Попри всі мирні ініціативи нового президента США та раунди російсько-українських переговорів повномасштабна війна Росії проти України триває вже майже три з половиною роки. Кремль не відступив від своїх максималістських цілей і ніщо не говорить про те, що дипломатичний шлях може на даному етапі бути ключем до виходу з цієї ситуації.
Чого чекати далі? Як оцінити поточний стан конфлікту? Яка є і якою має бути позиція Польщі щодо України в умовах російської агресії?
Співрозмовником програми «Міжнародний (без)лад» на цю тему був Роман Полько — бригадний генерал Війська Польського у відставці. Він свого часу командував елітним підрозділом армійського спецназу GROM а також обіймав посаду заступника голови Бюро національної безпеки Польщі.
Зокрема Роман Полько прокоментував резонансну операцію Служби безпеки України «Павутина». В результаті неї за допомогою простих FPV-дронів вдалося на території РФ, подекуди на відстані чотирьох тисяч кілометрів від українського кордону, знищити вагому частину російської стратегічної авіації, яка входить до складу так званої російської ядерної тріади і яку активно використовували для завдання безкарних ракетних ударів по українських містах.
Експерт високо оцінює цю операцію СБУ:
«Це операція, яка увійде до підручників зі спеціальних місій і спецоперацій. І я маю на увазі не лише спецназівців, до яких я сам належу, а й загалом йдеться про рівень координації між розвідувальними структурами. Вміння, здатність використовувати новітні технології — це справді те, що демонструє. Україна будує сучасну армію нового типу. А на додаток це відбулося за умов збереження всього в таємниці. Це справжній шедевр, блискуча робота. Незалежно від того, як оцінювати її наслідки, — це, безперечно, попереджувальний знак для Росії, що Україна не лише має чим воювати, а й вміє воювати сучасно».
Водночас Роман Полько застерігає, що «Павутина» не є якимось проривом у війні:
«Це дуже важлива і значуща операція. Але вона ще не є тим елементом, який дозволить витіснити агресора. Ключовим питанням залишається позиція Заходу. Про це говорив американський президент Джо Байден на самому початку: ми повинні готуватися до довгого маршу. І в цьому марші найбільше страждає цивільне населення України. Українські солдати, які гинуть, яких убивають, які переживають варварські атаки. Проте, на жаль, Захід не демонструє такої витривалості. Особливо маю на увазі пана Віткоффа і ті псевдопереговори, які веде президент Трамп. Це, по суті, переговори з позиції сили стосовно України. І майже жодних вимог не висувають Росії».
Тим часом ситуація на фронті дуже непроста. На Сумському напрямку ситуація вкрай важка. Росіяни там доволі успішно просуваються і намагаються створити там так звану буферну зону — саме те, про що говорив Путін. Не виключено, що може йтися і про захоплення Сум. Харків постійно перебуває під обстрілами.
Чи ця лінія фронту поступово стабілізуватиметься, чи навпаки — можливий її прорив саме на цьому напрямку, на північному сході? Генерал Полько:
«Ця лінія фронту вже багато місяців залишається фактично незмінною — будь-які зміни мають радше тактичне, а не стратегічне чи оперативне значення. Ситуація, безумовно, складна, але складна вона не лише для української сторони. Видно, що й Росія не має достатнього потенціалу для розвитку наступу».
Водночас військовик підкреслює, що проблеми українців на фронтів полягають в неефективності західних санкцій і недостатній військово-технічній підтримці ЗСУ з боку союзників:
«Захід досі не лише не вміє накладати санкції, а й не вміє їх ефективно виконувати. США оголошують про санкції, але не запроваджують їх. Допоки Захід лише вдаватиме, що бореться з обходом санкцій, або мовчки дозволятиме це робити, доти Росія зберігатиме ресурси, щоб відновлювати чи виготовляти засоби вбивства й відбудовувати свою армію. Україна має отримати набагато більше озброєння, техніки, боєприпасів, які дозволять їй ефективно захищатися. І тут також має відбутися якісний стрибок. Європа прокидається, але дуже повільно».
Дуже вагому роль у російсько-українській війні відіграють різного класу дрони.
У цьому плані є важлива новина останніх днів — Франція та Україна підписали стратегічну угоду про виробництво французької продукції на українській території. За виробництво, ймовірно, відповідатиме автомобільний концерн Renault, який займатиметься постачанням дронів французькій армії, але також і ЗСУ.
Натомість немає жодної подібної домовленості між Польщею та Україною про виробництво дронів якимось польським підприємством чи компанією на території України. А ми ж — сусіди. Чому так? Чи, можливо, що буде створено спільне підприємство чи виробничу лінію? Генерал Полько:
«Я сподіваюся, що таке співробітництво відбудеться і з багатьох причин. По-перше, безпека України і незалежна Україна — це також безпека Польщі. Це всі чудово розуміють, ніхто не має сумнівів. Будь-які інші ідеї — це гра Путіна, спроба вбити клин між польським і українським народами.
По-друге, Україна має потенціал, ресурси, технологічну думку. А з військового погляду Україна сьогодні — найдосвідченіша армія в Європі, якщо не у світі. Вона веде війну з Росією, має практичний досвід, розуміє, як все виглядає в реальності. Це безціний досвід, який може допомогти і Польщі зміцнити свою обороноздатність Я сподіваюся, що це станеться. Зверну увагу, що були ж відповідні обіцянки — планували, наприклад, будівництво заводу з виробництва боєприпасів».
Протягом останніх місяців, особливо під час виборчої президентської кампанії, в Польщі знову активно обговорювали тему війни в Україні. І серед іншого — ідея миротворчої місії. Політики від ліва до права переконують, що Польща взагалі не повинна брати участь у такій місії.
Тобто, з одного боку, майже всі навкруги у Польщі повторюють, що Україна є важливою, але, з другого боку, найближчий сусід країни, що перебуває у вкрай важкій ситуації з огляду на російську агресію, не дуже поспішає брати участь у такій операції.
Роман Полько вкрай критично ставиться до такої позиції і переконує, що участь Польщі в такій місії в тому чи іншому форматі є її національним інтересом:
«Під час різних зустрічей і занять для студентів я постійно наголошую на тому, що популізм не може замінити здоровий глузд. Від лідера, від того, хто веде до певної мети, іноді вимагається говорити непопулярні речі, але важливі з точки зору безпеки Польщі. Ми постійно наголошуємо, що російські війська за Дніпром — це не війська на польському кордоні, і дякувати за це слід Україні. Відповідно, ми повинні зробити все, аби Україна залишалася незалежною державою».
Експерт відзначає й інший важливий аспект:
«Польська армія модернізувалася саме тоді, коли почала брати участь у міжнародних місіях — спочатку в Югославії, потім у Косові, Іраку та Афганістані. Це дає досвід. Відправляючи туди солдатів, ми завжди казали, що таким чином гарантуємо власну безпеку від терористів. А тепер, коли маємо ворога фактично біля свого кордону — досить згадати Калінінградську область — то, мабуть, найважливіше зараз тримати руку на пульсі. Якщо Польща вже зараз сама себе виключає з участі в цій місії, то, насправді, ніхто не буде сприймати Польщу серйозно».
Генерал Полько наголошує, що не можна автоматично себе виключати з військової місії в Україні, бо її формат ще невідомий. Окрім того, польські військові вже виконували і виконують різні завдання на українській території:
«Якщо політики-популісти голосно заявляють, що не відправимо військо на Україну, то що тоді робив GROM, коли проклав шлях, наприклад, для охорони VIP-персон до Києва? Що там роблять навчальні підрозділи? А засоби й сили підтримки, що забезпечують охорону конвоїв зі зброєю та боєприпасами? Робімо це так, як слід. Передусім узгодьмо цю місію, давайте визначимо її мандат, формат, а тоді вирішуймо, в якій мірі братимемо в ній участь».
Внесок Польщі у те, що Україна бореться — і успішно бореться — є беззаперечним, особливо на першому етапі війни в 2022—2023 роках. Зараз готують вже 47-й пакет допомоги, і згідно з анонсами він має становити приблизно 200 мільйонів євро. Серед тем, які постійно обговорюють — винищувачі МіГ-29, які досі є в польському арсеналі. Йдеться, здається, про 10-14 одиниць.
Польська сторона каже, що ці МіГи потрібні Польщі, поки їх не замінять іншими літаками, і що передача їх Україні зменшить боєздатність Польщі, якщо НАТО не надасть підтримки для патрулювання польського неба. Це основний аргумент.
Проте, чи не було б розумніше передати ці 10-14 МіГів, які Польща й так виводить з експлуатації, щоб допомогти Україні в цей складний момент? Роман Полько:
«Ці МіГи давно вже мали бути передані. Польща переходить на високотехнологічні системи, але це не відбувається за один день. Україна дала нам час, заплативши за нього власною кров’ю. Переозброєння, впровадження нових технологій — це процес, що триває від 5 до 15 років. Україна дала нам цей час. Тож передаймо їй ті засоби, якими ми вже не будемо користуватися за п’ять років, аби вона справді мала чим воювати, щоб не довелося голіруч чи з примітивною зброєю протистояти масовій армії».
Тим часом, спостерігаючи суспільні настрої в Польщі, а також поведінку політиків, які намагаються сподобатися електорату, складається враження, що відбувається відхід від стратегічних завдань заради рейтингів. Гучно звучить серед поляків гасло «Це не наша війна».
Україна тримається, але загроза з боку Росії щодо Польщі не зменшилася. Зокрема, німецьке видання Bild, посилаючись на західні розвіддані, в кінці травня повідомляло, що, навіть якщо буде досягнуто перемир’я, існує загроза, що Росія не демобілізує свою майже мільйонну армію, а може використати її для агресії, наприклад, проти Литви чи Польщі. А на днях голова Федеральної розвідувальної служби Німеччини (BND) Бруно Каль заявив: «У Москві є люди, які не вірять, що стаття 5 Північноатлантичного договору працює, і хотіли б її перевірити».
На тлі цього, чи справді відчуття безпеки в порівнянні з 2022 роком помітно ослабло у Польщі? Думка генерала Романа Полька щодо цієї проблеми:
«Ще до початку цієї повномасштабної агресії, коли вже було очевидно, що вона відбудеться, було створено Президентську раду національної безпеки і оборони, до складу якої я увійшов. І вже на самому початку це було очевидне і ми інформували про це пана президента Дуду: що Росія робитиме все можливе, щоб сіяти ворожнечу, вбивати клин, провокувати напруження між польським та українським народом. І для мене це справді жахливо й тривожно — бачити, як дехто сьогодні піддається кремлівській пропаганді».
Військовий визнає, що між Польщею та Україною є чимало суперечностей та конфліктів інтересів, але це не може затьмарювати перспективи стратегічного партнерства на тлі екзестенційної загрози з боку Росії:
«Ніщо так не об’єднує, як спільний ворог. Коли хтось чинить варварські вбивства, коли хтось прагне знищити український народ, коли публічно проголошують необхідність нового світового порядку, а на мапах малюють стрілочки наступу на Польщу — то всі другорядні суперечки мають відійти на другий план. Ми не повинні піддаватися цій пропаганді, яка в кіберпросторі набула форми справжньої війни.
Я щиро ціную український народ — так само, як і на початку війни — за те, що він прийняв це страшне випробування, платячи за нього кров’ю».
Генерал Роман Полько закликає своїх співвітчизників солідаризуватися з українцями, бо це передовсім є їх національним інтересом, а не лише етичною цінністю:
«Саме з цієї перспективи маємо дивитися на ситуацію — а не з позиції зручного крісла, де нічого не потрібно робити, де нам безпечно, а ми лише зважуємо, чи отримаємо якусь вигоду і чи варто нам узагалі втручатися, ніби ми якийсь ізольований острів. Польща не є ізольованим островом. Польща повинна зробити все можливе, щоб Україна мала всі ресурси, сили і засоби для відбиття цієї російської агресії».
Повна версія програми в прикріпленому звуковому файлі.
Матеріал підготував Назар Олійник