Україна за час повномасштабної війни суттєво просунулась у створенні власних ударних засобів великої дальності — від крилатих і балістичних ракет до далекобійних дронів. Проте реальний вплив цих розробок на хід війни визначається не лише технічними характеристиками, а й спроможністю держави та партнерів забезпечити серійне виробництво. На цьому тлі Росія продовжує ракетний терор, намагаючись компенсувати обмежені виробничі можливості гучними інформаційними кампаніями та демонстративними ударами.
Українські розробники заявляють про створення крилатої ракети «Фламінго» з досяжністю до 3 тисяч кілометрів та високою точністю завдяки тонні корисного навантаження. Також повідомлялося про запуск серійного виробництва балістичної ракети «Сапсан», яка вже застосовувалася проти російських військових цілей, зокрема знищила командний пункт на відстані близько 300 кілометрів. У бойовому арсеналі України також фігурують «Нептун», «Довгий Нептун», «Пекло», дрон «Лютий» та інші системи. Водночас авіаційний експерт Костянтин Криволап зауважив, що масовість застосування цих засобів залишається обмеженою.
Пояснюючи реальний стан речей, експерт звернув увагу на статистику використання. За його словами, «Довгий «Нептун» застосовувався 11 разів, причому два пуски виявилися не зовсім вдалими через технічні проблеми. Щодо «Сапсана», то з трьох застосувань лише одне було повністю успішним, але воно продемонструвало значний потенціал цієї ракети. Криволап наголосив, що всі ці системи потребують доопрацювання, а головною проблемою залишається фінансування: кошти переважно спрямовуються на безпілотну авіацію та дрони, тоді як ракетна програма отримує значно менше ресурсів. За його словами, обіцянки допомоги з боку Німеччини та Франції поки що залишаються на рівні меморандумів і попередніх домовленостей.
На цьому тлі Велика Британія заявила про готовність сприяти розробці нової балістичної ракети з досяжністю до 500 кілометрів. Йшлося про фінансування трьох стартапів і перспективу реалізації проєкту до кінця 2026 року. Проте директор з розвитку одного з українських оборонних підприємств Анатолій Храпчинський поставив під сумнів практичну користь таких ініціатив у короткостроковій перспективі.
Храпчинський зазначив, що вона радше виглядає як політичний сигнал, ніж як негайна військова допомога. Він звернув увагу на те, що Україна вже четвертий рік перебуває у війні і потребує не перспективних розробок «на завтра», а збільшення виробництва вже наявних і перевірених систем, зокрема ракет Storm Shadow та засобів протиповітряної оборони. На його думку, ключовим питанням є правильний розподіл ресурсів і чітке розмежування того, що виробляє Україна, а що — європейські партнери, із подальшим об’єднанням зусиль у спільних проєктах.
Експерт також звернув увагу на внутрішні обмеження, які стримують розвиток оборонно-промислового комплексу. Він наголосив, що спільні підприємства з європейськими виробниками мають бути прозорими і не обмежуватися надмірним державним контролем, який нині створює ризики для українських компаній. За словами Храпчинського, питання експорту технологій і трансферу розробок є не менш важливим, ніж експорт готового озброєння, адже це дозволило б зменшити залежність від зовнішніх комплектуючих і отримати доступ до сучасніших технологій.
Окремим фактором, який активно обговорюється в експертному середовищі, став російський удар ракетою середньої дальності «Орєшнік» по цивільних об’єктах, зокрема у Львові на початку січня. Деякі оглядачі припускали, що такі атаки можуть стимулювати прискорення української ракетної програми. Водночас Храпчинський вважає, що реальна загроза від цього озброєння значно перебільшена російською пропагандою.
Він пояснив, що Росія заздалегідь попереджала Сполучені Штати про запуск ракети, аби уникнути хибної інтерпретації як нападу на країни Заходу. За його словами, суббоєприпаси, які спостерігалися під час ударів по Дніпру та Львову, є елементом систем, ефективних лише у ядерному оснащенні. Храпчинський підкреслив, що використання дорогої міжконтинентальної ракети для ударів по українських містах є радше інструментом залякування, ніж ефективним військовим засобом, тим паче з огляду на розвиток систем протиракетної оборони.
Схожої думки дотримується й експерт з озброєнь агенції Defense Express Іван Киричевський. Він звернув увагу на фізичні обмеження ракети «Орєшнік», яка через надвисоку швидкість входження в атмосферу фактично не здатна нести повноцінні конвенційні боєзаряди. Саме тому під час атак на Дніпро та Львів на землю падали лише металеві корпуси боєголовок без вибухівки. Киричевський наголосив, що така ракета є вкрай неточною і становить серйозну загрозу лише у разі прямого влучання.
Крім того, експерт поставив під сумнів здатність Росії налагодити масове виробництво «Орєшніка». За його словами, ці ракети створені на базі міжконтинентальних «Ярсів», яких Росія спроможна виготовляти близько 20 на рік. Навіть у разі переорієнтації виробництва йдеться про десятки одиниць, що є мізерною кількістю для реального стратегічного шантажу. Киричевський зазначив, що для формування відчутного арсеналу знадобилися б роки, а самі ці ракети більше пристосовані для доставки ядерних боєголовок, де точність не є критичною.
Ще одним чинником, який активно обговорюється, стали події в Ірані та можливі наслідки для постачання Росії ударних дронів «Шахед». Попри сподівання, що політична нестабільність у цій країні обмежить можливості РФ, Киричевський застеріг від надмірного оптимізму.
Він зазначив, що Росія вже давно локалізувала виробництво дронів або використовує альтернативні канали постачання комплектуючих, зокрема через китайську контрабанду. На його думку, набагато ефективнішим способом зменшення дронової загрози є удари по місцях складання та запуску безпілотників. Експерт також звернув увагу на масове застосування дронів на лінії фронту, де Росія здатна використовувати тисячі апаратів на добу, що створює додаткове навантаження на систему протиповітряної оборони.
За словами Киричевського, ключовим викликом для України стає нарощування виробництва дронів-перехоплювачів і розвиток систем виявлення та управління. Він наголосив, що без масовості у цій сфері неможливо ефективно закрити так звані «кіл-зони» і захистити як критичну інфраструктуру, так і безпосередньо життя військових на передовій.
На тлі цих процесів деякі аналітики говорять про досягнення Україною певного паритету з Росією у сфері ударних далекобійних засобів на початок 2026 року. Водночас обидві сторони продовжують нарощувати виробництво ракет і дронів, що свідчить про збереження логіки війни на виснаження. У цих умовах вирішальним фактором стає не лише технологічний рівень озброєнь, а й здатність забезпечити їх серійне виробництво, стабільне фінансування та ефективну міжнародну кооперацію.
Олександр Савицький