За повідомленнями з фронту російсько-української війни, російські загарбники майже окупували місто Селідове, яке є важливою ланкою української оборони на південних рубежах оборони міста Покровськ. Раніше західні військові експерти прогнозували обхід російськими окупантами Покровська з флангів і падіння цього міста вже у вересні, що відкриває перспективи російського захоплення Донецької області й наступу на мільйонне місто Дніпро і вихід до ріки Дніпро. Думки українських експертів щодо такого розвитку подій розходяться.
Тиск ворога на східному фронті посилюється, росіяни беруть один населений пункт за іншим, і успіхам їхнього наступу не видно кінця, стверджують деякі заклади інформації та окремі коментатори в Україні. Ще більш скептичні щодо спроможності українського війська стримати поступ російських загарбників західні військові експерти. Згідно з офіційною інформацією та свідченнями незалежних джерел, ситуація на фронті й справді виглядає вкрай важкою та важкопередбачуваною, особливо на тлі повідомлень про напівоточення важливого вузла української оборони — міста Селідове. Ситуацію, що склалася в цьому секторі оборони, висвітлив військовий оглядач Олександр Коваленко:
- Зараз російські окупаційні війська фактично на Покровсько-Кураховському напрямку вийшли за межі міста Селідове і сформували в цій локації можливість подальшого просування в північно-західному напрямку. Російські окупаційні війська станом на зараз будуть зайняті саме в цій локації виконанням основних завдань, які полягатимуть в заключній фазі подальшого наступу на Покровськ. Окрім південного напрямку, в російських окупантів по виходу на Покровське є ще й варіант наступу на Покровськ через Мирноград, і цілком можливо, що найближчим часом може активізуватися їхній рух в районі Воздвиженки, в районі Красного Яру та Гродівки. Рух в районі Красного Яру, а також в районі Гродівки, буде спрямований на Мирноград. Штурмові дії в районі Мирнограда: це фактично можливість в перспективі охоплення Покровська зі східної частини для формування саме напрямку удару при наявності ще й південного напрямку. Тобто, вони таким чином будуть намагатися йти за загальним сценарієм використання одночасно кількох напрямків для удару по цьому місту, як це відбувалося з Вугледаром, з Селідовим і буде відбуватися з Кураховим.
На думку всіх опитаних експертів та військових, центральною подією найближчих місяців на фронті стануть бої за місто Покровськ, яке є останнім великим населеним пунктом на шляху росіян до Дніпра. Керівник Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко впевнений, що українці спроможні стримати ворога під Покровськом:
- Покровськ закликають евакуюватися, адже місто буде закрите для оборони, будуть виконуватися оборонні заходи. Десь на 70% Покровськ спорожнів. Більшість містян, зокрема дітей, вже залишили цей населений пункт. Що менше буде цивільних, то краще, Сили оборони України будуть виконувати завдання. Тим часом Часів Яр практично зруйнований, не залишилося жодного вцілілого будинку. Наразі місто заросло бур'янами, немає жодного вцілілого будинку, багатоповерхівки або випалені зсередини, або зруйновані. Людей на вулицях майже немає, всі військові, всі цивільні перебувають в укриттях. Загалом в місті залишається кількасот людей. Часів Яр продовжує оборонятися і стримувати ворога. 28 жовтня розвідка Британії повідомила, що ворог перетнув канал в цьому місті, туди зайшли окремі передові загони ворога та диверсійно-розвідувальні групи. Але ситуацію вдалося стабілізувати. Тим часом ворог вже фактично окупував Селідове в Донецькій області, і там тривають активні бойові дії. Героїчна оборона Селідового впродовж близько двох місяців дала можливість приготуватися та зміцнити оборону Покровська і вживати всіх заходів, щоб це стала потужна оборонна операція. Над цим працювали Сили оборони України, щоб бути готовими дати відсіч ворогові. Для російських військ пріоритетом буде залишатися Курахове і Покровськ. І цей пріоритет — на кілька наступних тижнів і навіть місяців, особливо до кінця поточного року. Я думаю, що майбутня битва за Покровськ зможе надовго зупинити ворога. Військові роблять все можливе, щоб зараз це зробити. І повірте мені, за поточних умов вони блискуче справляються зі своїм завданням з оборони наших рубежів.
Натомість славетний український генерал Дмитро Марченко, який 2022 року врятував від російської окупації місто Миколаїв, не впевнений в успіхові подальших оборонних операцій. Він вказав на кілька внутрішніх проблем українського війська, що заважають налагодити ефективний спротив наступу росіян:
- Фронт у нас посипався. На жаль, в Селідове вже зайшли орки і вони вже там закріплюються. Я думаю, що в найближчий час вони обійдуть його кільцем і захоплять повністю, що дасть їм тактичний вихід на Покровськ. Це для нас дуже погано, але якщо казати, чому це відбулося, то скоріш за все, по-перше, це нестача боєприпасів і озброєння. По-друге, це люди — людей нема, нема поповнення, люди дуже змучені, вони вже не витягують ті фронти, на яких знаходяться. І третє, це розбалансування управління. Того, що зараз відбувається, точно не має бути. Якщо б мені випала нагода вирішувати, чи втрачати свої території, чи заходити на Курщину і там просто сидіти, то, звісно, я б перекинув на Донбас найсильніші підготовлені бригади. Поповнення у них відбувається швидше, ніж поповнення на Куп’янському або інших напрямках. Тому я не розумію, що відбувається на Курщині і для чого це відбувається. Можливо, є якийсь секретний задум? Побачимо. Але для того, щоб тримати на Курщині таку кількість військових, треба ще й неабиякий ресурс! І треба розуміти, що робити далі. Я зараз не розумію, що робити далі. Ну зайшли, закріпилися. Але якщо ви думаєте, що Путін буде розмінювати Курщину на якусь українську територію, то цього не станеться.
Своєю чергою, депутат Верховної Ради і екс-військовий Роман Костенко визнав цілу низку проблем в армії, але не схильний перебільшувати їхнє значення:
- Дійсно, ми зараз втрачаємо території і ми бачимо, що ми не можемо зупинити ворога. Для мене особисто фронт посипався, це коли противник стрімко врізається на десятки кілометрів в нашу оборону. Наприклад, якби він так врізався в наші бойові порядки в Харківській області чи в Дніпропетровській області, коли б колони противника заходили і створювали вогнища з охоплення наших угруповань, це б називалося «фронт посипався». Зараз можна сказати, що ми втрачаємо території, противник просувається, маючи тактичний успіх. Я би сказав, що відсутня стійкість оборони, що в України нестійка оборона, і це дає можливість противнику просуватися. У нас нестійке управління через перенавантаження наших керівних ланок, таких як оперативні, тактичні й стратегічні управління. Вони часто сформовані з людей, які не мають достатнього досвіду. Це тимчасові об'єднання, які формують на момент виконання якогось конкретного завдання. До цього угруповання починають придавати бригади, в яких ніхто ніколи разом з тими керівниками не працювали. Тобто, немає стійкості управління, і людей, які там постійно перебувають. Вони іноді просто неспроможні керувати такою кількістю підрозділів. До того ж, часто «наверх» йде неправдива інформація, і часто на стрічки картах генералів показують одну точку, де ведуться бойові дії, а війська воюють вже в інших місцях. І часто це проблема в тому, що всі бояться доводити до керівництва погані новини. Часто бійцям доводиться йти на ті позиції і виконувати ті поставлені задачі, що виходять з недостовірної інформації. А бійці не можуть туди йти або попадають в засідки, бо там вже противник. Тому це також проблеми системи управління, коли «чужі» штаби, «чужі» підрозділи, «не моє» з'єднання, «не з мого» роду військ, і ти намагаєшся виглядати кращим, ніж вони.
Один з найпоінформованіших експертів, український полковник і офіцер НАТО Сергій Грабський закликав не поспішати з катастрофічними чи переможними прогнозами:
- Противник має можливість, використовуючи масу піхоти, масований вогонь на окремих ділянка фронту, пробивати українські позиції, роблячи так звані тактичні прориви. Підкреслюю, не йдеться про наступ противника, йдеться про вдавлювання в українські лінії оборони. Я не знаю, як і досі тримаються наші хлопці на фронті. Вони вже перейшли всі межі можливого, всі межі доступного, всі межі зрозумілого! Те, що роблять наші хлопці — це великий подвиг. Ті герої, які тримають фронт 2024-го року, роблять неймовірне! Співвідношення наших сил та сил противника часом складає 1 до 10, 1 до 15. Утримувати позиції, перебуваючи під масованим ворожим вогнем надзвичайно складно, а часом і просто неможливо. Бо ще ніхто не придумав, як оборонятися на території, яка більше нагадує місячний ландшафт. Без переваги в повітрі, без наявності відповідних ударних засобів ми фізично не можемо зрівнятися з противником в кількості особового складу. Але ми можемо досягти переваги коштом більш ефективної високотехнологічної зброї. Наша задача — завдати максимальне ураження противнику, знищуючи його бойовий потенціал. Ми з цим пораємося, бо ті втрати, що їх несе противник, є дуже великими. Противник змушений навіть задіювати вже громадян іншої країни — Північної Кореї — для участі в бойових діях, бо свої потреби в живій силі він не може покрити настільки ефективно, наскільки це вимагає характер бойових дій. Задача максимум в противника — вийти на кордони Луганської і Донецької областей. Вона недосяжна цього року. Задача мінімум в противника — вийти на лінію Покровськ-Костянтинівка-Часів Яр. Тому ми з вами спостерігаємо відчайдушні спроби противника тиснути поперемінно на тому чи іншому напрямку. І саме тому ми чуємо про Селідове, саме тому ми чуємо про Гірник і так далі. Чи можливий прорив в районі Покровська? Так, можливий. Чи можливо, що цього прориву не буде? Так, можливо. Наразі занадто багато невідомих, що не дозволяють нам зробити цілком певні висновки.
Сергій Грабський не виключив виходу українських Сил оборони з Курської області Росії і перекидання їх на східний фронт:
Ми ведемо на Курщині війну трошки іншого характеру, і, не дай нам, Боже, вести війну за правилами противника! А саме — не віддамо території! Будемо їх тримати до останнього солдата! В природі українського війська, в природі українців є провадження маневреної війни без затримки на місцевості. Тому відповідь на питання, коли ми можемо виводити наші війська з Курської області Росії — будь-якої миті. Вони свою задачу виконали ще у вересні місці. Якби ми могли перекинути ці війська й завдати удару десь, умовно, в Брянській області, в Білгородській області, тобто, створювати прецеденти постійних глибоких проривів кордону — це було б добре. Зараз ми відтягуємо на Курщині на себе приблизно 50-55 тисяч російських військ, які безумовно за цей час могли б бути використані на інших фронтах. Але якою ціною? Саме на початку цієї операції вона розглядалася як маневрені рейдові дії. Десантно-штурмові війська не призначені тримати стратегічну або оперативну оборону. Тому зараз їхня задача вже відпрацьована. Тому ми маємо абсолютно спокійно ставитися до рішення нашого командування про можливий вихіду з території Курської області.
Тим часом британська агенція Reuters повідомила, що Російській Федерації вже недостатньо переведення економіки на воєнні рейки та отримання десятків мільярдів нафтодоларів для фінансування продовження війни проти України. За інформацією Reuters, Москві доведеться додатково підвищити податки, щоби фінансувати цю війну на тлі очікування падіння світових нафтових цін.
Олександр Савицький