Американський журналіст і коментатор Такер Карлсон — впродовж багатьох років одна з найгучніших постатей телеканалу Fox News — знову опинився в центрі суперечки про межі свободи слова, пропаганду та вплив Кремля на західний світ. У своєму новому виступі на російському телебаченні Карлсон назвав Владіміра Путіна «найпопулярнішим політиком у світі», заявив, що Україна та її європейські союзники «не здатні перемогти Росію», а самі українці «невдовзі перестануть існувати як нація». До цього він додав теорію змови про те, нібито влада в Києві планує замінити знищене війною чоловіче населення мігрантами з «Третього світу».
Звучить як підручниковий набір тез російської пропаганди — і значною мірою саме таким і є. Однак, щоб зрозуміти, чому Карлсон говорить те, що говорить, треба подивитися не лише на факти, а й на його мотивацію та ширший контекст американських ЗМІ.
Між фактами й фікцією
Популярність Путіна
Карлсон стверджує, що Путін — це «найпопулярніший лідер на світі». За незалежними даними, це твердження просто неправдиве. Згідно з дослідженням Pew Research Center, у 2025 році, 79% респондентів у 25 країнах оцінили Росію негативно, а 84% висловили недовіру до Путіна. Так, всередині самої Росії його рейтинги високі (хоча й там соціологічним опитуванням не можна цілковито довіряти), але у світовому вимірі картина протилежна. Розповідь про «найбільшу популярність» — це маніпуляція, що змішує внутрішнє схвалення з глобальним охопленням.
Україна приречена на поразку
Карлсон твердить, що Україна і Захід не мають шансів, а «українці перестануть існувати». Це фаталістичний і безпідставний висновок, який не підтверджується жодною військовою аналітикою. Війна триває зі змінним успіхом, а її результат залежить від постачання зброї, морального духу, політичних рішень і логістики. Ані експерти НАТО, ані українське командування не підтверджують неминучості краху держави. Це психологічний наратив – він має деморалізувати, а не інформувати.
«Заміна» українців мігрантами
Це класична теорія змови з арсеналу great replacement theory — міфу про «зміну населення» елітами. Немає жодних доказів існування плану привозити мігрантів, аби «замінити» жертв війни. Такі твердження раніше з’являлися в російській та крайньоправій пропаганді в Європі й США, поєднуючи страх перед міграцією з антизахідною риторикою.
Занепад Заходу vs могутність Росії
Карлсон каже, що США переживають занепад «як Росія у 1990-х», а Росія є «потужною промисловою державою і близьким союзником Китаю». Це вкрай перебільшений образ. Так, Захід стикається з енергетичною кризою, інфляцією та соціальними напруженнями. Росія дійсно наростила військове виробництво й поглибила співпрацю з Китаєм. Але її економіка залишається обтяженою санкціями, залежною від експорту сировини й далекою від західних технологічних стандартів.
Отже, Карлсон не завжди бреше прямо, але складає фрагменти правди у наратив, який веде до хибного висновку: що ліберальний світ руйнується, а Росія тріумфує.
Чому Карлсон це робить?
Ідеологія, ідентичність і розрахунок
1. Антиінтервенціонізм і бунт проти еліт
Карлсон вже багато років позиціює себе як критик американського істеблішменту. Він виступає проти глобалізму, «вічних воєн» і розширення НАТО. У його баченні Росія — не ворог, а антитеза західного лібералізму: держава, яка захищає традиційні цінності та національні інтереси. Тому, коли він говорить про «симпатію до Путіна», часто йдеться не про самого Путіна, а про символ — спротив домінуванню ліберальних еліт.
2. Культура і маскулінність як політика
Карлсон вибудовує свою медійну ідентичність на оповіді про «кризу маскулінності» та «занепад Заходу». У цій візії Росія постає світом «справжніх чоловіків», державою жорстких принципів і дисципліни — протилежністю «розніженої», прогресивної Америки. Це, звісно, міф, але для частини його аудиторії він дуже привабливий.
3. Контроверсійність як бренд
Карлсон живе завдяки скандалам. У світі, де медіа змагаються за увагу, бути «тим, хто каже правду, якої інші бояться» — це бізнес-модель. Захист Росії й атаки на Україну — частина цього продукту: вони шокують, поляризують і забезпечують кліки та відданих фанів.
4. Трампізм і нова правиця
Карлсон був одним із головних рупорів Дональда Трампа та його ідеї America First. В останні тижні Трамп дещо пом’якшив риторику щодо України, що поставило Карлсона в незручне становище. Але його лінія — ізоляціоністська, антиукраїнська й антиелітна – залишається привабливою для частини республіканської бази, яка вважає допомогу Києву «черговою не нашою війною».
5. Взаємна вигода від пропаганди
Є ще один рівень: Карлсон став подарунком для російських медіа. Кремль не раз посилався на його висловлювання у внутрішній пропаганді, а російське телебачення транслювало фрагменти його програм. Обидві сторони отримують вигоду: Карлсон — глобальний резонанс і статус «незалежного мислителя», росіяни — західний голос, який легітимізує їхню оповідь.
Росія як політична фантазія
У підсумку виникає явище, яке можна назвати «міфологізацією Росії». Для Карлсона та подібних до нього коментаторів Москва — це не конкретна держава з репресивним режимом і авторитарною системою, а проєкція: «справжній» народ, непідвладний лібералізму, який тримається за традиції. Це радше культурне, ніж геополітичне бачення, але воно має сильний пропагандистський ефект.
Проблема в тому, що така міфологія затирає межу між аналізом і агітацією. Коли російські медіа використовують висловлювання американського журналіста як «доказ» занепаду Заходу, це вже не приватна думка — це інструмент впливу.
Що це означає для Польщі
1. Ерозія підтримки України
Якщо в суспільній думці — зокрема й у Польщі — закріпиться переконання, що «Україна все одно програє», це може послабити підтримку військової та гуманітарної допомоги, а це безпосередньо впливає на безпеку східного флангу НАТО.
2. Посилення поділів
Наративи про «занепад Заходу» та «зміну населення» резонують у тих самих колах, що сприйнятливі до антиміграційних і антиєвропейських меседжів. У Польщі, де теми міграції та безпеки мають вибуховий політичний потенціал, такі теорії можуть легко адаптуватися до місцевих умов і бути використаними у внутрішніх кампаніях.
3. Тест на інформаційну стійкість
Польща була і залишається однією з головних цілей російської дезінформації. Карлсон — гучний американський голос, який повторює російські тези — стає для цієї машини зручним інструментом. Уміння розпізнавати наміри та контекст його висловлювань — це частина ширшої суспільної стійкості.
Висновок: між мікрофоном і мегафоном
Такер Карлсон не є російським агентом. Проте він став елементом ширшого контексту, де ідеологія, особисті амбіції та медійний цинізм поєднуються з потребами Кремля. У його наративі Росія — не держава, а символ: бунту проти ліберальної Америки, туги за простішим світом, у якому сила й традиція важать більше, ніж компроміс і спільнота.
Для Польщі це нагадування, що інформаційна війна точиться не лише на схід від Дніпра. Вона триває і в мережі, і на екранах, і в умах тих, хто дедалі частіше плутає гучність із правдою. І це теж нагадування, що іноді пропаганда не мусить звучати російською, щоб бути відлунням Москви.
Томаш Ференц (Польське радіо для Закордону)