість людей. Так все почалося. І зараз все це вже дуже важко зупинити...», — розповідає він.
А нещодавно україські бійці із 308 окремого батальйону РЕБ ЗСУ зібрали декілька тисяч злотих на допомогу потрепілим від паводків у Нижньосілезькому воєводстві.
«Українські солдати пам’ятають, що Польща й поляки допомагали Україні дуже довго й далі допомагають. Вони теж хотіли показати, що Україна також пам’ятає про Польщу. Ми не очікували жодної допомоги з фронту. Для нас це був шок, що люди, які знаходяться там, на фронті, знайшли час, і їм не байдуже, що відбувається за 3000 кілометрів, десь у Польщі», — говорить Пьотр Кашувара.
Утім намагання посварити поляків й українців не полишає російська пропаганда, котра активно використовує будь-яку важку тему для того, аби розділити наші народи.
«Російська пропаганда завжди дуже сильно нмагається поділити наші нації, поділити поляків й українців. Вони прекрасно знають, що разом ми дуже сильні і можемо зробити майже все. Це показав початок війни, коли мільйони людей приїхали з України до Польщі і поляки відкрили свої домівки для них. Кожен в Україні і в Польщі хотів би, аби ця війна закінчилася сьогодні або завтра, щоб не треба було більше допомагати. Але ті люди, котрі допомагали Україні, вони й далі допомагають.
Ніколи не було такого, аби в Україні хтось мене залишив самого. В Україні я дуже комфортно себе почуваю, бо там дуже багато людей з відкритими серцями», — додає Пьотр Кашувара.
Сьогодні, за словами журналіста й волонтера, фонд «Przyszłość dla Ukrainy UA Future» допомагає менше 10 підрозідлам, але ця допомога цільова, конкретна. «Ми знаємо, що саме потрібно хлопцям. Ми знаємо, які є потреби в українському війську. Ми постійно на зв’язку з хлопцями з першої лінії. Ми постійно працюємо. Найближчим часом їхатимемо і на Сумщину, і на Харківщину, і на Донбас», — відзначає він.
«Можливо, банерів із подякою полякам і написом: "Ви були перші, хто нам допомогли" (на польсько-українському кордоні — ред.) більше немає. Але це залишилося у головах людей. Думаю, що кожен українець знає й пам’ятає, як поляки і Польща допомагала. Я не можу порахувати те, скільки разів чув слово "дякую" від людей в Україні. Це неможливо порахувати. Я думаю, що за останні два роки я почув слово "дякую" мільйони разів. Я і вся моя родина не почула стільки разів "дякую" за все своє життя, як ми почули за ці два роки в Україні. Люди в Україні дуже відкриті до поляків. Коли ми заїждали на блокпост, і казали що з Польщі, то солдати починали плакати і дякувати нам за те, що ми приїхали. Я сподіваюся, що польсько-українські відносини ставатимуть тільки кращими. Я сподіваюся, що ані історія, ані російська пропаганада, не зможуть знищити того, що ми знову створили два роки тому. Це просто наш час. Про майбутнє будемо вирішувати ми. Ніхто інший це за нас не зробить. Я сподіваюся, що ані ми, поляки, ані українці не забудемо того, що ми разом зробили за ці останні два з половиною роки у ці страшні для України часи».
А розмову повністю можна послухати у прикріпленому звуковому файлі.
Тарас Андрухович