За роки війни Росії проти України в українців знизився рівень оптимізму, й зростає відчуття тривоги за майбутнє. Більшість опитаних соціологами громадян виступають за переговори з РФ, але з позиції сили і на умовах України. Підтримка європейської та євроатлантичної інтеграції залишається високою, а недовіра до альтернативних безпекових пропозицій стійкою. Про це свідчать результати свіжого загальнонаціонального репрезентативного опитування Фонду «Демократичні ініціативи» спільно зі соціологічною службою Центру Разумкова на підконтрольних Києву українських територіях. Попри те, що відчуття тривоги в українців за минулий рік зросло майже на 10 пунктів, більшість опитаних, а це 55%, дивляться на майбутнє з оптимізмом. Натомість тривогу щодо прийдешнього відчувають 45% опитаних. Ці два почуття, за оцінками соціологів, залишаються на перших місцях вже не перший рік, а емоції тривоги й оптимізму слідують за ними і мають свої причини та вікові особливості.
«Надія є емоцією, що переважає серед українців, а надто — серед наймолодшої групи учасників опитування. Тут рівень оптимізму вдвічі вищий, ніж серед найстаршої групи — це 60 років і старші. У молодих людей в Україні, які не мають досвіду радянського минулого, взагалі більш оптимістичне ставлення до життя. В них менше серйозних проблем. Зараз активно присутня в інформаційному просторі тема можливих переговорів з Росією. Мушу зазначити, що це не означає готовність поступатися. Зайве підтвердження цьому полягає у розгляді тільки попередніх вимог, що їх Росія ставить Україні для початку переговорів. Це ж опитування показує, що переважна більшість українців вважає, що це Україна має виставляти Росії вимоги для початку переговорів, що це Україна має говорити з Росією з точки зору сили. Оцінка українців результатів Курської операції це підтверджує. Більшість українців вважає, що Курська операція посилила переговорні позиції України. Більше того, я думаю, що якби з'явилася якась, скажімо, Брянська операція, то рівень оптимізму зріс би ще більше», — зазначив директор соціологічної служби Центру Разумкова Андрій Биченко.
Втома від небезпек війни — так пояснюють соціологи той факт, що більшість опитаних українців позитивно ставляться до можливих переговорів з Росією. До таких суспільних настроїв треба ставитися з обережністю і враховувати те, чого може не брати до уваги змучене війною українське суспільство.
«Безперечним лідером суспільної думки щодо умов, за яких можуть починатися переговори між Україною і Росією, є припинення терористичних обстрілів Росії підконтрольної українському уряду території неокупованих областей. Понад 54% опитаних вважають, що Росія має припинити обстріли цих територій. Але тактика Російської Федерації завжди полягала в тому, що щойно Росія починає готуватися до реальних зустрічей, контактів і переговорів, вона навпаки, збільшує ескалацію. Тож, скоріше за все, ми маємо очікувати посилення обстрілів. Так Росія діяла 2014-2015 роками на тлі підписання тоді ще Мінських протоколів. Згодом Росія це продовжила 2016-2017 роками, коли на Україну справлявся тиск з примусу до одностороннього виконання Мінських домовленостей. Тож, якщо Росія буде продовжувати обстрілювати українські території, що не контролюються її військом, де немає бойових дій, де не проходить лінія фронту, то підтримка або нейтральне ставлення до будь-якого переговорного процесу з Російською Федерацією в українському суспільстві буде скорочуватись. Це поставить під питання зусилля наших західних партнерів і спроби української влади знайти вихід з цього дипломатичного піке. Умова стосовно виведення всіх російських військ є значно більш радикальною і менш імовірною. Росія добровільно цього робити не буде. Але 47% українських громадян вважають, що це важливо. Ядро очікувань, що українська перемога прив'язана до контролю над всіма українськими територіями, є дуже поширеною. Тому я вважала би цей показник свідченням того, що в українському суспільстві немає готовності торгувати територіями в обмін на тимчасове перемир'я. Попри те, що умов для переговорів з Російською Федерацією на сьогоднішній день не так багато, проте я б очікувала, що Росія почне активно розігрувати ілюзію початку переговорів 2025 року, користуючись тим, що на це буде запит в нової адміністрації у Вашингтоні. Це буде винятково для того, щоб приспати пильність наших партнерів. Росії вигідно починати створювати видимість, що вона зацікавлена в цих переговорах, не припиняючи при цьому активних бойових дій», — закликала дослідниця Лондонської школи економіки й політичних наук Марія Золкіна.
Чимало провідних держав світу також поспішають докласти зусиль до завершення бодай гарячої фази війни Росії проти України. Цей поспіх вже призвів до того, що одразу кілька держав заявили про готовність надіслати в Україну миротворчі військові контингенти з числа своїх армій. Попередньою умовою цього називається припинення бойових дій на лінії фронту, але ніхто ще не знає, як цього досягти. Натомість ексміністр закордонних справ України Дмитро Кулеба впевнений, що думати про це ще зарано, адже у Кремля немає жодних причин припиняти загарбницьку війну.
«Росії невигідний міжнародний контингент, тому що вона вірить, що здатна досягти своїх цілей у цій війні. Присутність контингенту означатиме, по суті, побудову військової стіни між двома силами, за умови, що це буде повноцінний контингент. Яким має бути контингент на півтори тисячі кілометрів кордону? Він має розтягнутися від кордону з РФ в Чернігівській області до півдня України. Це безпрецедентно по грошах, по кількості людей. І плюс, в гарячій фазі війни наражати своїх миротворців на ризик загибелі. Кожна країна буде двічі на це зважувати. Якщо це буде обмежений контингент, тоді він не виконуватиме свою функцію. Бо там, де він стоятиме, може бути показово спокійно. А на решті ділянок фронту буде тривати війна в тих же масштабах, що і зараз. Для того, щоб ідея з миротворцями спрацювала, має скластися низка чинників. І головне — Росія має відмовитися від ідеї просування вперед. Ті країни, що бідкаються, що у них немає грошей на підтримку України, але при цьому готові викинути десятки мільярдів доларів на миротворчий контингент, краще б дали частину цих грошей Україні, частину вклали у своє власне виробництво зброї. І за ці гроші надали всю необхідну зброю нашим Збройним силам, щоб вони могли бити ворога на землі. Це буде більш ефективне використання цього ресурсу», — вважає Дмитро Кулеба.
На цьому тлі українська дипломатія мала б, спираючись на підтримку українського суспільства, подвоїти зусилля з європейської та євроатлантичної інтеграції України як запоруки і припинення російської агресії, і надійного забезпечення безпеки України в майбутньому.
«В суспільстві зміцнюється консенсус щодо НАТО і ЄС, як безальтернативних траєкторій руху України. Це дуже добре. Що далі ми йдемо шляхом вступу до Європейського Союзу, то більшій кількості людей це подобається, зростає підтримка. Попереду ще будуть кризові моменти, коли виникатимуть розчарування в Європейському Союзі, в переговорах, у вступі, тож до цього теж треба готуватися. Але з таким серйозним запасом підтримки ми не втратимо критичний обсяг людей, які виступають за членство в ЄС. Що стосується НАТО, то є стабільна підтримка, але мене більше тішить той факт, що спостерігається дуже малий відсоток тих, хто підтримує нейтральний статус України, забезпечений міжнародними гарантіями. Це означає, що люди не купують історію про альтернативу НАТО у вигляді міжнародних гарантій. Очевидно, що міжнародні гарантії стратегічно не можуть вирішити проблему безпеки України. І добре, що в суспільстві є розуміння цього. З точки зору державної і зовнішньополітичної стратегії, погано, що лише 3% українців вірять в ефективність ставки на власні сили та у власну оборонну промисловість. Хотілося, щоб ця цифра була вища, тому що вірити треба насамперед в себе, а не в партнерів. Бо джерело сили, джерело перемоги завжди всередині нас. Найцікавіший результат пов'язаний з переговорами з РФ. На перше місце в українців вийшла найслабша вимога. Тобто, коли ти кажеш, що для початку перемовин достатньо припинити обстріли українських територій, це доволі низька планка очікувань. Росія ніколи не веде перемовини про те, що вона вважає своїм. Від 2014 року Росія не вела перемовини про Крим, а винятково про окремі райони Донецької та Луганської областей. Вона визнавала суверенітет України над цими територіями. На сьогодні Росія вважає, що окуповані нею частини Херсонської, Запорізької, Донецької та Луганської областей належить до її конституційного поля. Знаючи російські переговорні традиції, можна дійти висновку, що вони в принципі не вступатимуть в перемовини щодо цих територій. Відповідно, це блокує можливість переговорів щодо цієї землі в будь-якому форматі», — додав Дмитро Кулеба.
Загальнонаціональне репрезентативне опитування Фондом «Демократичні ініціативи» та соціологічною службою Центру Разумкова проведене в листопаді-грудні 2024 року в усіх регіонах України, за винятком тимчасово окупованих територій Донецької, Запорізької, Луганської, Херсонської областей та Криму.
Запрошуємо послухати матеріал.
Олександр Савицький