З середини минулого тижня динаміка дипломатичного процесу щодо припинення війни проти України помітно прискорилася. Країна, яка зазнала нападу, опинилася у найскладнішій ситуації від початку вторгнення. Опублікований американськими ЗМІ так званий мирний план з 28 пукнтів є для українців вкрай несприятливим.
План у своїй більшості складається з максималістських російських вимог. Адже саме такими слід визнати, зокрема:
- передання Росії тієї частини Донецької області, яка досі контролюється українськими військами, міцно укріплена і містить великі міста, як-от Краматорськ чи Слов’янськ, в яких українці могли б оборонятися місяцями;
- скорочення української армії до 600 тисяч;
- конституційну заборону інтеграції до НАТО;
- запровадження російської мови як другої державної.
Нечисленні пункти, сприятливі для Києва, стосуються, зокрема, американських гарантій безпеки для України чи передання їй 100 млрд доларів із заморожених російських активів. Однак ці пункти прописані нечітко, також невідомо, чи вони були узгоджені з європейськими партнерами. Весь документ, розкритий медіа, є хаотичним і неточним та містить пункти, очевидно вписані туди росіянами похапцем – як-от відкинення й заборона всіх «нацистських ідеологій».
Такий спосіб сформулювання плану не повинен дивувати, адже його головними авторами, найімовірніше, були радник Путіна Кіріл Дмітрієв і спеціальний посланець Трампа Стів Віткофф. Хоча план нібито мав бути також узгоджений із високопосадовцями США, а його повинен був бачити секретар РНБО України, все ж документ був затверджений Трампом.
Про ультимативний тон, у якому його передано Зеленському, свідчать відомості, отримані західними кореспондентами в Києві від учасників п’ятничної зустрічі секретаря армії США Дена Дрісколла з послами країн НАТО. З них випливає, що США де-факто вимагають від Києва безумовної згоди на план ще до Дня подяки (четвер, 27 листопада), а будь-які дискусії можуть стосуватися лише деталей окремих пунктів. Дрісколл нібито заявив, що «ми мусимо вирішити це г…», бо Україна цю війну у військовому сенсі не виграє.
Рішучість США підтверджує звернення до народу, виголошене президентом Зеленським у п’ятницю по обіді. У доволі драматичному тоні він повідомив, що країна стала перед дуже складним вибором між прийняттям важких 28 пунктів і втратою ключового партнера та зіткненням із наслідками надзвичайно важкої зими. Він закликав до внутрішньої єдності та підтримки, оголосив про продовження дипломатичної роботи з Європою та США, а в суботу затвердив склад української делегації на переговори з американцями, а також із росіянами. Зеленський хоче таким чином підготувати суспільство до важких рішень або ж протестувати ймовірність масових протестів у разі згоди на невигідні для України умови. Українці виснажені війною, але усвідомлюють, що нав’язана США погана угода з Росією не буде нею виконана й дасть лише короткий перепочинок перед наступним нападом.
Росія ж придивляється до ситуації з ледь приховуваним задоволенням. Вона утримувалася від реакцій, аж зрештою у п’ятницю ввечері Путін ласкаво визнав, що Кремль ознайомився з планом і готовий його обговорювати. На практиці це означає, що російський військовий тиск на Україну найближчими днями буде посилено, а переговори з США і Україною можуть стосуватися лише трансформації 28 пунктів у ще більш вигідні для Росії. Адже вони досі не відображають всіх російських вимог, передусім повного політичного контролю над цілою Україною. Також не йдеться про жодні західні, а передусім американські гарантії безпеки Україні.
Як наслідок, Україна опинилася в надзвичайно складній ситуації подвійного тиску: дипломатичного – з боку США та військового – з боку Росії. Навіть пришвидшена співпраця з Європою може це не вирівняти. Найближчі дні можуть принести рішення, що матимуть ключове значення для безпеки України та ЄС.
Тадеуш Іванський – керівник відділу Білорусі, України та Молдови у Центрі східних досліджень (OSW). У 2006–2011 роках працював в Польському радіо для закордону.