Коли у своїх передвиборчих заявах Дональд Трамп стверджував, що він закінчить війну в Україні за 24 години, то було зрозуміло, що це чергова суперпопулістична гіпербола цього політика, скерована передовсім на внутрішній ринок. Проте події останніх днів свідчать про те, що американський президент поставив собі амбітну ціль покласти край війні в Україні в рекордно короткі терміни. В американських ЗМІ з’явилася інформація, що його адміністрація хоче цього досягти до 20 квітня, коли припадає Великдень у християн східного та західного обряду або до 1 травня, коли виповниться 100 днів з часу інавгурації Трампа.
18 лютого 2025 року в Ер-Ріяді відбулася зустріч представників США та Росії щодо війни в Україні. Американську делегацію очолював держсекретар Марко Рубіо, російську — міністр закордонних справ РФ Сєрґєй Лавров. Це перші переговори між країнами після повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
Сторони обговорили можливі шляхи завершення війни, створення переговорних груп і майбутні економічні перспективи. Україна та європейські країни не брали участі в переговорах, що викликало вкрай серйозне занепокоєння. Президент України Володимир Зеленський розкритикував зустріч, заявивши, що його країна не прийме жодних ультимативних домовленостей, а європейські лідери наголосили на важливості української участі.
Конкретних домовленостей не досягнуто, але сторони погодилися продовжити діалог і має відбутися зустріч Дональда Трампа з Владіміром Путіним, ймовірно, ще в лютому. До речі, останній заявив, що «результат є». Ще б пак, російський диктатор виходить з міжнародної ізоляції після початку геноцидної війни проти України. Проте ще більше шокують заяви Трампа щодо переговорів у столиці Саудівської Аравії. «Вони були дуже хороші. Росія хоче щось зробити. Вони хочуть зупинити дике варварство. Я маю на увазі, те, що відбувається там — щотижня вбивають тисячі солдатів», — сказав американський лідер.
За словами Трампа, Зеленський має 4% підтримки в Україні. «Це не Росія каже Україні, що треба вибори, а ситуація. Україна має провести вибори, якщо хоче мати місце за столом переговорів», — каже президент США.
Трамп стверджує, що війну в Україні можна було дуже легко закінчити ще декілька років тому без територіальних втрат. І за його словами, «навіть посередній переговірник міг би це вирішити».
Трамп теж стверджує, що США надали Україні 350 мільярдів доларів. «Де всі ці гроші, ніхто не знає, де вони? Україні доведеться платити, або розбиратися, куди поділися гроші», —такі звинувачення на адресу Києва висунув новообраний президент Америки. Раніше Зеленський заявив, що ці цифри нереальні і допомога США після 24 лютого 2022 року склала близько 100 мільярдів доларів. Та «Рада з міжнародних відносин» США оцінює загальний обсяг американської допомоги Україні з початку повномасштабного вторгнення РФ у 175 мільярдів доларів.
Так чи інакше, та думки щодо зустрічі в Ер-Ріяді серед експертів розділилися: одні бачать у ній шанс на мир, інші — ризик поступок і здачі України Росії.
До розмови на цю тему я запросив Юрія Фельштинського, відомого російсько-американського історика та публіциста.
Юрію Георгієвичу, чи варто українцям турбуватися з приводу того, що відбулося у столиці Саудівської Аравії? Чи все ж таки турбуватися не варто, бо, мовляв, це лише початок, один з етапів мирних ініціатив, і на відповідному етапі за стіл переговорів будуть запрошені Україна та держави ЄС?
— Турбуватися — це неправильне слово. Я вважаю те, що відбувається, — це є абсолютно трагічними подіями. Думаю, що на найближчі чотири роки ми повинні забути про існування Сполучених Штатів, тому що все, що вони робитимуть у найближчі чотири роки, так це допомагати Росії на багатьох напрямах, пов’язаних з протистоянням Європі і європейській демократії. Україна тут, напевно, найбільш очевидний напрям. Проте це не найголовніший напрям, якщо мати на увазі плани Путіна. Інша справа, що ці плани можуть бути реалізовані, а можуть бути і нереалізовані. Проте принаймні ми зараз бачимо, що Америка робить все можливе, щоб стати союзником Росії у цій війні. Йдеться не просто про те, щоб відмовитися від допомоги Україні і, скажімо так, зайняти нейтральну позицію, що вже само по собі було б трагічним. Ні, робляться зусилля, щоб допомогти Росії стати на ноги і вилізти з того болота, в яке вона себе загнала щонайменше три роки тому. Насправді, це відбулося раніше. Тому ми зараз побачимо змову Сполучених Штатів за спиною не лише України, а за спиною всього демократичного світу. Однією з головних його складових є демократична Європа.
У загальних рисах ультиматум Москви щодо Києва відомий: визнання анексії захоплених територій, позаблоковий статус України і відмова від вступу до НАТО, скорочення армії і озброєнь до мінімального рівня, який є абсолютно невідповідний для повноцінного захисту країни, згортання суті української державності тощо.
На Вашу думку, коли Трамп домовиться з Росією, то умови миру, представлені Україні, будуть пом’якшеною формою цього ультиматуму?
— Це буде навіть не більш м’якій формі. Насправді так званий мирний план Трампа — це мирний план Путіна. Цей «мирний» план є планом Путіна, який був озвучений десь в червні 2024 року. Він передбачає капітуляцію України. Тобто цей план передбачає здачу Україною всіх позицій на першому етапі, її подальшу окупацію на другому етапі і припинення її існування як держави. Насправді це те, що озвучив Патрушев в останньому своєму інтерв’ю, де він заявив, що в 2025 році Україна перестане існувати як держава.
На першому етапі цей план передбачає, що українці віддадуть частину своїх окупованих територій і візьмуть на себе зобов’язання не вступати в НАТО. Це означає відкрите запрошення для Путіна продовжувати окупацію. Зрозуміло, що на першому етапі він зафіксує за собою оці, так би мовити, перемоги і вже наступного дня продовжить окупацію України. Ніяких інших варіантів тут немає. От просто немає ніяких інших варіантів. Тому я думаю, що на цей план Трамп і Путін не отримають згоди ні України, ні Європи, бо він рівнозначний самогубству, а я гадаю, що на самогубство Україна, попри все, не погодиться. А для Європи самогубство України і її капітуляція означає, що російські війська негайно вирушать в Європу. Оскільки останнім, що ми маємо допускати, це те, що воююча 500-600-тисячна армія, яка зараз перебуває в Україні, повернеться додому і займеться мирним життям. Безумовно, таке не відбудеться. Немає сумніву, що Путін негайно кине її в Європу.
Тому ще раз зазначу, якщо Україна і Європа погодяться, у що я не вірю, на цей план, то це означатиме формальну і реальну Третю світову війну. Це вже не буде перший етап цієї війни, який вже три роки триває, а насправді він триває з 2014 року, і ми не знаємо, чи внаслідок ескалації перейде в Третю світову війну. Проте у випадку згоди на цей план вже дійсно почнеться Третя світова війна.
Західні ЗМІ повідомляють, що етапи цього плану такі: зустріч сторін, вже за участі України, припинення вогню, проведення виборів в Україні. А от, чого очікувати, якщо Київ не піде на це? Скажімо, не піде на вимогу проведення виборів в умовах війни і зовнішнього тиску.
— Ви знаєте, вимога з боку Сполучених Штатів щодо проведення виборів в Україні — це насправді грубо замаскована спроба усунути Зеленського та його уряд від влади. Тобто, фактично, це також російська вимога. Усі вимоги Трампа до України є, по суті, вимогами Росії. Тому я не вважаю, що Україна на це піде. І не думаю, що щось станеться, якщо Україна просто проігнорує ці переговори. По-перше, ці переговори ведуться за спиною України. Україна, зрозуміло, не є їхнім учасником. Європа також не бере в них участі. Зрозуміло, що, як завжди, це — класична гебістська тактика. Путін разом із Трампом намагатимуться розколоти єдність Європи в цьому питанні. Частково їм це може вдатися, позаяк такі країни, як Угорщина та Словаччина, вже давно на боці Росії, а НАТО, фактично, припинило своє існування. Той факт, що віцепрезидент США Венс на Мюнхенській конференції з безпеки в Європі жодного разу не згадав НАТО, свідчить про те, що Америка вже вийшла з Альянсу. Формально про це ще не оголосили, але, фактично, США вже не є частиною НАТО. Європа повинна це усвідомити, і я сподіваюся, що зараз вона нарешті зрозуміє: наступні чотири роки їй доведеться протистояти російській агресії без підтримки Сполучених Штатів.
Це не означає капітуляцію і катастрофу, але це означає, що доведеться мобілізувати ресурси, докласти зусиль і зайнятися безпекою Європи у власноруч — без участі США.
У переддень американо-російської зустрічі в Ер-Ріяді на запрошення президента Еманюеля Макрона в Парижі відбувся мінісаміт лідерів деяких країн-членів ЄС: Франції, Німеччини, Польщі, Іспанії, Італії, Данії, Великої Британії.
В цій зустрічі взяли участь голова Європейської Ради Антоніу Кошта, голова Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн та генсек НАТО Марк Рютте. І ця нарада показала, що немає єдності в питанні війни Росії проти України. Всі декларують, що виступають за справедливий мир. Проте, коли підняли питання ймовірної відправки миротворчих сил, то лише британський прем’єр Кір Стармер твердо заявив, що його країна готова надати свої війська для цього. Водночас навіть Польща вустами прем’єра Дональда Туска виключила таку можливість і тут його підтримує також опозиція, зокрема Ярослав Качинський та його партія «Право і Справедливість».
На Вашу думку, коли, за Вашими словами, відбувається вихід США з Північноатлантичного альянсу, Європа знайде сили, щоб згуртуватися, надати Україні всю необхідну зброю, ресурси і радикально збільшити свої витрати на оборону? Чи все ж таки європейці махнуть рукою, мовляв хай собі Трамп з Путіним домовляються, а ми вже приймемо, що вони там запропонують?
— Ви знаєте, я зараз говоритиму банальні істини, але загалом повторюю їх уже деякий час. Банальна істина полягає в тому, що якщо Росія поглине Україну, то, окрім власних військ, вона мобілізує також певну кількість українських військових або колишніх українських військових. Так влаштований світ. У результаті російська армія стане значно потужнішою, ніж є сьогодні, і, маючи вже три роки бойового досвіду, становитиме для Європи неймовірну загрозу. Цей досвід також є в української армії.
Тому я вважаю, що у Європи немає іншого виходу. Англія традиційно — і в Першу світову війну, і в Другу світову — дотримувалася чіткої та принципової позиції у питаннях зовнішньої політики та захисту геополітичних інтересів своєї держави. І цього разу Велика Британія також діє абсолютно бездоганно.
Поляки, безперечно, не бажали б брати участь у цій війні, як, зрештою, ніхто. Вони можуть скільки завгодно голосно заявляти, що не направлятимуть свої війська в Україну, навіть у миротворчих цілях. Але при цьому Англія знаходиться далеко, а Польща — зовсім поруч із російськими кордонами.
До того ж, от недавно стало відомо, що Трамп зняв всі санкції з Лукашенки й одночасно налагодив контакт не лише з Путіним, який був розірваний цивілізованими країнами у 2022 році, але й з Лукашенкою. Це означає, що Польща стає другою за рівнем вразливості країною після країн Балтії, які перебувають у першій групі ризику. Саме тому мене дивує, що на даний момент поляки вважають, що не будуть відправляти свої війська в Україну.
Я не думаю, підкреслюю, що до цього дійде, бо сьогодні Україна має боєздатну армію з трирічним досвідом ведення війни і стимулом, якого немає в жодної іншої армії — українці захищають свою країну. Але якщо в якомусь складно уявлюваному сценарії Україна буде захоплена Росією, то мова йтиме не про те, щоб польські війська відправлялися в Україну як миротворці, а про те, що Польщі доведеться захищати власну землю.
Тому всі ці розмови зараз передчасні не тому, що загроза, яка стоїть перед всіма, неочевидна — вона очевидна. В іншому випадку не було б нагальної потреби проводити конференцію в Парижі. Всім зрозуміло, що йдеться про перерозподіл світу між Трампом і Путіним, що мова йде про змову, що ситуація все більше нагадує угоду між Сталіним і Гітлером від 1939 року. Європа змушена буде оборонятися.
Саме тому найдешевший спосіб захисту на тлі російсько-української війни — це допомога Україні. Підкреслю, що, якщо Україна буде втрачена, війна рине в Європу. Це в Європі чудово розуміють. Поляки це усвідомлюють так само добре, як і країни Балтії.
Зараз на тлі подій останніх днів на другий план відійшов так би мовити бізнес-проект Трампа щодо України. Він бажає витиснути з неї 500 мільярдів доларів за раніше надану і майбутню допомогу за рахунок доступу до рідкоземельних металів. Зрештою, пропозицію оплати американської допомоги таким чином пропонував сам Зеленський і його команда. Проте вимога Трампа стосується не лише контролю США над природними ресурсами країни. Запропонована угода охоплює широкий спектр активів — від портів та інфраструктури до нафти, газу та інших стратегічних ресурсів України.
Британська газета Telegraf з посиланням на свої джерела пише, що запропоновані Білим домом умови угоди про корисні копалини в обмін на військову допомогу, яку запропонували США Україні, нагадують репарації, що були накладені на Німеччину та Японію після Другої світової війни. Тобто для американського президента Україна — це бізнес-проект. Чи це може означати, що він все-таки не піде на здачу України, щоб не втратити цих ресурсів?
— Ви знаєте, витягнути з України ці гроші можна лише після того, як ці рідкоземельні метали вже почнуть видобувати. Наскільки я розумію, до цього ще далеко — спочатку необхідно вкладати кошти у розробку родовищ. Але загалом я вважаю, що це черговий маневр Трампа, чергова спроба ввести світову громадськість в оману, щоб пізніше заявити, що Америка була готова допомагати Україні, але на певних умовах взаємності, від яких Україна нібито відмовилася.
Я думаю, що в будь-якому разі ми не побачимо жодної реальної допомоги з боку Сполучених Штатів — ані в обмін на рідкоземельні метали, ані в обмін на будь-які інші економічні угоди. Це лише ще одна димова завіса Трампа, покликана створити враження, що допомогу американці запропонували, але Україна її відкинула.
Я не вірю у щирість Трампа. Точніше, тобто я вірю в його щирість, але вона полягає в тому, що він пообіцяв Путіну здати Україну. І з першого дня свого президентства саме цим і займається.
Якщо розглядати угоду, яку він хоче укласти з Путіним щодо здачі України, то логічно виникає запитання: що він отримує натомість? І навіть ширше — що отримує не лише Трамп особисто, а й США загалом? Адже, зрозуміло, що політику визначає не лише президент — є держсекретар, є адміністративний апарат, і цю політику формують не тільки Трамп і його оточення, бо Америка — це не Росія, а Трамп, попри все, не є Путіним.
— Перш за все треба сказати, що сьогодні Трамп є чимось набагато більшим, ніж Путін. Безумовно, саме він контролює порядок денний, а всі інші особиі, найняті ним в уряд, найняті на умовах абсолютної підтримки по всіх пунктах. Як тільки будь-хто почне висловлювати власну думку, що відрізняється від лінії Трампа, він негайно буде звільнений — це очевидно.
Але, справді, правильне запитання: навіщо це США? І що Америка отримує в результаті? Відповідь проста: Америка отримує реалізацію гасла «Зроби Америку великою». Адже велич Америки визначається у порівнянні з іншими. Якщо Європа буде змушена реально воювати з Російською Федерацією або принаймні збільшувати військовий бюджет і нарощувати підтримку України — це зумовить колосальне її ослаблення. І на цьому тлі Америка, яка залишається осторонь, автоматично стає сильнішою, отримуючи можливість жирувати за рахунок Європи, яка слабне. Це звичайно мова про порівняння, бо все пізнається у порівнянні.
Я гадаю, що суть саме в цьому. Саме тому Трамп зараз завдає максимального економічного удару не лише Європі, а й, наприклад, Канаді. Спочатку він заявив, що хоче анексувати Канаду і зробити її 51-м штатом США, що само по собі було нечуваною заявою з вуст лідера Сполучених Штатів. Потім він скасував санкції проти Білорусі, насамперед у сфері експорту калійних добрив. А головним світовим виробником калійних добрив є Канада, тож такий крок, зрозуміло, завдав першочергового удару саме по ній.
Таким чином Трамп намагається завдати максимальних збитків усім своїм колишнім союзникам, адже для нього вони більше не союзники, а суперники, і водночас надати максимальну допомогу своєму колишньому противнику, тобто Путіну. Ну, і заодно навіть Лукашенкі, хоча Лукашенка — другорядна фігура. Адже тепер колишні противники Америки перетворилися для Трампа на найважливіших союзників у його боротьбі з демократією.
Юрію Георгійовичу, а яку роль у цій історії відіграє Китай? Адже навіть за президентства Байдена існувала думка, що, хоча Росія є загрозою для США, головним суперником і основною проблемою американської політики є саме Китай. І тому була спроба якось віддалити Росію від Китаю, оскільки Китай вважали справжньою загрозою, а Росію — лише занепадаючою імперією. Чи у Трампа така ж сама позиція як у Байдена, чи вона відрізняється?
— Ви знаєте, щодо Китаю думаю, що тепер ми майже не чутимемо про Китай. Тобто, скоріш за все, буде риторика про те, що головний супротивник США — це Китай і що Америка має готуватися до війни з ним. Але, якщо Америка справді збирається воювати з Китаєм, їй потрібен союзник. Цим союзником для США досі було НАТО.
Тож руйнування НАТО на тлі підготовки до війни з Китаєм виглядає як повний ідіотизм. А це означає, що ніякого реального протистояння Китаю з боку Трампа ми не побачимо. Я навіть переконаний, що в найближчому майбутньому тарифи будуть запроваджені не проти Китаю, а проти Канади, Європи та Мексики.
До того ж, днями Трамп уже зробив заяву про те, що Тайвань «відбирає в Америки» бізнес з виробництва комп'ютерних чипів і що цей бізнес необхідно повернути до США. Тому я вважаю, що найближчим часом ми почуємо, що головним економічним супротивником Америки є не Китай, а Тайвань.
Загалом, розмови про Китай як головну загрозу США використовували для того, щоб пояснити, чому Америка не має допомагати Україні. От щоразу, коли поставало питання про допомогу Україні, стверджували, що вона не є частиною стратегічних інтересів США, бо головним напрямом є боротьба з Китаєм. Але я думаю, що насправді ніякої боротьби з Китаєм ми не побачимо.
Чи витримає Україна випробовування Трампом? Очевидно, що робити прогнози — справа невдячна, але, якщо уявити, що така політика триватиме всі чотири роки президентства Трампа чи навіть посилиться, чи витримає Україна таке випробування?
— Мені здається, що, як і в Ізраїля, в України немає вибору. Плани арабського світу щодо Ізраїлю зводяться до його знищення. І плани Росії та Трампа щодо України — це також плани, у відповідності з якими Україна як держава повинна припинити своє існування.
Я не думаю, що Україна на це погодиться, адже це не врятує її, а навпаки — призведе до катастрофи. Жодні мирні угоди з Путіним не матимуть сенсу, бо єдиною умовою мирної угоди, будь-якої, навіть якщо б йшлося про відмову від якихось окупованих територій, єдиною мирною угодою могла б бути лише така угода, яка б передбачала членство України в НАТО. Підкреслю ще раз, навіть без тимчасово окупованих територій.
Якщо ж початком будь-яких переговорів чи підписання угоди висувається умова невступу України в НАТО, то це означає, що вона залишається без жодних гарантій. А отже, це лише продовження подальшої окупації України. Це очевидно для всіх, і саме тому, як мені здається, розмови про мирні переговори виглядають дещо передчасними, незважаючи на активність міжнародної спільноти в цьому питанні.
Наприклад, переговори в Саудівській Аравії, в яких не бере участі ні Україна, ні Європа, навряд чи до чогось призведуть. На даному етапі ситуація суттєво не зміниться, але Україна, ймовірно, отримуватиме менше допомоги. Це, безумовно, ускладнить ситуацію української сторони на фронті, але не означає катастрофу чи капітуляцію.
А от прийняття так званих «мирних» умов Путіна — Трампа означало б і катастрофу, і капітуляцію.
А що робитиме Трамп, якщо Україна відмовиться від капітуляції? Якщо Україна, її керівництво та суспільство чітко заявлять, що не підуть на капітуляцію і не приймуть ультиматуми, які просуватимуть США під керівництвом Трампа?
Тоді що Трамп відповість: «Це ваше рішення, ми можемо почекати», припинить постачання зброї та фінансову підтримку? Або ж все ж таки буде тиснути та шантажувати, щоб будь-якою ціною нав'язати Україні ці ультиматуми?
— Тиск і шантаж — це ті інструменти, які ми зараз спостерігаємо. Ми бачимо введення тарифів проти європейських країн, які підтримують Україну, а також проти Канади. Головний інструмент Трампа — це економічний і політичний тиск, насамперед на союзників України.
Адже здача України — це головне зобов’язання, яке Трамп взяв на себе перед Путіним.
Матеріал підготував Назар Олійник