З 30 червня по 2 липня проходила XXI Варшавська Східноєвропейська конференція. Її організував Центр Східноєвропейських досліджень Варшавського університету у співпраці з Осередком східних досліджень, Центром Мєрошевського і Польським інститутом міжнародних справ. Польське радіо для закордону є медіапартнером цього заходу.
Цьогорічна конференція відбулася під гаслом: «Час глобальної турбулентності: виклики для Центральної та Східної Європи». Її учвсники зосередилися на ключових викликах, що постають перед регіоном в часи геополітичної нестабільності в умовах великої війни Росії проти України, яка загрожує з регіонального конфлікту перерости у глобальне протистояння Росії з Заходом.
У заході взяли участь майже 100 експертів зі всього світу — науковці, аналітики й експерти, які займаються проблематикою Центрально-Східної Європи.
Програма конференції включала сім дискусійних панелей, 12 академічних сесій та три авторські зустрічі. Учасники обговорювали, зокрема, майбутнє російсько-української війни, роль США і НАТО в регіоні, європейську інтеграцію, регіональну безпеку, дезінформацію та гібридну війну, а також перспективи співпраці в межах Вишеградської групи та Ініціативи Трьох морів.
Захід відкрив Ян Маліцький — директор Центру східноєвропейських досліджень Варшавського університету, який стисло представив його історію:
«Варшавську Східноєвропейську конференцію було засновано у 2004 році як спеціальну конвенцію Асоціації досліджень національностей (ASN), у період, коли її головою був професор Майкл Рифкін — частий гість Варшавського університету та нашої Східної літньої школи.
Основна тема цьогорічної конференції — це доба глобальної турбулентності. І ця тематика повною мірою відповідає реаліям 2025 року — часу глибоких змін і викликів. Справді, ми живемо в період глобальних потрясінь».
Після цього прозвучало коротке привітальне слово проректора Варшавського університету професора Мацєя Рася. Інавгураційну лекцію виголосив голова Комісії закордонних справ Сейму Республіки Польща професор Павел Коваль, який представляє панівну партію «Громадянська платформа». Він також є уповноваженим польського уряду з питань відбудови України.
Павел Коваль є професором політології Польської академії наук, а також Центру Східноєвропейських досліджень Варшавського університету.
Тема його лекції була сформульована наступним чином: «Польська й європейська відповідь на війну в Україні: безпека, інтеграція, відбудова».
Професор Коваль почав свій виступ з питання, яке, за його словами, він найчастіше чує під час міжнародних зустрічей, а саме: які є аргументи Польщі на користь відкриття ЄС і розширення НАТО на схід та включення у ці структури України? Ось, як він бачить цю аргументацію:
«Моя відповідь зазвичай така: "Це питання політичної уяви". Я часто ставлю у відповідь питання: "Чи можете ви уявити собі Україну поза межами Європейського союзу після війни? Ми готові до повторення так званого "грузинського сценарію" в Україні?".
Чи усвідомлюємо ми помилки Заходу щодо цього найпрозахіднішого суспільства Південного Кавказу? Можливо, це класичний приклад відсутності стратегічного мислення.
З нашої точки зору, єдиним виходом є прискорення переговорів та включення України до загальноєвропейського правового поля. Потрібно переосмислити співпрацю з Україною. Проте розширення ЄС — це не подарунок, не сувенір для України. Це стратегічна необхідність. Це питання майбутнього самого Заходу, нового порядку в Центральній Європі».
Професор Коваль переконаний, що Україна має бути повноправним членом НАТО і що альянс повинен й далі розширюватися, бо це ключове питання безпеки регіону і Європи в цілому:
«Я дивлюся на це з точки зору безпеки Центральної Європи, з точки зору безпеки моєї країни.
Ми знову повертаємося до політичної уяви. Уявімо: мільйонна армія діє на нашому східному кордоні, сотні тисяч ветеранів. Армія, яка підтримувала НАТО у численних місіях. Яка навчалася і озброювалася Заходом. Чи хочемо ми, щоби ця де-факто велика армія НАТО залишалась поза НАТО?
Путін просто зараз підриває основи існування Заходу. Руйнує табу міжнародного порядку — він на наших очах силовим методом змінює кордони на континенті. Це ключ до розуміння його планів і того, яку загрозу він становить».
Експерт підкреслює, що євроатлантична співпраця продовжується, попри зміну влади в Америці і президенство Дональда Трампа, і важко переоцінити в цьому відношенні роль США. Зокрема, йдеться й про їх роль у повоєнній відбудові України:
«США досі активно підтримують Україну — і заявляють про намір посилити свою економічну присутність. Відтак вони мають бути також присутні й у воєнному плані.
Це головний висновок із численних зустрічей з представниками бізнесу, зокрема американського. Вони хочуть долучитися до відновлення української економіки, але очікують безпекових гарантій.
Відбудова — або краще сказати, відновлення — передбачає не лише фізичне відновлення інфраструктури, а й процеси інтеграції з ЄС та НАТО. І третій елемент — модернізація: економіки, але й також суспільства».
Павел Коваль наголошує, що питання входження Києва до євроатлантичних структур і активна участь Заходу у відновленні України є фундаментальним для національних інтересів Польщі, країн регіону і західної спільноти:
«Сьогодні ми ведемо дискусію про війну, мир і майбутнє розширення ЄС і НАТО. Це не лише дискусія про українські справи, про майбутнє України, а й дискусія про безпеку моєї країни. Це частина великої розмови про майбутнє Центральної Європи, про долю нашого регіону. І, врешті, про фундаментальні питання: розширення, відновлення, безпека. Це — не просто дискусія про українські справи. Це — не дискусія про майбутнє України. Це — розмова про майбутнє безпеки моєї країни. Це фундаментальна частина ширшої дискусії про майбутнє країн Центральної Європи, про долю всього нашого регіону. Йдеться також про ключове питання розширення. Про те, яким буде відновлення України після війни. Це тісно пов’язано з обговореннями майбутнього Європейського союзу, НАТО та політичного Заходу загалом».
Професор Коваль переконаний, що важливим кроком має стати зміна підходу з боку адміністрації Дональда Трампа до Росії і її війни проти України:
«Вони повинні зрозуміти, що вести переговори з Путіним — неможливо. Йдеться не про переговори про мир, бо Путін не хоче миру. Путін хоче вести переговори про суверенітет інших держав — не лише України, а й Польщі, Литви, Чехії та інших. Це — не таємниця. Це — реальна позиція Путіна: він хоче визначати, наскільки суверенними можуть бути держави в колишній сфері впливу Російської імперії».
Повна версія програми в прикріпленому звуковому файлі.
Матеріал підготував Назар Олійник