Ми бачимо, як змінюється наратив і відповідно змінюється маніпулювання свідомістю громадян. Міністр МЗС Польщі Радослав Сікорський говорив, що Україна дає Польщі час для модернізації і створення найсильнішої армії у Європі. То як Польща і польські війська використовують цей час? Який досвід Ви берете з цієї війни і з того, які засоби використовує ворог, пане професоре?
«Перш за все, треба почати з того, що війна в Україні показала характер майбутньої війни. Роздуми на тему, що це буде війна у кіберпросторі, війна дуже точних ударів, застосування автоматичних засобів управління та знищення, якось відсунуто набік. І сьогодні ми маємо зіткнення не лише танків, літаків, а й дуже сильний аспект протиповітряної оборони. Багато елементів використання безпілотних засобів, і ще один елемент, який є способом маскування дезінформації, введення російської сторони в оману українськими військами.
І це те, що прийнято називати копальнею знань, тобто використання досвіду, приховування своїх намірів. І тут наступ української сторони на територію РФ є найкращим цього прикладом, що, незважаючи на концентрацію великої кількості військ, це вдалося приховувати, вдалося замаскувати рух цих частин, і для росіян це стало повною несподіванкою, як діяла українська армія. Те саме стосується і питання прямого маскування та підвищення стійкості бойової техніки.
Конструкції, які українські воїни постійно розвивають на полі бою, дозволяють зменшити втрати особового складу і техніки. Усі ці конструкції, розташовані на танках і на транспортерах, які мають зупинити першу ударну хвилю протитанкової ракети, є дуже ефективними, і це видно з втрат, яких зазнала українська армія. Що якщо це не буде прямий удар, ймовірність вибування танка або бойової машини піхоти із введення бою невелика. Інший досвід, який ми отримуємо у площині дезінформації, і це про те, як розпізнати, на яких методах спеціалізується Російська Федерація, як готується така масштабна дезінформаційна кампанія, які елементи використовується, які наративні сценарії, а потім спосіб імплементації цього наративу в інформаційний простір.
І все, що ми можемо спостерігати в Україні, ми намагаємося вкласти в такі наукові дослідження, щоб в майбутньому, і тут я постукаю по дереву, не довелося цим скористатися. І в цьому плані обмін різноманітним досвідом та думками, особливо українських військових, які безпосередньо виконують завдання у сфері маскування, імітації техніки, приховування окремих підрозділів, є для нас неоціненим елементом. І саме це те, що ви згадали, виступ нашого міністра закордонних справ, який сказав, що Україна дає нам час.
Це час, щоб ми спокійно пропрацювали ці рішення і підготувалися до їх впровадження в армії нашої країни».
Ви говорите про те, що армія навчається. Навчається, очевидно, і російська армія також. І на конференції з дезінформацією було сказано про те, що поки що російські воєнначальники тримаються такої прямої лінії виконання наказів, тобто крок вліво, крок вправо вони не роблять. Однак все ж це з часом може змінитися. І, власне, як ви розглядаєте можливість, якщо все-таки дійде до зіткнення між Росією і НАТО, про що час від часу говорять російські пропагандисти, можливо, те, що ви сьогодні вивчили, вже буде неактуальним?
«Звичайно, так. Тому що ми вчимося з усього досвіду і спостерігаємо за тим, що робить армія Російської Федерації, а також за тим, що робить армія України. Ми дивимося, як РФ діяла в Сирії, як вона включається у світові процеси, і робимо з цього висновки. Скажу так, що рішення, які випливають з необхідності побудови потужної протиповітряної та протиракетної оборони, виявилися ефективними.
Прогнози щодо використання безпілотної техніки справдилися, особливо в цьому аспекті авіаударів. Рішення, отримані в результаті змін доктрини або навіть тактики на полі бою, дуже корисні. Спостерігаємо, як російська армія воювала в українських містах.
Ми бачимо, як українці відбивали атаки, як довго українські війська інколи стримували наступ російської армії на невеликі населені пункти, і як часто доводилося змушувати російську сторону змінювати тактику, бо українці успішно давали собі з тим раду. Це теж урок на майбутнє, що можливо варто змінити оборонну стратегію держави і будувати її не на тих рішеннях, які використовувалися досі, а на опорних пунктах, які будуть обрані на певних оперативних напрямках у певних місцях. Другий досить важливий елемент, пов'язаний з цим, це те, що українська армія показала в інженерному плані. Виходить, що посилення місцевості та підготовка до бою дає значно сильніший інструмент впливу, ніж просто артилерійський вогонь і засоби прямої стрільби», - говорить експерт.
І тут ми говоримо про суто військову діяльність, про армію. Якщо ж говорити про теми дезінформації, але, власне, як спроби нападу. Нападу в першу чергу на суспільство, на мирне населення, яке підтримує свою армію. І, наскільки я розумію, вплив дезінформацією на мирне населення – це також спроба розбити і заплутати армію супротивника. Бо цивільні спілкуються з військовими, з солдатами, це їхні сім'ї. І, власне, як досвід України тут використовують у Польщі?
«Під час конференції були два виступи професорок із Академії військового мистецтва. Один про розбудову захисту дезінформації у кіберпросторі, а другий про захист у когнітивній площині. І це ті елементи, які також прийшли до нас з України в плані підготовки суспільства до того, що коли ми будемо під загрозою війни, в інформаційному просторі з'являтиметься контент, який, будучи дуже правдоподібним, може з'явитися в цьому контексті.
Звідси виникає проблема освіти, підготовки окремих елементів держави, але й суспільства в цілому. Тобто, тих молодих людей, які зараз навчаються у середній школі, тих, хто в коледжі, і тих, які сьогодні є в тих категоріях дорослих, щоб вони могли фільтрувати інформацію, щоб вони використовували портали та новини, які надходять із підтверджених джерел, щоб максимально обмежити весь цей процес дезінформації. Та створити чітку картину реальної ситуації, а не тієї, яку хоче створити потенційний агресор».
Повний матеріал слухайте у доданому звуковому файлі:
09:17 MAREK_WRZISEK_EFIR_OK.mp3 Польський експерт: наступ українців на територію РФ - найкращий приклад маскування
Матеріал підготував Володимир Гамратюк