Два радарні супутники компанії ICEYE, призначені для Збройних сил Республіки Польща, були успішно виведені та розгорнуті в космосі в березні в межах місії Transporter-16 компанії SpaceX. Місія стартувала з космічної бази Vandenberg Space Force Base у Каліфорнії. Ракета Falcon 9 доставила на орбіту 119 вантажів, зокрема два супутники польсько-фінської компанії ICEYE, які постачаються польському війську в межах програми MikroSAR.
Наприкінці листопада минулого року на орбіту було виведено перший польський військовий супутник, розроблений у межах програми MikroSAR. Тепер до нього приєдналися ще два, які після проходження тестів і підготовки військових операторів на Землі будуть передані Збройним силам Польщі, — повідомив Польському радіо член правління ICEYE Polska Вітольд Віткович.
«Запуск завершився повним успіхом. Це дуже важливий крок у реалізації програми MikroSAR. Наш контракт із Міністерством національної оборони передбачає постачання трьох радарних супутників з опцією закупівлі ще трьох. Для оборонної галузі це безпрецедентно швидкі темпи. Сьогодні ми зосереджуємося на підготовці військових операторів, а також на тестуванні двох щойно виведених супутників», — розповів Вітольд Віткович.
Загалом три супутники створять угруповання POLSARIS, яке — як зазначила підполковник Анна Жуховська, виконувачка обов’язків речника Агентства геопросторової розвідки та супутникових послуг — має стати «польськими очима в космосі» та забезпечувати детальні розвідувальні дані:
«Це наші очі фактично на всю територію земної кулі, які можуть спостерігати за визначеною нами ділянкою як крізь хмари, так і в денних та нічних умовах. Тож це дає нам можливість отримувати зображення обраного району будь-де у світі».
А з членом правління ICEYE Polska Вітольдом Вітковичем спілкувалися теж наші колеги з Польської редакції Польського радіо для закордону. У розмові він більш детально розповів про те, що виведені на орбіту військові супутники дають Польщі:
«MikroSAR – це програма, в рамках якої ми надаємо розвідувальні супутники Збройним силам Польщі. Розвідувальні супутники, оснащені радаром, який використовується для зйомки Землі. Він відрізняється від інших датчиків, зокрема оптичним датчиком, який по суті є камерою на орбіті. Радар знімає незалежно від часу доби, а також здатний робити знімки вночі, навіть крізь хмари. Це суто військова технологія, можна сказати, яка використовується для формування так званої ситуаційної обізнаності».
Вітольд Віткович підкреслює, що наявні супутники вже закладають основу майбутньої системи розвідки:
«А те, що ми вже маємо три супутники, — це фактично перший крок до створення дуже серйозної розвідувальної системи, яка формуватиме ситуаційну обізнаність Збройних сил Республіки Польща. Раніше Збройні сили Польщі отримували знімки від наших союзників — дуже різні, високої якості, з різною періодичністю. Але це зовсім інше, коли країна має власні супутники, які перебувають під її суверенним контролем».
За його словами, йдеться не про разовий проєкт, а про довгострокову тенденцію мілітаризації та розширення космічних програм у світі, де дедалі більше держав переходять до формування супутникових угруповань. «Тенденція така, що незабаром ми говоритимемо про угруповання, які складатимуться з десятків, а можливо й сотень супутників… Фактично ми входимо до першої світової ліги, якщо йдеться про супутникові операції», — пояснює експерт.
За словами Вітольда Вітковича, більша кількість супутників означає, що до Збройних сил надходитиме більше даних з орбіти, а відповідно — більше інформації про можливі переміщення противника. Він також зазначив, що світова тенденція полягає у стрімкому зростанні кількості розвідувальних супутників на орбіті, і саме це визначатиме майбутнє сучасного поля бою. Вітольд Віткович також поділився своїм поглядом на подальший розвиток польської системи космічної розвідки.
«Що стосується компанії ICEYE, ми будемо розширювати наше супутникове угруповання, будемо додавати нові супутники, оснащені радарами із синтетичною апертурою, але також будемо створювати нові сенсори, адже так виглядатиме майбутнє. Кожна компанія, яка займається спостереженням Землі з орбіти, буде змушена розширювати свою технологічну базу, буде змушена розбудовувати свою інфраструктуру», — вважає Вітольд Віткович.
Він також підкреслює, що космічна індустрія входить у фазу жорсткої конкуренції приватних компаній, які формують нову модель «New Space» із більш доступними та мініатюризованими технологіями.
«Зараз маємо справу з великою конкуренцією на ринку, маємо справу з приватними компаніями, дуже динамічними — так званими компаніями сектору New Space, які мають дещо інший підхід… Цих супутників будується значно більше, ніж колись, бо технологія також інша — краща, мініатюризована», — каже член правління ICEYE Polska Вітольд Віткович.
На цьому тлі розвиток космічних і супутникових технологій, про який говорить Вітольд Віткович, безпосередньо вписується у ширшу картину сучасної безпеки — де ключову роль відіграє швидкість отримання та обробки даних. Водночас ці технологічні зміни не існують окремо від реальної війни в Європі, яка формує попит на нові рішення як у космосі, так і в повітряному просторі, де Україна вже має власний унікальний бойовий досвід.
Росія не змінює суті своєї тактики у війні проти України, вона лише масштабує інструменти. Масовані ракетно-дронові удари залишаються традиційним елементом тиску, спрямованого передусім не стільки на військові цілі, скільки на цивільне населення та інфраструктуру. Водночас українська протиповітряна оборона демонструє високу ефективність, хоча навіть незначний відсоток проривів має серйозні наслідки. Авіаційний експерт Анатолій Храпчинський наголошує, що показники перехоплення залишаються стабільно високими, однак у масштабі масованих атак це не нівелює загрозу:
«Якщо говорити про крилаті ракети та ударні безпілотники, то наш рівень перехоплення справді дуже високий — приблизно 95–96%. Але важливо розуміти: коли йдеться про масовані атаки, наприклад 100 ракет, то навіть 4–5, які не вдалося збити, — це все одно серйозна загроза і вагомий результат для ворога».
Саме ці «кілька відсотків» проривів і створюють основну небезпеку, адже ворог цілеспрямовано обирає вразливі об’єкти. За словами експерта, йдеться про свідомий терор, який має деморалізувати населення.
«Хоча ж знов таки ми кажемо про терориста, який б'є здебільшого по цивільному населенню. Тому що навіть атака проти ночі на 16 квітня показала, що ворог цілить саме по житлових будинках для того, щоб завдати якомога більше шкоди», – розповідає Анатолій Храпчинський.
Водночас Україна не обмежується лише класичними засобами ППО. Значну роль відіграють системи радіоелектронної боротьби, які знижують точність російських ракет і дронів. Це ускладнює ворогу досягнення конкретних цілей і частково компенсує обмеженість ресурсів перехоплення.
Окрему увагу експерт звертає на технологічну адаптацію російських засобів ураження. Зокрема, модернізація дронів типу «Шахед» — оснащення їх камерами та системами зв’язку — змінила характер їх застосування. Тепер вони дедалі частіше використовуються у денний час, коли можуть ефективніше коригувати удари. Аналогічна тенденція спостерігається і щодо крилатих ракет Х-101, які також адаптуються до нових умов застосування. У підсумку, як зазначає Анатолій Храпчинський, стратегія Росії залишається незмінною за своєю суттю:
«Загальна тактика — це виснаження сил протиповітряної оборони і безпосередньо удари по цивільному населенню здебільшого не змінюються… основна тактика — це терор, і те, що ми бачимо», — наголошує Анатолій Храпчинський.
Питання повітряної безпеки на східному фланзі НАТО дедалі частіше виходить за межі суто національних систем оборони. Російські ракети та дрони, які рухаються вздовж українсько-польського кордону, створюють зону ризику, де критично важливими стають швидкість обміну даними та рівень координації між партнерами. Авіаційний експерт Анатолій Храпчинський підкреслює, що нині йдеться радше про інформаційну співпрацю:
«Ми взаємодіємо насамперед у форматі обміну інформацією: передаємо дані про засоби повітряного нападу, які можуть перебувати поблизу кордону з Польщею і потенційно перетнути його».
Водночас ця модель не передбачає спільного перехоплення цілей або інтегрованої системи ППО між Україною та Польщею. І саме тут, за словами експерта, виникає певне обмеження сучасної архітектури безпеки в Європі.
«Це поки що не є спільною системною співпрацею, де, наприклад, Польща могла б безпосередньо долучатися і допомагати Україні перехоплювати цілі, які рухаються вздовж кордону або перебувають частково на території Польщі чи України», — зазначає Анатолій Храпчинський.
Фактично Європа, попри зростання загроз, продовжує діяти обережно. Вона активно спостерігає за війною в Україні, аналізує тактику та технології, але уникає прямої участі у бойовому перехопленні повітряних цілей. За оцінкою експерта, з одного боку, це зменшує ризики прямої ескалації. З іншого, Європа втрачає можливість швидко сформувати нову модель інтегрованої протиповітряної оборони, яку фактично можна було б «обкатати» в умовах реальної війни.
Паралельно триває обмежений обмін досвідом: моніторинг повітряної ситуації в Україні став важливим джерелом даних для європейських країн. Але, як наголошує експерт, практична ефективність українських систем ППО залишається унікальною і поки що недосяжною для європейських аналогів у реальних бойових умовах. Завершуючи оцінку перспектив, Анатолій Храпчинський підсумовує:
«Зараз тривають розмови про співпрацю і взаємодію, але, на жаль, поки що українці не побачать у повітрі ані польських винищувачів, ані європейської чи натівської "повітряної поліції". Європа поки не готова повністю долучитися до активної протидії Росії».
Якщо раніше Київ розглядався переважно як партнер, що отримує допомогу, то сьогодні дедалі частіше звучить теза про можливість України виступати експортером безпекових рішень — передусім у сфері протиповітряної оборони та комплексного захисту держав.
Авіаційний експерт Анатолій Храпчинський наголошує, що цей підхід може стати логічним етапом розвитку української оборонної політики, від отримання підтримки до формування власних гарантій безпеки для партнерів. За його словами, Україна вже сьогодні має унікальний досвід, який може бути розвинутий до більшого рівня:
«Україна зараз може надавати гарантії безпеки, і це дуже правильний напрямок розвитку держави. Ми можемо не лише пропонувати окремі види озброєння, а комплексні рішення, наприклад, розбудову системи протиповітряної оборони та захисту від загроз для інших країн. На початку війни Україна виступала з проханням закрити повітряний простір. Зараз ми самі можемо пропонувати рішення щодо його захисту. І якщо говорити про гарантії безпеки, то головною з них є достатньо підготовлена й озброєна армія, яка вже довела свою ефективність у реальній війні», — акцентує Анатолій Храпчинський.
Вікторія Машталер/ТА/PR24/