Ситуація на півночі України загострюється. Росія активізувала бойові дії на Сумському напрямку, а нещодавні спроби прориву в районі Юнаківки стали тривожним сигналом. За словами юриста, офіцера ЗСУ Ігоря Лапіна, загроза для обласного центру — реальна.
Він пояснює, що ключовий фактор загрози — це не лише географія, а й кількість зосередженого противника. «На Курщині, на сумському напрямку, росіяни накопичили близько 60 тисяч військовослужбовців, і за російськими стандартами, — це посилена загальновійськова армія». Для порівняння: на Покровському напрямку, де точаться інтенсивні бої, ворог зосередив 2–2,5 армії.
«Якщо росіяни прорвуть Юнаківку, вони зайдуть у ліс, і працюватимуть малими групами, що робить їх менш вразливими. Саме тому цей напрямок потребує серйозної уваги. На щастя, підтягнули підкріплення, стабілізували ситуацію», – зазначає Ігор Лапін.
Станом на зараз, за оцінкою майора ЗСУ, фронт на Сумщині стабілізовано. Проте повністю виключати ризики — не варто. «Якщо дрони долітають до північних районів міста — значить, загроза є. До Сум не така вже й велика відстань для далекобійної артилерії чи РСЗВ», — підкреслює Ігор Лапін.
На думку Ігоря Лапіна, одним із найбільш вразливих напрямків на сьогодні є Костянтинівка — ключовий вузол, що відкриває ворогу шлях для маневру одразу в кількох напрямках.
«Зверніть увагу: росіяни не йдуть прямо на Покровськ. Вони тиснуть лівіше — у бік Дніпропетровської області. Покровськ наразі трохи облаштували: всі їздять, перевіряють фортифікації, піаряться. А от насправді я б уважно подивився на Костянтинівку».
За словами військового, географія і логістика роблять цей населений пункт стратегічно вразливим. «Якщо росіяни заходять у Костянтинівку — вони отримують свободу маневру. Направо — Слов’янськ, Краматорськ, наліво — нависають над Покровськом».
Погіршує ситуацію і стан оборони на суміжних ділянках. «Часів Яр — тримається на останньому подиху, Торецьк — так само. Там оборона фактично вже провалюється. І що важливо: росіян у цьому секторі не менше, ніж на Покровському. Просто увага до нього менша», — пояснює Ігор Лапін.
Четвертий рік повномасштабної війни показує гірку правду: фронт не тільки фізично тримається на виснажених плечах солдатів, а й щораз більше залежить від управлінських провалів. Ігор Лапін наголошує на найболючіших проблемах української армії, зокрема, це втома на передовій:
«Виснаженість солдатів — є, і вона реальна. Чому? Тому що ротація не працює. А не працює, бо в країні провалена мобілізаційна програма», — наголошує військовий.
За його словами, провина у цьому — не на обласних ТЦК. «Починати слід із Президента, як Верховного головнокомандувача. Далі — уряд, РНБО, місцева влада, поліція, а ТЦК уже десь у кінці, яка виконує лише формальні функції — оформлення і реєстрацію».
Окрема, критична проблема — нестача боєприпасів. «Снарядний голод був завжди, але зараз він набуває системного характеру. Якщо взяти потенціал усього Заходу — Європи й США — то разом вони не покривають навіть половини того, що надає Росії Північна Корея».
Не менш глобальною проблемою експерт називає ситуацію з будівництвом оборонних споруд. За його словами, попри офіційні заяви та інспекції, ситуація на місцях — ганебна: ми спостерігаємо — замкнене коло: «Хто має будувати укріплення? Військові. А скільки в нас інженерних батальйонів? Формально є, але чим вони забезпечені, якщо не вистачає навіть патронів? Трактори — від волонтерів, екскаватори — від меценатів, а солдати копають лопатами».
Після понад трьох років повномасштабної російської війни в Україні, дедалі менше підстав вірити у її швидке завершення. Попри надії на мир чи хоча б перемир’я у 2025 році, нинішня динаміка на фронті свідчить про протилежне: конфлікт переходить у фазу затяжного виснаження. Росія змінила підхід і активніше веде кампанію, спрямовану не на блискавичні прориви, а на планомірне знищення мобілізаційного ресурсу України. Про перспективи щодо завершення цієї війни в ефірі 3 Каналу Польського радіо розповів генерал Ярослав Крашевський:
«Ми були переконані, що ця війна, можливо, завершиться вже цього року, можливо не остаточним миром, але принаймні перемир’ям і сторони сядуть за стіл переговорів. Але, зважаючи на те, про що ми говоримо з колегами з України, вони вже готуються до того, що ця війна триватиме ще кілька років. Наразі, Україна страждає від нестачі особового складу, який можна мобілізувати, навчити, озброїти в рамках підрозділу і направити на фронт. І саме це зараз є найсерйознішою проблемою, з якою стикається українське військове командування — і не лише воно», – підсумовує Ярослав Крашевський.
Російсько-українська війна вступила у нову фазу повільного та системного виснаження України. Навіть за підтримки європейських партнерів, але без українського людського ресурсу та професійного командування, сучасна технологічна перевага у цій війні може бути втрачена.
Вікторія Машталер