«Росія не збирається воювати з європейськими країнами, але якщо Європа захоче з нами воювати і почне, ми готові прямо зараз. Тут немає жодних сумнівів. Якщо Європа раптом почне з нами війну, мені здається, це буде дуже швидко. Це ж не Україна. З Україною — ми там діємо хірургічним способом, акуратно. Це не війна у прямому сучасному розумінні цього слова».
Ця недавня заява Путіна цілком відповідає «миролюбному» духу і курсу, який сповідував ще один диктатор і воєнний злочинець — Гітлер.
Проте в одному можна згодитися з московитським верховодою — це справді не війна у прямому сучасному розумінні. Це геноцидна війна проти України з планами дальшої експансії Москви на захід не є боротьбою за території. Це екзистенційне протистояння свободи і демократії рашизму — чумі ХХІ століття.
Нещодавно на XXXII Ярмарку історичної книги у Варшаві пройшла презентація польського видання книжки «Рашизм. Звір із безодні» видатного українського письменника та дипломата Юрія Щербака, якому у жовтні виповнився 91 рік.
Він, зокрема, був першим міністром охорони навколишнього середовища незалежної України, членом Ради Національної безпеки України. Був надзвичайним і повноважним послом України в Ізраїлі, США, Канаді. Займав за сумісництвом посаду посла України у Мексиці.
Юрій Щербак також був одним із засновників та членів Ради із зовнішньої та безпекової політики України. Він має багатий та вкрай цікавий доробок як прозаїк. Людина багатьох талантів, які реалізувала в різних сферах.
Цей захід опинився в фокусі програми «Міжнародний (без)лад». До Вашої уваги його найважливіші і найцікавіші фрагменти.
Згадану вище зустріч у Варшаві модерував знаний польський поет і перекладач Тадеуш Карабович, який й переклав книжку «Рашизм. Звір із безодні» на польську. Ілюстрації до книжки Юрія Щербака створив відомий український карикатурист Олексій Кустовський.
На зустрічі був також присутній Анатолій Сєриков — директор видавництва Польсько-Української Фундації Конкордія, яке спільно з видавництвом «Пам’ятки України» опублікувало книжку «Рашизм. Звір із безодні».
Слід додати, що окрім україно та польськомовного є також англомовне видання цієї невеликої за об’ємом, але глибокої за суттю книжки.
Юрій Щербак виступав перед присутніми польською мовою:
«Цей текст є результатом моїх роздумів 2014–2025 років над сутністю російської національної ідеї. Я кажу, що це національна ідея Росії є сутністю рашизму. Це чорна суміш месіанізму чорносотенства, ксенофобії, зверхності над іншими народами, імперської пихи й внутрішнього рабства.
Того, що вони прагнуть, намагаються поневолити інші народи, поневолити самих себе. Форма російської державності — чи то царська монархія, чи червона комуна, чи Російська Федерація — це не змінює сутності глибинного народу, його агресивного великоросійського шовінізму, його служіння справі поневолення інших народів».
Власне, як каже ексдипломат, найстрашнішим проявом рашизму як політичної практики в зовнішньополітичному курсі Російської Федерації є геноцидна війна проти України:
«Російський режим оголосив смертний вирок українському народові, його мові, релігії, культурі, історії, самому його існуванню.
Ця війна водночас перетворила Росію на тоталітарну державу. На наших очах із авторитарної вона стала тоталітарною. Сучасна Росія під керівництвом Путіна збудувала фашистський терористичний режим, який сьогодні є найбільшою загрозою для світу, Європи, України й Польщі.
Сучасний рашизм дедалі більше нагадує гітлеризм. Звідси героїчний опір українців, які боронять свою землю і водночас захищають Європу. Український народ вдячний Польщі за допомогу й співчуття. Цю невеличку книжку, яка лежить перед вами, я сприймаю як цеглинку у будівництві нашого стратегічного українсько-польського партнерства, нашого спільного майбутнього».
Юрій Щербак розповів цікавий епізод, коли він ще далеко до подій 2014 року мав нагоду особисто познайомитися з головою Фонду «Русскій мір»:
«На конференції в Києві стоїть такий не зовсім старий чоловік, приємної зовнішності, тихий, спокійний. Підходжу до нього. Це був Вячеслав Ніконов — онук Молотова.
І цей спокійний чолов’яга каже, що він голова Фонду «Русскій мір», що приїхав в Україну. Це ще були часи, коли вони їздили, мали тут свої відділення, щедро фінансували всі свої проєкти.
І мене зацікавило тим, а що стоїть за цим «русскім міром», а за ним почала розгортатися ця ідеологія рашизму.
Я питаю його: «А що таке "русскій мір"? Хто до нього належить? Українці належать?» Він каже: кожен належить. Австралія може належати до «русского міра», якщо там підтримують ці ідеї й цю ідеологію — національність не має значення.
Це дуже небезпечно. Я би сказав як лікар за освітою, як вірусолог: це повзуча вірусна інфекція, яка окуповує розум та свідомість людей. Дуже небезпечне явище.
І скажу вам таке: у Києві, в Україні є велика кількість людей, які й сьогодні підтримують цю ідеологію рашизму і працюють на Росію».
Автор книжки «Рашизм. Звір із безодні», яка вийшла також у перекладі на англійську, наголошує, що, власне, одним із головних мотивів написання цієї книжки було бажання, щоб її прочитали на Заході, де немає розуміння чим насправді є Росія та її імперська національна ідея:
«Коли я був послом України у Сполучених Штатах у 1994–1998 роках, за адміністрації президента Клінтона, то був розлючений тією американською, короткозорою політикою — так званим принципом “Russia is first”. Вони, чесно кажучи, трохи з’їхали з ґлузду.
Американці постійно запрошували до Держдепартаменту, до Ради національної безпеки й казали: пане посол, Росія розквітає, яка там демократія, Росія позбулася комунізму — все чудово. Вони були закохані у Росію. І це, чесно кажучи, мене, як українця, як українського патріота, дуже ранило. Я прекрасно розумів, що вже тоді у Росії зростав рашизм, поширювався фашизм».
Юрій Щербак звертає увагу, що Захід досі не розуміє суть війни Росії проти України, яка є війною з рештою демократичного світу, війною на знищення та підкорення:
«Це абсолютне нерозуміння того, що Росія була, є і буде дуже й дуже небезпечною для світу, особливо для сусідніх країн. Це Балтія, Польща і далі аж до Румунії і далі, бо вони претендують на окупацію цих країн, і це надзвичайно небезпечно. Вони не зупиняться на кордонах України, навіть якщо окупують її.
70–80% російського народу підтримує війну, і вони щиро нібито вірять, що треба окупувати Україну, треба перетворити українців на росіян або знищити. Просто страшні речі».
Юрій Щербак також звернув увагу на загрозу застосування Росією ядерної зброї. Він згадав про свій досвід, коли був членом Верховної Ради СССР та входив до опозиційної Міжрегіональної депутатської групи, очолюваної академіком Андрієм Сахаровим, де був головою підкомітету з питань ядерної енергетики і екології.
Його робота, зокрема, полягала в інспекціях російських атомних об’єктів:
«Вперше я побачив цей символ російської віри, те, що вони створили. Ви не уявляєте масштабів цього російського військово-ядерного комплексу, і зараз Путін вірить у те, що Росію неможливо перемогти жодним способом, бо вони мають ядерну зброю. Це дуже небезпечно для всього світу. Світ має усвідомити ці речі, а не применшувати проблему, кажучи, що це якийсь там конфлікт між двома державами і так далі. Це хибний підхід».
Один з учасників зустрічі запитав Юрія Щербака про те, чому Україна пішла на відмову від ядерної зброї, погодилася на сумнозвісний Будапештський меморандум, повірила у гарантії Заходу – як Польща у 1939 році – та переконалася, чого вони варті. Ось як він пояснює цей ключовий момент:
« Це був спільний ультиматум США та Росії Україні. Був неймовірний тиск на Україну, на українських президентів, щоб віддати ядерну зброю. І кому? Росії. Мало того, що ядерні боєголовки передали Росії, бо вона була виробником і ми не мали права їх розбирати.
Проте ми віддали також і балістичні ракети, ракети середньої дальності, тактичну ядерну зброю, яка зараз дуже б нам стала в пригоді. Ми віддали бомбардувальники, які тепер бомбардують Україну, віддали навіть ракети Х-101, які сьогодні вбивають українців. Це була велика помилка. Але мушу сказати: мало хто знає, що були абсолютно вірогідні дані про те, що Росія і США готували спільну акцію, аби захопити наші ядерні об’єкти, шахти, де стояли ракети.
Уявіть собі: якби російські війська та американські війська окупували тоді ці території, а Україна була беззахисною, у хаосі перших років незалежності. Американці теж заявили, що не дадуть Україні жодного долара, якщо Україна не віддасть зброю».
Ще одним питанням із залу було питання, чи автор й надалі притримується погляду, що сьогодні ми маємо початок Третьої світової з Росією:
«Я вважаю, що Третя світова війна вже почалася — в іншій формі, ніж Друга світова, але за дуже подібною логікою. Адже світові війни не починаються в один день. Це міф, що Друга світова почалася 1 вересня 1939 року з нападом Німеччини на Польщу. Насправді вона почалася кілька років перед тим.
Вона вже тривала в Китаї, в Іспанії, в Ефіопії і так далі — це були осередки Другої світової війни. Так само і Третя світова вже почалася, і, на жаль, якийсь страшний, для мене малозрозумілий розвиток подій йде далі й далі, ситуація поглиблюється».
Автору програми «Міжнародний (без)лад» теж вдалося під час цієї зустрічі поставити свої питання Юрію Щербаку. Перше з них стосувалося того, чи він відноситься до тих, котрі вважають, що смерть Путіна нічого не змінить чи навпаки належить до тих, хто переконаний, що відхід диктатора дає шанс та вікно можливостей Україні?
«Дякую за таке запитання — воно дуже принципове. Я вважаю, що смерть Путіна — чи його усунення, чи політична смерть — миттєво змінить ситуацію в Росії. І вони підуть на поступки, вони підуть на певні домовленості із Заходом і з Україною. Я в це вірю.
Можливо, тому що я бачив усе, що відбувалося в Совєтському Союзі після 1953 року, після смерті Сталіна. Це було на моїх очах, і я, як молодий київський студент, дуже гостро це сприймав. Я бачив, як миттєво змінювалася ситуація. Я абсолютно переконаний, що ситуація зміниться миттєво. Хоча й процес встановлення рамок миру між Росією та Україною не буде легким, але політична ситуація зміниться цілковито».
Друге питання: Росія є грізним ворогом з дуже високим больовим порогом, який не зважає на величезні втрати та лізе під ударами вперед. Де ця критична точка, яка змусить її відступити і можливо навіть спричинить внутрішній вибух у Росії? Така відповідь прозвучала з вуст Юрія Щербака:
«Є два слабких місця. Перше — на полі бою. Вони вже зрозуміли, що не мають такої переваги, хоча, звісно, зараз наші війська не перемагають. На жаль. Проте ще немає критичної ситуації стратегічної поразки України на полі бою.
І друге слабке місце — економіка. Росія вже зіткнулася з дуже серйозними наслідками обмежень і західних санкцій, хоча вони ще не повністю реалізовані. Але я переконаний, що ці два чинники можуть кардинально змінити ситуацію. І можуть змінити. Ми просто не знаємо. Ми часто дуже раціонально розуміємо історію, але історичний процес не є раціональним. Дуже часто спрацьовують абсолютно ірраціональні моменти. І ми не знаємо, що може завтра статися в Росії, як розвиватиметься ситуація.
Ми були неготовими до заколоту Прігожина. Ніхто не знав, що раптом цей "слуга Путіна" виступить проти нього. Так само може статися щось ірраціональне, про що ми сьогодні не здогадуємо».
Повна версія програми в прикріпленому звуковому файлі.
На заході побував і матеріал підготував Назар Олійник