У середу, 22 жовтня, Міністерство фінансів США оголосило про санкції проти російських нафтових компаній «Роснєфть» і «Лукойл» та 34 їхніх дочірніх компаній. Це перші санкції проти російських компаній за час другого президентського терміну Дональда Трампа. Тим часом Європейський Союз офіційно схвалив свій 19-й пакет санкцій проти Москви. Вони включають заборону на імпорт російського зрідженого природного газу та обмеження діяльності так званого тіньового флоту.
Як повідомила в п'ятницю, 24 жовтня, газета Wall Street Journal, американському президенту представили три плани санкцій проти Росії. Радикальний варіант був спрямований на російську промисловість та керівництво, проміжний — на нафтові компанії, а третій передбачав обмежені санкції. Дональд Трамп обрав варіант номер два, як повідомляє газета.
Державний секретар США Марко Рубіо заявив, що санкції не змінили головної мети Білого дому — підштовхнути Москву до мирних переговорів. «Ми все ще хотіли б зустрітися з росіянами», — визнав міністр закордонних справ.
У розпорядженні Трампа є й інші інструменти для посилення тиску на Путіна. Серед них, як наголосила WSJ, — передача Україні крилатих ракет далекого радіуса дії «Томагавк», запровадження нових вторинних санкцій проти компаній, що ведуть бізнес із російськими нафтовими гігантами, які перебувають під санкціями, та запровадження обмежень на величезний танкерний флот Росії (так званий тіньовий флот), який, порушуючи санкції, транспортує російську нафту.
За словами деяких посадовців американської адміністрації, найновіші санкції, запроваджені проти російських нафтових компаній, можуть виявитися проривом. Крихка, зруйнована війною економіка Росії залежить від доходів від нафти та газу, і наступного дня після оголошення останніх американських обмежень індійські нафтопереробні заводи вжили заходів для обмеження постачання сирої нафти з Росії. Китайські державні нафтові компанії також призупинили закупівлі російської сирої нафти.
Доктор Анджей Шабацюк з Інституту Центральної Європи та Люблінського католицького університету в госях у Міхала Стшалковського на хвилях Польського радіо 24 зазначив, що американські санкції «є значним проривом»:
«Думаю, що це дуже важливий крок уперед, коли йдеться про тиск, який чиниться на Російську Федерацію. Звісно, сам Владімір Путін намагався якось применшити значення, особливо цих американських санкцій, бо щодо дев’ятнадцятого пакета європейських санкцій він взагалі не висловився. Але, на мою думку, це справді важливий прорив, адже це перші настільки серйозні санкції, спрямовані в саме серце російської економіки — в нафтопромисловість. Запровадження санкцій проти "Роснєфті" та "Лукойлу" матиме далекосяжні наслідки, адже мова йде не лише про ці два концерни, а й про підприємства, пов’язані з ними. Це може суттєво вплинути на переробку нафти на території Російської Федерації. Ми знаємо, що зараз українці також ефективно запроваджують власні "санкції", у лапках, атакуючи нафтопереробні заводи, паливні склади, нафтопроводи тощо».
12:58 01DE50FB.mp3 Нафта, зброя і гроші з російських активів: нова фаза економічного фронту проти Москви
Доктор Анджей Шабацюк додав, що санкції ускладнять експорт російської нафти ключовим споживачам:
«Ми вже маємо перші сигнали з Китаю та Індії, які свідчать про те, що, можливо, частина державних підприємств, особливо китайських та індійських, усе ж таки вирішить призупинити імпорт нафти з Російської Федерації. Адже тоді вторинні санкції можуть ударити по цих підприємствах. І це — справжній прорив. Я думаю, що навіть більший прорив, ніж постачання ракет «Томагавків» для України. Хоча президент Зеленський сказав, що не лише американці мають ці ракети, і що також ведуться переговори з іншими країнами, які можуть передати ці ракети Україні — звісно, за згодою Сполучених Штатів. Тож це питання залишається відкритим. Втім, саме ці санкції, які є ключовими, можуть стати елементом тиску, аби змусити Російську Федерацію сісти за стіл переговорів. Звернімо увагу, що Путін заявив, що переговори в Будапешті не скасовані остаточно, а лише відкладені у часі. Він каже, що Росія повинна підготуватися до таких переговорів, що, звичайно, є логічним. Але Трамп також натякає у своїх заявах, що санкції можуть бути скасовані або пом'якшені, якщо росіяни підуть на припинення вогню або підуть на реальні поступки в контексті переговорів з Україною. Але, як бачимо, таких поступок наразі немає».
Аналітик оцінив, що інші країни можуть наслідувати приклад США і також ввести подібні санкції проти Росії:
«За американцями піде Велика Британія. Європейський Союз уже зробив цей крок, але це лише початок. Я переконаний, що додаткові санкції ЄС будуть запроваджені. Ну і питання постачання, зокрема військової допомоги. Поки що, якщо говорити про Сполучені Штати, ці постачання є дуже обмеженими. Більшість того, що надходить в Україну, фінансується за рахунок коштів, виділених країнами Європейського Союзу. Хоча, звісно, це американське озброєння, техніка та боєприпаси. Тож, гадаю, росіяни матимуть серйозні проблеми вже найближчим часом. І це може змусити їх пом’якшити свою позицію. Хоча неофіційно згідно з витоками в ЗМІ видно, що вони вже дещо пом’якшили свої вимоги. Адже з’явилася інформація, що тепер вони висувають як ключову умову повернення тієї частини Донбасу, яка ще не перебуває під окупацією. Питання Херсонської та Запорізької областей не порушувалося. Можна припустити, що вони принаймні зупинилися на нинішній лінії фронту. Звичайно, не було жодної згадки про можливий обмін територіями. Тим не менш, це крок. Побачимо, що буде з конкретними пропозиціями. Росіяни вже деякий час натякають, що готові до переговорів. Однак цих реальних поступок ще не видно».
Доктор Анджей Шабацюк теж наголосив, що позиція України є чіткою й зрозумілою у питанні мирних переговорів, про що неодноразово заявляв Володимир Зеленський:
«Обмін українських територій на українські території не є жодною вигодою чи успіхом для України. І Україна просто на це не погодиться. Тим більше, що ці території — агломерація Слов’янськ — Краматорськ — мають велике значення, адже вони добре укріплені. І якщо б ці райони опинилися під контролем Російської Федерації, це дало б їй можливість продовжити наступ, наприклад, у напрямку Дніпра чи Києва. Тож українці взагалі не розглядають можливість віддати ці землі. Тим більше, що ми бачимо: Покровськ та інші ключові міста з точки зору оборони України наразі успішно чинять опір. Звісно, українці платять велику ціну — багато людей віддають життя, щоб зупинити Росію, але росіяни зазнають ще більших втрат. Це видно також у контексті змін, пов’язаних із мобілізацією, зокрема нових правил щодо резервістів у Російській Федерації, яких, можливо, заохочуватимуть підписувати контракти. Також з’являються повідомлення, що нові добровольці, тобто ті, хто підпише контракт, отримуватимуть дещо менше грошове забезпечення, ніж раніше. Це свідчить, що фінансові проблеми зачіпають навіть ключову сферу, необхідну для продовження війни, — армію. Отже, є певна надія, що, можливо, у майбутньому росіяни врахують, що в умовах посилення санкцій і зростання тиску на Російську Федерацію вони будуть змушені піти на певні поступки. Хоча, відверто кажучи, я особисто не дуже в це вірю. Потрібно дочекатися результатів цих санкцій, адже, можливо, росіяни знайдуть спосіб їх обійти».
Експерт теж прокоментував ідею кредиту для України, забезпеченого замороженими російськими активами, хоча є країни, які чинять доволі сильний опір. У разі успіху ці гроші могли б профінансувати не тільки масове виробництво ракет «Фламінго», здатних вражати цілі в глибокому тилу Росії, а й можливу покупку шведських винищувачів Gripen:
«Але, як на мене, проблема полягає в позиції Сполучених Штатів, які не є прихильниками цієї ідеї. Сподіваюся, що цей задум — можна сказати, така схема з кредитом, який буде забезпечений саме замороженими російськими активами, — це той варіант, на який погодяться й американці. Бельгія неодноразово наголошувала, що саме вона має найбільші російські активи й керує ними. Вона не хоче робити цього самостійно, боїться юридичних наслідків, а також можливих дій з боку Російської Федерації. Росіяни не приховують, що мститимуться всім, хто спробує передати ці гроші Україні будь-яким способом. І ми знаємо, що різні провокації чи диверсійні дії з боку Росії є цілком реальними. Це був би величезний прорив, адже з’являлися пропозиції, зокрема, що за рахунок цих коштів Україна могла б профінансувати роботи над ракетами великої дальності. Звернімо увагу, що ракета "Фламінго", яку вже використовують українці для ударів по цілях у глибокому тилу Російської Федерації, навіть більша за ракети Tomahawk. Проте вона менш ефективна в тому сенсі, що не може настільки успішно обходити російські системи протиповітряної оборони. Але оскільки Росія має проблему — їй потрібно захищати доволі велику територію, — вона не в змозі створити таку багатошарову протиповітряну оборону. І українці здатні проникати через цю оборону та вражати цілі на території Російської Федерації, навіть ті, що розташовані доволі далеко від кордонів України. Тож є шанс, що така ситуація відбудеться. І ще йдуть, звісно, переговори зі Швецією про багатофункціональні винищувачі Gripen, про які неофіційно українці натякають, що, можливо, вони були б профінансовані саме з цієї позики. Отже, якби справді вдалося отримати винищувачі й збільшити обсяги виробництва ракет "Фламінго", це було б насправді набагато корисніше для українців, ніж навіть передача ракет Tomahawk».
На думку доктора Шабацюка, це могло би призвести до значної ескалації, і Росія могла би спробувати застосувати проти України, наприклад, ракети «Орєшнік», якими вона лякає вже триивалий час. На додаток, це значно відтермінувало би можливість проведення мирних переговорів:
«Тому я поки що сприймаю все це як таку дипломатичну гру. Звісно, із використанням елементів «hard power» — тобто жорсткої сили, яка має спонукати передусім росіян змінити свою позицію, пом’якшити її, щоб вони поступилися. Але це буде складно, звісно, як я вже казав, це буде дуже складно. Проте інших методів зараз просто немає. Ми фактично на завершенні четвертого року війни, і бачимо, що росіяни не відступають навіть на йоту у своїх діях проти України. Їхні вимоги залишаються такими ж максималістськими. Тільки сила — жорстка сила — може змусити Владіміра Путіна, бо саме він насправді вирішує все. Він має вирішальне слово в питанні продовження цієї війни. І ця війна просто має стати для Росії невигідною. Коли вона стане невигідною, коли витрати Росії перевищать можливі вигоди, тоді, можливо, вдасться просунути переговори вперед. Але я боюся одного — для Росії ця війна є, як казав, зокрема, Адам Даніель Ротфельд, "війною за цінності". І він неодноразово це підкреслював. А в контексті війни за цінності — переговорів просто не існує. Коротко кажучи, для Росії ця війна — це війна за виживання. Так вони це позиціонують, так вони це подають».
Отже, нові санкції США проти російських енергетичних гігантів, зростання економічного тиску та потенційне використання заморожених російських активів для підтримки України створюють абсолютно нову реальність у цій війні. Водночас це лише початок довгого процесу, у якому, за словами експерта, дипломатія дедалі більше поєднується з демонстрацією сили. І хоча нині важко говорити про реальні шанси на мир, саме економічне виснаження та стратегічна перевага України можуть у перспективі змусити Кремль замислитися над тим, наскільки ця війна для нього ще вигідна — і чи не настав час шукати вихід із неї.
PR24/Т.А.