Ані російські загарбники, ані захисники України наразі неспроможні радикально перехопити ініціативу на фронтах і почати масштабні воєнні операції, — стверджують українські експерти. На тлі послаблення ефективності російських повітряних ударів по Україні, українські дрони завдають дошкульних ударів по стратегічних об’єктах російської воєнної економіки. Маневрена оборона українців ламає плани Москви з видавлювання їхніх підрозділів з Курської області Росії.
Генштаб Збройних сил України зафіксував в суботу, 16 лютого, 261 боєзіткнення, що в десятки разів більше за щоденні показники останніх місяців. Проте, як стверджує український полковник з досвідом участі в операціях НАТО Сергій Грабський, досягти помітного успіху росіянам не вдалося.
«Вже неділя нам показала, що кількість атак значно зменшилася. Можна припустити, що росіяни накопичували відповідні ресурси, спробували досягти успіху на кількох напрямках одночасно. Тому що ми бачили активні атаки росіян від Курська і до південного фронту. Але це спроба перевірити, наскільки українські сили готові відбивати атаки противника перед початком переговорів зі США. Незважаючи на те, що ми робимо все можливе, щоб виснажити противника, він має ресурси, щоб на певних ділянках фронту просуватися. Я не скажу, що це дуже сильно вдалося. Хоча на деяких ділянках вони покращили свої тактичні позиції. Прорив у районі селища Улакли і просування на південно-східну околицю Костянтинополя, це вже досить серйозно. Після відходу з Курахового наш наступний опорний пункт – Андріївка і Костянтинопіль. Можна припустити, що після вирівнювання фронту на цій ділянці противник може перекинути частину сил на посилення Покровського напрямку. Противник зараз відчайдушно намагався використовувати техніку і пішов ва-банк», — відзначив Сергій Грабський.
В Курській області Росії Сили оборони України продовжують утримувати до 700 квадратних кілометрів російської території і нищать російський воєнний потенціал, — засвідчив військовий 41-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України Кирило Сазонов. Він переконаний, що і на Донбасі агресор не досягне успіху, а на півдні України фронт взагалі завмер і не демонструє ознак зрушення.
«Політичних рішень із заморожування бойових дій ще немає. В 41-й бригаді для нашої роти вогневої підтримки головне завдання — створити такий вогневий вал, щоб ворог до наших позицій, до нашої піхоти взагалі не доходив. Щоб знищувати його ще на підходах. Для цього працює артилерія, дрони, міномети, кулемети. І нам однаково, чи там наступають буряти, північні корейці, росіяни — ми знищуємо всіх. Тому які там саме підрозділи, це не грає жодної ролі. Я переконаний, що ми втримаємо Донецьку область, шансів окупувати її нема. Зараз йдуть важкі бої за такі міста, як Торецьк. Вже минув рік з того часу, як нам казали, що ми тільки тиждень потримаємось. Цілий рік вони не можуть взяти місто, яке до війни мало населення 10-12 тисяч. А Покровсько-Мирноградська агломерація — це 100 тисяч населення. Уявляєте, скільки часу і сил треба, щоб його захопити? Коли я бачу заголовки чи розмірковування на тему взяття росіянами Харкова, Запоріжжя, Дніпра — це просто нереально захопити місто-мільйонник. Таких ресурсів в Росії взагалі немає. Жоден обласний центр їм не по зубах. Я вважаю, що вони і Покровськ не візьмуть. Як показав дослід, вони не можуть його взяти в лоба. Намагання просочитися невеличкими групами іноді спрацьовує, а от Покровськ тримають добре. Вони намагалися його оточити. І зараз вони насправді дуже бояться. Їм треба розширювати цей плацдарм, бо інакше ми їх стиснемо з боків. Ані оточити, ані взяти в лоб штурмом Покровськ вони не можуть. Вони теж виснажені, вони теж втомлюються, вони мають втрати. Російська армія набирає за контрактами десь 30 тисяч людей на місяць. А їхні втрати, як ми пам'ятаємо, за листопад — 45 тисяч, грудень — 48. І так і зараз більше 40 тисяч вони втрачають щодня. Тобто втрачають більше, ніж можуть мобілізувати, взяти на контракт. Тому в них не вистачає людей. Ми бачили в Покровську, що вони навіть зі шпиталів забирали поранених на милицях, вони йшли в атаку, намагалися штурмувати. Тобто в них по ресурсах, по людях теж великі проблеми. Зараз ми чекаємо на реалізацію дуже цікавих ініціатив від президента, від Міноборони України щодо контрактів на рік. Це стосується вікової категорії, про яку довго розмовляли — від 18 до 25 років. Там цікаві умови — мільйон гривень підйомних і контракт на рік. Якщо в нас буде мотивоване поповнення з добровольців-контрактників, це буде дуже добре. І це, можливо, стане тією соломинкою, яка зламає хребет верблюда. І я сподіваюся, що саме під Покровським ворог забуксує, ворог буде зупинений, і ми почнемо його вибивати далі з Донеччини. І за таких умов переговори будуть зовсім іншими», — переконує військовий 41-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України Кирило Сазонов.
Ракетні та «шахедні» удари росіян по українській інфраструктурі стають щоразу неефективніші завдяки прогресу українських Сил протиповітряної оборони. Натомість українські рої дронів дедалі частіше проривають російські ППО і нищать російську нафтопереробку. Так в ніч на 18 лютого українцями був атакований Ільський нафтопереробний завод та нафтоперекачувальна станція «Кропоткінська» в Краснодарському краї РФ. «Каспійський трубопровідний консорціум» внаслідок українського повітряного нападу зменшила обсяги транспортування експортної нафти до Новоросійського порту. Експрезидент РФ Дмітрій Мєдвєдєв заявив, що компанії США володіють від 40% цього нафтогону та нафти, що прямує ним з Казахстану. Але це вже не зупиняє українських дроноводів.
«Це дуже потужний удар по Росії. Це показує, що Росія не може гарантувати безпеку американських інвестицій у свою країну. Також це з нашого боку натяк Дональду Трампу, щоб він припиняв розмови і переходив до плану "Б", тобто до ленд-лізу для України. І взагалі це наш вплив. Ніхто не може тепер контролювати Україну. Ось що вибішує завжди деяких наших союзників. Я б сказав, усіх. Це те, що Україна почала робити дрони і почала робити власну зброю, почала диктувати свою волю. Пам'ятаєте ці істерики щодо ударів по російській нафтопереробці, про які попередня американська адміністрація заявляла, що це удари по цивільній інфраструктурі? А тепер Україна диктує свою волю. Як уникнути того, щоби без України не було обговорення мирних планів? А ніяк. Вони можуть зустрічатися з росіянами в Саудівській Аравії чи деінде, але якщо Україна буде завдавати ударів, то який сенс в цих розмовах? Україна показує американським партнерам, що вона готова забезпечувати безпеку їхніх інвестицій на території Росії. Тому що якщо Україна цього не забезпечує, то й безпеки немає. Це теж важіль тиску. І теж зрозуміло, в тому числі республіканцям і всім іншим, що не треба нас дратувати», — зазначив політтехнолог Тарас Загородній.
На думку експерта, Україна і далі диктуватиме свою волю західним партнерам. Метою цього є перевертання «столу переговорів» і спонукання Москви та Вашингтону до обговорення способів виходу Києва на українські кордони 1991-го року, вважає експерт.
Олександр Савицький