Шляхом подальших провокацій Путін хоче розвалити НАТО та перевірити здатність європейських союзників до співпраці, заявив під час однієї із дискусій першого дня Варшавського безпекового форуму колишній міністр оборони США, генерал Ллойд Остін. Він рекомендував європейським країнам утриматися від «надмірної реакції» на подібні інциденти.
Остіна запитали, що, на його погляд, можна було б зробити краще у перші роки повномасштабної війни Росії проти України. «Спочатку ми багато чого зробили не зовсім правильно», — визнав колишній міністр оборони США. За його словами, швидка мобілізація партнерів і підтримка союзників відіграли вирішальну роль у тому, що Київ вистояв перед найбільшою армією Європи. Однак Ллойд Остін наголосив, що початковий етап боротьби міг би розвиватися ефективніше, якби Україна раніше скоригувала мобілізаційну політику та застосувала маневри на полі бою:
«На мою думку, з точки зору того, як Україна вела цю боротьбу, ми хотіли, щоб вони були дещо краще підготовлені... Ми хотіли, щоб вони трохи раніше почали маневрувати, і, як на мене, це могло б запобігти певному глухому куту, який ми спостерігали на початку у величезних обмінах артилерійським вогнем».
Попри всі труднощі, Ллойд Остін підкреслив, що головне досягнення України полягає у збереженні державності та демократичності навіть у найтяжчі часи: «Зараз, коли ми дивимося на цю боротьбу три з гаком роки потому, Україна все ще є суверенною державою, вона все ще ухвалює власні рішення, вона досі є справжньою демократією», — наголосив американський міністр і додав, що Путіну досі не вдалося досягти жодної значущої тактичної чи оперативної мети... «І це є важливою ознакою сили волі українського народу», — підкреслив генерал Ллойд Остін.
Він також відзначив роль партнерів у консолідації допомоги для України та висловив захоплення гнучкістю й здатністю українських військових та керівництва швидко адаптуватися до нових викликів. Таким чином, за його словами, війна стала перевіркою не лише для України, а й для всієї європейської системи безпеки. Її результат залежить від рішучості союзників і здатності Києва використати здобутий досвід у подальшій боротьбі.
Колишнього міністра оборони також запитали про дедалі частіші провокації з боку Росії, зокрема порушення повітряного простору Польщі, Румунії, країн Балтії та дрони у небі Данії. За словами Ллойда Остіна, метою Путіна є розпад НАТО та позбавлення України підтримки союзників:
«Дві стратегічні цілі Путіна полягають у тому, щоб розколоти НАТО та позбавити Україну тієї підтримки й допомоги у сфері безпеки, яку їй надають. Він випробовує окремі країни, намагаючись з’ясувати, чи зможе за допомогою таких дій підірвати здатність європейських союзників працювати разом. Я думаю, що Борис Пісторіус сказав дуже влучно: очевидно, Путін розставляє пастки, і потрібно зважено підходити до того, як реагувати, аби не потрапити в них. Вважаю, що варто продумувати реакцію спільно й не перегинати палицю — саме це я рекомендую. І я думаю, що саме так багато з вас і вважають», — зауважив він.
Остін наголосив, що європейські країни НАТО повинні надавати пріоритет спільному виробництву, спільним закупівлям та обміну можливостями. Звідси й випливає необхідність переходу від окремих кроків до системної співпраці, адже лише спільні стандарти та узгоджені дії можуть перетворити накопичений досвід на ефективну спільну оборону.
Україна та її європейські партнери вже переходять від поодиноких ініціатив до спроб створити узгоджену систему протидії безпілотникам. Навчання, що відбуваються зараз, зокрема у Польщі та Данії, за участі українських фахівців, лише перший крок на шляху до більшого: єдиного координаційного центру, спільних стандартів обміну розвідданими й оперативного реагування на загрози з повітря.
Політичний експерт Володимир Цибулько коротко окреслює ключову задачу: «Перш ніж будувати навчальну базу та впроваджувати єдиний стандарт для "східного стражу" протидії дронам, потрібно погодити технічні вимоги. Без єдиного комплексу та правил миттєвого обміну інформацією система не працюватиме. Місія української сторони — донести практичні параметри, які мають бути закладені в єдиний координаційний центр.
Система має базуватися на національних силах, але працювати в режимі прямого ефіру з миттєвим обміном даних. І досить важливо, щоб ці дані, що стосуються, зокрема, української території, не опинилися в руках ворога», — зазначає Володимир Цибулько.
Паралельно постає питання політики та довіри. Країни мають узгодити юридичні аспекти обміну інформацією, механізми захисту даних та відповідальності у разі витоку. Без цього будь-яка технічна система ризикує стати вразливою. Саме тому роль України як практичного донора знань і тестової платформи є особливо важливою.
Вікторія Машталер/Тарас Андрухович