«Це стандартна ситуація, бо він має продати це Україні. Він має продати Україну Росії. Це те, що робить ділок», — так у цей вівторок прокоментував Дональд Трамп витік, оприлюднений інформаційним агентством Bloomberg, який засвідчив про телефонну розмову спеціального посланця Стіва Віткоффа з Юрієм Ушаковим — помічником Путіна. Розмова відбулася 14 жовтня під час якої Віктофф, відомий своєю відвертою проросійськістю, давав поради як краще представити Трампу «мирний план» Кремля так, щоб американський очільник був до нього прихильний.
Окрім того, Bloomberg теж опублікував стенограму розмови Юрія Ушакова та очільника Російського фонду прямих інвестицій Кіріла Дмитрієва. Під час неї представники кремлівського апарату обдумували, як передати свій проєкт «мирного плану» команді Дональда Трампа, щоб та представила ці ідеї як власну ініціативу. Власне це і відбулося, хоча й недолуго. Адже навіть неозброєним оком було помітно, що оприлюднений в кінці минулого тижня план відображає інтереси Росії та преміює її агресію.
План з 28 пунктів став ультиматумом, у якому Кремль через посередників, намагався зафіксувати вигідні для себе параметри «миру». Окремі пункти передбачають легітимізацію російських територіальних завоювань, різке обмеження української армії до 600 тисяч солдатів, вимогу юридично зняти питання членства України в НАТО та цілу низку інших моментів, як от вимога «заборонити всі нацистські ідеології».
Після цього почався жорсткий тиск на Київ, зокрема через інформаційні вкиди про нібито готовність Вашингтона повністю припинити військову і розвідувальну підтримку. Ультимативність документа й очевидна його проросійська архітектура, а також спротив Києва і європейських столиць, спонукали американців, очолюваних держсекретарем Марком Рубіо до проведення переговорів з українською делегацією на чолі з головою Офісу президента Андрієм Єрмаком цими вихідними у Женеві, які, однак, не принесли прориву — українська сторона відмовилася приймати будь-які параметри, що легалізують агресію, обмежують суверенітет тощо. Паралельно Франція, Німеччини і Велика Британія представили власний підхід до повоєнного врегулювання, який наголошує на недоторканності кордонів України, механізмах репарацій за рахунок російських активів та гарантіях довгострокової безпеки України. Європейський план також передбачає інтеграцію України до ЄС і не виключає вступу до НАТО.
У Москві європейський план «вважають неконструктивним і таким, що їй не підходить» і там готові лише говорити про 28-пунктний ультиматум.
Тим часом, в найближчі дні очікується візит Володимира Зеленського до Білого дому, де на нього чекає вкрай важлива і можливо доленосна зустріч з Дональдом Трампом. Логіка мислення і дії Трампа все більше змушують згадувати трагічну історію з Мюнхенською змовою, яка відомо до чого призвела.
На тему мирного плану, чи краще сказати диктату Путіна і Трампа, в програмі «Міжнародний (без)лад» говорив політолог, професор Кшиштоф Кубяк з Університету імені Яна Кохановського в Кельцях:
«Ситуація, що сьогодні склалася довкола України, справді приголомшує, адже ми маємо справу з кількома надзвичайно небезпечними елементами. Перший елемент — це повернення до політики концерту великих держав, у цьому разі двох держав: Сполучених Штатів та Росії, якій США певною мірою авансом надають статус великої держави.
Американці поводяться так, ніби не помічають численних російських слабкостей. Гадаю, це пояснюється тим, що американці у свій своєрідний, химерний спосіб намагаються відтягнути Росію від альянсу з Китаєм.
Наступний момент — американська здатність торгувати інтересами великих, суверенних держав.
Третій елемент, пов’язаний із цим поверненням до концерту великих держав — це нехтування навіть видимістю врахування думки слабших гравців в американській політиці».
Війна Росії проти України нині є найбільшою війною в Європі після 1945 року. Трамп певною мірою має рацію, що ця війна це насамперед справа Європи.
А європейці підлещуються, намагаються всіляко компліментувати нарцистичній натурі Трампа, і водночас не дуже намагаються говорити твердим, сильним голосом: «Ні, ми на це не погодимося».
Кшиштоф Кубяк дав свою оцінку такій переговорній стратегії Європи щодо Америки:
«Європа усвідомлює, що в суто військовому вимірі вона дуже слабка. Європа — економічна потуга, але водночас неоднорідна навіть в економічному вимірі, а у військовому — просто слабка. Ми зараз спостерігаємо результати занедбання європейських програм озброєння, які фактично не розвивалися від закінчення Холодної війни. Європейці розуміють, що у випадку масштабної конфронтації успіх оборони Старого Континенту значною мірою залежав би від участі в цьому американців. Тому вони намагаються компліментувати Трампу, але сучасна дипломатична мова важко знаходить терміни для опису підходу європейських держав до американського президента. Це компліментування, це живлення його марнославства, але це, як би гірко це не звучало, радше є засобом соціотехніки, а не методом практики великої дипломатії».
Справа цього руйнівного «мирного плану», авторства радше Путіна, ніж Трампа, також має дуже погану для України часову збіжність. Йдеться про Міндічгейт —величезний, просто потужний корупційний скандал серед людей, наближених до президента Володимира Зеленського.
Це також послаблює сильну переговорну позицію України. Знову ж таки, витоки, свідчать про те, українська сторона, тобто оточення президента і сам президент, просила, щоб у цій угоді з’явився пункт про амністію у справі аудиту, який може бути проведений в Україні щодо західної допомоги, тобто щоб була амністія для корупціонерів — тих, хто розкрадав чи, наприклад, марнував кошти Заходу.
Експерт погоджується, що скандал довкола Тімура Міндіча — соратника президента України — може стати тим ключовим чинником, через який Зеленський може піти на поступки:
«Україна, ведучи війну проти Росії, з одного боку, не дуже могла вести дії, які можна було б назвати другою, внутрішньою війною проти корупції. Тепер це Україні вийде боком.
Пов’язування питань амністії з умовами можливої мирної угоди може бути дуже складним для європейців. Для американців це питання, напевно, другорядне. Але і американці, і росіяни, безумовно, використають ці аргументи, щоб послабити позицію українського президента і зробити Україну більш поступливою».
Від часу початку роботи нової адміністрації адміністрацією США в питанні закінчення війни в Україні, окрім заяв своїх очільників в дусі справедливого миру, фактично Польща весь час є відсутньою у цьому процесі, якщо йдеться про європейську участь в ньому.
Чи це зумовлено передовсім припустімо конфліктом між президентом і прем’єром, чи Польща просто з огляду на свій потенціал не має можливості взяти участь у переговорах і зустрічах, де присутні європейські лідери? Кшиштоф Кубяк:
«Щодо питання, чому Польща не бере участі, не залучена більшою мірою до цих переговорів у більших масштабах, скажу лаконічно: польський політичний конфлікт і розлам польської політичної сцени, безперечно, не сприяють тому, щоб Польща відігравала на міжнародній арені ту роль, яку повинна відігравати».
В первинному плані з 28 пунктів, була теж складова, яка особливо цікава для Трампа — гроші. Йшлося про виділення 100 мільярдів доларів заморожених активів Москви, отримання США 50% від їх прибутку та скерування невитрачених заморожених активів до американо-російського інвестиційного фонду.
Тепер американці від цього відмовляються. Проте проблема не зникла, бо насправді Трамп як жорстокий ділок увесь час дивиться на Україну як на жертву, як це було і в питанні угоди про надра. Україна для нього це також можливість вкачати максимально багато.
Європейці мають Україну по сусідству, державу, яку після війни буде важко відбудовувати з огляду на колосальні кошти. Чи їм і Києву вдасться домогтися того, щоб російські активи справді слугували відбудові, доки Росія не компенсує воєнні збитки? Адже саме такий запис міститься принаймні в останній угоді, представленій європейцями. Професор Кубяк бачить це так:
«Прагнення до майже колоніального “висмоктування” України, напевно, є другим рушійним чинником в американській політиці після прагнення розірвати китайсько-російський альянс. Тут Трамп чи підпорядкована йому адміністрація постає як команда, що реалізує цілі такого найбільш хижого, колоніального імперіалізму зразка ХІХ століття.
Однак у цій сфері, з огляду на фактори, які Ви зазначили — територіальну близькість, певне краще, ніж американське, розуміння європейцями українських реалій і реалій регіону — американцям без формальних гарантій, без міжурядових угод може бути дуже важко конкурувати з європейцями в проєктах, спрямованих на відбудову України. Тим більше, що це будуть проєкти – зважаючи, наприклад, на втрати енергетичної інфраструктури — справді гігантського масштабу».
Медіа повідомляють, що три питання, три ключові поля, будуть найскладнішими у переговорах між Трампом і Зеленський: це чисельність української армії, яку росіяни хочуть скоротити; питання територій — визнання того, що ці захоплені території вже належать Росії. І врешті третє питання — положення про те, що Україна не може бути членом НАТО, а НАТО має внести це до своїх статутних документів, що Україна не може бути прийнята до Альянсу.
Під великим знаком запитання залишається чи вдасться якось Києву відстояти ці три пункти, аби Путін відступив, чи ні, бо Трамп постійно каже: ну гаразд, можете собі й далі воювати, а ми, по суті, припиняємо допомогу.
Тепер він заявив, що не бачить сенсу в територіальній справі, бо нібито загинуть 50–60 тисяч українців, а ці території, які хочуть отримати росіяни і так за кілька місяців все одно будуть ними захоплені. Коментуючи цю справу експерт вказує на очевидну залежність американського президента від кремлівського дискурсу:
«Мені справді важко уявити, з якого джерела американський президент черпає інформацію, яка свідчить про силу Росії та слабкість України. Іноді, читаючи висловлювання американського президента, я доходжу висновку, що на його комп’ютері, мабуть, працює якийсь спеціальний інформаційний канал, можливо створений росіянами, оскільки і дані, і цифри, і оцінки настільки часто відірвані від реальності, а водночас так часто дрейфують у напрямку російської точки зору, що мені важко уявити, звідки Трамп бере ці відомості, маючи у своєму розпорядженні весь потужний аналітичний апарат американської розвідувальної спільноти».
Пригадується, що 80 років тому, коли йшли переговори у Ялті про післявоєнний устрій у Європі Сталін сказав Молотову, який звернув увагу диктатору, що деякі прописані в угоді положення невигідні Совєтському Союзу: «Это только бумага».
Для Путіна підписані угоди є лише папером. Скажімо, передбачаються якісь там гарантії безпеки Україні з боку США, але є цікаве обумовлення, що вони втрачають чинність у випадку нападу України на Росію. Путін може в разі потреби інсценцізувати «напад» і розпочати нову війну. Експерт наголошує, що така загроза цілком очевидна:
«Росіяни — це майстри організації провокацій. У Києві, гадаю, ніхто не має ілюзій щодо вартості паперових гарантій безпеки. Будапештський меморандум засвідчив це більш ніж виразно.
Тому з точки зору безпекових інтересів України ключовими є: збереження можливості вступу до НАТО та можливість володіти системами озброєння далекого радіуса дії, які становлять інструментарій військового стримування».
Повна версія програми в прикріпленому звуковому файлі.
Матеріал підготував Назар Олійник