Військовослужбовець 36-ї бригади Збройних Сил України Хуан Альберто Лейва Гарсія, українець кубинського походження, після наказу вищого військового керівництва разом з іншими оборонцями Маріуполя склав зброю та вийшов з оточеного заводу «Азовсталь». Після цього він потрапив до колонії в Оленівці, на окупованій Луганщині, а згодом — до СІЗО в Таганрозі.
«Ми піддалися жорстокому поводженню, фізичним знущанням, постійному побиттю. Тобто весь комплекс знущань, про який уже всі чули, в Україні про це знають — він був наявний з першого дня», — розповідає Хуан Альберто Лейва Гарсія.
Він описує психологічний тиск, що супроводжував фізичне насильство: «Росіяни вдалися до такої маніпуляції, що людина поступово перетворюється на примітивну форму існування, де думки зводяться до найелементарнішого. Ти починаєш думати лише про банальні речі — наприклад, яким буде шматок хліба. Зараз це здається абсурдом, і я це розумію, але тоді такі думки у мене з’являлися. Тіло просить більше, тіло вимагає більше, а ти не можеш йому дати. Люди втрачали свідомість просто від виснаження. Це була буденна статистика».
На запитання про твердження Віктора Франкла у книзі «Людина в пошуках справжнього сенсу», що вижити у концтаборі допомагають надія та розуміння сенсу життя, Хуан Альберто відповів: «Так, цілком. У мене була асоціація — тлумачення надії з Писання, і я трактував його для себе. Була одна цитата, за яку я тримався. На ній я вибудував свою систему цінностей. Не стільки релігійних у вузькому сенсі, скільки загальних християнських. Я намагався триматися розуміння правди, істини. Надіявся, сподівався, вірив».
Військовослужбовець підкреслює, що віра та надія допомагали пережити найважчі моменти полону: «Я розумів: за нами правда, все правильно. Наша ситуація не була найгіршою — родичі знали, що ми в колонії, всі знали, що ми вийшли з „Азовсталі“, що ми живі. Я вірив до останнього. Вірив, що якщо так сталося — значить, так має бути. Можеш не витримати, можеш не витримати фізично, але треба намагатися витримати. Якщо було потрібно вийти, значить, треба пройти це й вижити».
Сьогодні Хуан Альберто Лейва Гарсія проходить реабілітацію і планує продовжити військову службу в Збройних Силах України. Його історія — живий доказ того, що навіть у найскладніших умовах сила духу і віра у справедливість допомагають вижити.