США проігнорували уроки війни в Україні. Про це під час розмови «Важкі уроки фронту: реформування військової переваги України», що відбулася у другий день 12 Варшавського безпекового форуму, який щороку організовує та проводить Фонд імені Казімєжа Пуласького, заявив американський доброволець в рядах ЗСУ, учасник Російсько-Української війни в складі підрозділу «Вовки Да Вінчі», колишній військовий Корпусу морської піхоти армії США, а також двоюрідний брат віцепрезидента США Джей Ді Венса Нейт Венс.
Маючи у своєму величезному бойовому досвіді майже три роки війни на боці України, американський ветеран заявив, що Сполучені Штати живуть в іншій реальності та не виносять уроків з війни в Україні. За словами Венса, попри його безпосередній бойовий досвід, ніхто в США не звертався до нього за порадою щодо ведення сучасної війни.
Окрему увагу Венс приділив питанню відновлення української територіальної цілісності. Він погоджується з думками президента України Зеленського про конституційний обов’язок повернути окуповані землі, але наголошує на реаліях: операція з вигнання російських сил потребуватиме величезних людських ресурсів і жертв. «Машини можна відновити та побудувати, а людське життя — ні», — зазначив він, акцентуючи на гуманітарній ціні масштабних наступальних операцій.
За словами Нейта Венса, перш ніж переходити до нових кроків, необхідно чітко визначити мету: що саме означає "перемога", які кінцеві цілі ставляться перед коаліцією, і які політичні та військові кроки відповідатимуть цим цілям. Інакше, попередив ветеран, продовження нинішньої тактики буде "просто метанням", що чинить неправду щодо тих українців, які зараз гинуть на фронті.
Нейт Венс під час дискусії теж порозмірковував про психологію війни та взаємне сприйняття противників. Він описав, як легко потрапити в пастку знецінення ворога, але наскільки небезпечним може бути таке мислення. Це історія про постійну напругу, про гру "в котика і мишки", де помилка коштує життя, а найкращі дні — ті, коли ніхто не помиляється:
«Передусім, думаю, для нас цілком звично певною мірою дегуманізувати ворога. Тому часто можна почути: "Росіяни дурні". Але це не так. Росіяни — не дурні. Вони люди, вони мають такі ж розумові здібності, як і ми. Вони можуть бути небезпечними. Іноді це дивно — у російських військах немає стабільності: трапляються слабкі підрозділи, і ти розслабляєшся, а потім зустрічаєш сильних, і тоді ця розслабленість може коштувати життя. Тому завжди потрібно виходити з того, що перед тобою спецназ, найкращі їхні воїни.
А якщо виявиться, що вони справді безглузді — це просто хороший день. Але загалом, це дивна гра в кота й мишу, де ти постійно під загрозою. Через величезну кількість розвідки та спостереження дуже важко рухатися або щось робити. У тебе є лише вузьке вікно можливостей, щоб пересуватись, і ти просто чекаєш, поки вони зроблять помилку. І вони роблять те саме щодо тебе. Жодна зі сторін не хоче помирати. І найкращі дні — це ті, коли ніхто не помиляється. Бо тоді можна сказати: "Ну що ж, сьогодні ніхто не постраждав". Але такі дні трапляються рідко», — наголосив Нейт Венс.
Психологічний вимір війни, про який говорив Нейт Венс, це лише одна зі сторін сучасного українського фронту. Інша — технологічна. Саме поєднання витримки, професіоналізму та інновацій сьогодні визначає нову якість українського війська, яке дедалі глибше інтегрується у західний безпековий простір.
У вересні Україна зробила історичний крок: вперше саме Військово-морські сили Збройних сил України очолили міжнародні навчання НАТО Dynamic Messenger 25 у Португалії. Цей масштабний захід об’єднав підрозділи більш ніж двадцяти країн Альянсу і став випробувальним майданчиком для перевірки сумісності українських безпілотних технологій із натівськими системами управління. У межах навчань працювала і бойова система DELTA, яка діяла відповідно до протоколів НАТО та підтвердила здатність координувати операції у режимі реального часу.
Як зазначає керівник безпекових проєктів Центру глобалістики "Стратегія 21" Павло Лакійчук, військові експерти альянсу високо оцінили можливості українських технологій, їхню автономність, точність навігації, стійкість до радіоелектронних перешкод і здатність ефективно взаємодіяти із західними системами управління.
За останні роки українські розробки в галузі морських та повітряних безпілотних систем пройшли шлях від пробних зразків до відпрацьованих оперативних інструментів. Саме для демонстрації та відпрацювання таких можливостей на міжнародних маневрах прибув підрозділ ВМС України, де працювали як вітчизняні платформи, зокрема моделі «Маґура» V-5 та V-7, так і засоби американських та європейських партнерів. Їхнє завдання — не лише технологічна перевірка, а й позначення цілей та відпрацювання сценаріїв ураження корабельної інфраструктури супротивника.
Це показало важливу річ: невелика держава, яка правильно поєднує інновації, тактику і досвід, може опинитися попереду класичних флотів за рівнем ефективності в певних типах операцій. Російський Чорноморський флот, як приклад традиційної, «класичної» структурної побудови, виявився вразливим перед новими підходами, де вирішальну роль відіграють низьковартісні, масові й скоординовані безпілотні удари. Павло Лакійчук пояснює значення цього зсуву:
«Українці не просто показують технології — ми демонструємо тактику їхнього застосування. Комбінація морських і повітряних дронів дала українцям перевагу: це не поодинокі влучання, а про нову концепцію боротьби на морі, де масивні, скоординовані атаки підсилюються ефективною розвідкою й РЕБ-контрзаходами», — пояснив експерт.
За словами Павла Лакійчука, європейські та американські партнери не мали подібного бойового досвіду до 2022 року і тому спочатку скептично ставилися до багатьох рішень: «Коли українці намагалися пояснити характер сучасної війни, дехто казав, що це лише наша (українська – ред.) специфіка: мовляв, у вас немає авіаційної переваги, тому ви змушені діяти по-іншому. Натомість практика показала: інноваційні підходи можуть змінити правила гри — і це урок для всіх», — зазначає Павло Лакійчук.
Результат: подвійний. По-перше, українські рішення забезпечили тактичну перевагу в операціях проти традиційних сил супротивника. По-друге, цей досвід перетворився на навчальний матеріал для партнерів, які тепер вимушені адаптувати свої концепції оборони та розвитку флотів під нові реалії.
Розмова у доданому звуковому файлі.
Вікторія Машталер/Тарас Андрухович