Політична риторика навколо можливого припинення вогню посилюється з кожним тижнем. Зокрема, західні медіа й окремі політики озвучують травень як потенційний рубіж для старту перемовин.
Проте у військовому просторі ситуація виглядає інакше: інтенсивність боїв не знижується, а на окремих напрямках фіксується посилення активності. Це породжує сумніви щодо синхронності політичних ініціатив із ситуацією на фронті.
Окремо стоїть питання гарантій: навіть якщо припинення вогню буде погоджене, якими будуть його механізми контролю, хто гарантуватиме безпеку України, й чи не стане тимчасове перемир’я черговою передишкою для Росії.
Без відповідей на ці запитання жодна дипломатична ініціатива не виглядатиме переконливою ані для українського суспільства, ані для військових, які тримають оборону.
Про це можна послухати розмову в записі та у подкасті.
Олексій Бурлаков