Від забруднення вод токсичними речовинами до загибелі морських видів і руйнування унікальних екосистем — такими є наслідки екологічної шкоди, якої російська агресія завдала Чорному морю після окупації Криму. Українські урядовці, екологи та науковці наполягають на фіксації кожного факту, щоб зібрати доказову базу для міжнародного судового переслідування того, що вони називають екоцидом.
Постійна представниця президента України в Криму Ольга Куришко наголошує, що системний збір даних про екологічні злочини РФ почався лише останніми роками, і зараз Україна прагне подати цілу картину руйнувань. За її словами, наслідки розливу мазуту біля Керченського півострова поширилися на Одеський регіон, а незаконна забудова Криму та його мілітаризація посилили шкоду довкіллю. Вона зауважила, що «після окупації півострова Росія перетворила його на військову базу, активно забудовуючи території без жодного екологічного контролю». Куришко додала, що такі процеси зачіпають не лише Україну, а й усі держави Чорноморського басейну, і для притягнення агресора до відповідальності потрібно створити «ґрунтовну доказову базу, адже міжнародне судочинство у сфері екологічних злочинів є новим і складним напрямом».
Директор Українського наукового центру екології моря Олег Гриб описує нинішній стан акваторії як катастрофічний. Він наголосив, що Чорне море перетворене на зону небезпеки, де тривають вибухи боєприпасів і постійне шумове забруднення, а токсичні речовини з вибухів потрапляють у воду. «Воєнна агресія перетворила наше море на полігон, де вибухи, витоки нафтопродуктів і уламки збитих літаків створюють безпрецедентне хімічне забруднення», — сказав Гриб. За його словами, масштабних екологічних втрат зазнано й після підриву Каховської ГЕС, коли у море потрапили тисячі тон шкідливих речовин. Він підкреслив, що відновлення моніторингу Чорного моря після війни стане ключовим кроком для оцінки збитків та подальшої відповідальності РФ.
Науковець також зазначає, що Україна вже має базові дані про стан Чорного моря до початку повномасштабного вторгнення — це дає змогу порівняти ситуацію до війни й після неї. «2021 року ми отримали комплексну екологічну оцінку моря, тож після війни зможемо визначити, які саме зміни сталися в його екосистемі», — пояснив він. За словами Гриба, збереження науково-дослідного флоту й моніторингової інфраструктури дозволить створити незаперечну доказову базу для міжнародних судів, що засвідчать вплив воєнних дій агресора на погіршення стану моря.
Заступник директора з науки Українського наукового центру екології моря Віктор Коморін нагадав, що Україна бере участь у створенні міжнародної бази даних про стан Чорного моря. Вона включає інформацію про гідрохімічне забруднення, біорізноманіття та впливи війни. Він пояснив: «Війна надзвичайно негативно вплинула як на нашу роботу, так і на морське середовище. Сьогодні ми можемо отримувати дані лише з трьох джерел: відбору проб біля узбережжя, супутникового моніторингу та математичного моделювання». Коморін навів приклад наслідків підриву Каховської ГЕС — за супутниковими спостереженнями, понад 7 тисяч квадратних кілометрів води були забруднені річковими потоками з токсичними речовинами, що перевищували норму в десятки і навіть сотні разів. Це призвело до масового цвітіння моря та небезпечного накопичення шкідливих сполук у тканинах риб, молюсків і дельфінів.
Не менш серйозною проблемою, за словами доктора біологічних наук, професора Інституту зоології НАН України Павла Гольдіна, є мінування чорноморської акваторії. «Міни, що їх розкидувла Росія з літаків, тепер викидаються на узбережжя не лише України, а й Болгарії, Туреччини й навіть самої Росії», — сказав науковець. Він попередив, що такі міни можуть залишатися небезпечними десятки років, створюючи довготривалий екологічний ризик. Гольдін навів приклад Кінбурнського півострова, де російські війська перетворили заповідну територію на полігон для запуску безпілотників. «Там вигоріло понад дві тисячі квадратних кілометрів унікальних природних угідь, що мають міжнародне значення для охорони біорізноманіття», — сказав він. За його словами, втрата природних оселищ є найбільш руйнівним і довготривалим наслідком російської агресії.
Учений також наголошує, що Росія системно реалізує політику екоциду на всіх територіях, до яких має доступ, і міжнародна спільнота повинна усвідомити масштаби цієї загрози. Гольдін переконаний, що першим кроком до відновлення природи після війни має стати створення нових морських заповідних акваторій та посилення заходів із захисту видів.
Про важливість донесення правди про екоцид до міжнародної аудиторії нагадав керівник відділу інформаційного забезпечення Представництва президента України в Криму Євген Бондаренко. Він зазначив, що після окупації Криму Росія використовує півострів як військову базу, знищуючи його культурну і природну унікальність. «Лише звільнення Криму дозволить повернути Чорному морю екологічну рівновагу і відновити зруйновані природні ресурси», — переконаний Бондаренко.
Олександр Савицький