Протимінна діяльність в Україні розвивається в умовах динамічних змін, що вимагають постійного реагування на появу нових типів загроз і збільшення засобів ураження. Важливим етапом стало впровадження урядової «Програми компенсації фермерам», яка дозволяє знизити навантаження на аграріїв і стимулювати ринок операторів розмінування. На тлі стабілізації кількості сертифікованих компаній спостерігається перехід ринку до фази якісного зростання та конкуренції на відкритих торгах, заявив заступник міністра економіки, довкілля та сільського господарства України Ігор Безкаравайний.
«Зараз той момент, коли кількість починає переходити в якість. Мені здається, що за останні пів року значного зростання кількості операторів не відбувається. Умовно це близько 130 — ми наближаємося до 140 компаній, які працюють. Ті компанії, які мали намір створитися, інвестувати в галузь, зараз починають нарощувати м’язи», — сказав урядовець.
Одночасно з розширенням комерційного та державного секторів розмінування постає проблема перевірки безпеки очищених територій. Створення чіткої системи моніторингу є обов’язковою умовою для взаємодії з іноземними донорами. Логічним кроком стало формування внутрішніх підрозділів оцінки відповідності, покликаних уніфікувати вимоги до сертифікованих структур, повідомив директор Центру гуманітарного розмінування Володимир Байда.
29:55 0042B792.mp3 Україна перетворює протимінну діяльність на глобальний технологічний стандарт
«Центр гуманітарного розмінування з минулого року організував і відкрив відділ контролю відповідності. Це дуже важливо, оскільки існує великий запит від міжнародних партнерів щодо контролю якості та забезпечення якості розмінування. Ми сподіваємося, що цього року прийдемо до чіткого розмежування: є військове розмінування, є оперативне розмінування і є, власне, гуманітарне розмінування», — пояснив Байда.
Уніфікація процесів дозволяє створити стійку трирівневу систему, де чітко розмежовані зони відповідальності між армійськими підрозділами, рятувальниками ДСНС і гуманітарними операторами, забезпечуючи високу якість робіт незалежно від масштабу компанії-виконавця. Україні вдалося змінити економіку протимінної діяльності завдяки впровадженню цифрових інструментів і сучасних програмних комплексів. Видатки оптимізуються завдяки глибинному аналізу великих масивів даних, що дозволяє мінімізувати частку ручної праці та пришвидшити обробку інформації.
Перехід до автоматизованих систем пріоритезації став ключовим елементом у взаємодії із закордонними фондами, зазначив Володимир Байда: «За цей час створено безпрецедентні рішення. Програма компенсації — один із прикладів, коли ми в десятки разів зменшуємо вартість. В Україні з’явилися інноваційні цифрові рішення, зокрема програма GRID, створена на базі рішень Palantir, де аналізуються десятки шарів даних. Також ми разом із ДСНС завершуємо створення реєстру забруднених територій».
Специфіка бойових дій високої інтенсивності під час відсічі російській агресії формує унікальний досвід, який потребує систематизації для подальшої інтеграції у навчальні матеріали. Водночас швидкість технологічних змін ускладнює створення стабільних «підручників», що змінює модель міжнародної співпраці — від односторонньої допомоги до горизонтального обміну досвідом.
Ігор Безкаравайний звернув увагу на зміну парадигми міжнародного діалогу: «Поки ми трансформуємо досвід конкретного сапера в підручник, він уже втрачає актуальність. Тому зараз співпраця змінюється: ми спираємося на дані, підходи й власний досвід, якого в інших країн часто немає».
Ця тенденція проявилася під час міжнародних зустрічей у Женеві, де представники країн Африки, Азії та Південної Америки вивчали український досвід. Водночас приклади держав Глобального Півдня, зокрема Анголи, допомагають Україні уникати типових помилок у довготривалому розмінуванні.
Окремим викликом є утилізація боєприпасів безпосередньо на місці їх виявлення. Це вимагає переходу від підриву до принципів циркулярної економіки — повторного використання вибухових речовин.
«Міжнародні стандарти — це не жорстка рамка, а радше набір елементів, як конструктор Lego. Під кожну країну їх потрібно адаптувати. Я бачив у Камбоджі, як працює система переробки та повторного використання вибухових речовин», — зазначив Безкаравайний.
Упровадження таких підходів дозволяє зменшити екологічне навантаження та залучати міжнародні організації з мобільними технологіями утилізації. Україна вже співпрацює з іноземними партнерами.
«Ми підписали договір із Golden West Humanitarian Foundation — однією з провідних західних організацій, що має великий досвід утилізації боєприпасів. Це дозволить знищувати вибухонебезпечні предмети безпосередньо на місці їх виявлення», — повідомив Байда.
Поступове очищення територій починається з менш забруднених ділянок, щоб швидше повернути їх в економічний обіг. Водночас складніші зони залишаються для тривалішого розмінування. Ситуацію ускладнюють постійні атаки, які повторно забруднюють території.
«Гуманітарне розмінування почалося з найпростіших ділянок. Але щоденні атаки створюють нове забруднення. Потрібно відпрацьовувати нормативну базу, логістику й взаємодію між військовими, ДСНС та цивільними операторами», — зазначив Байда.
Найскладнішим етапом залишається екскавація — фізичне вилучення вибухонебезпечних предметів із ґрунту.
«Це найбільший виклик. Водночас справжнім технологічним проривом став аналіз великих даних — те, чого не було в попередніх кампаніях», — наголосив Безкаравайний.
Серед довгострокових викликів — розмінування акваторій і створення доступних технологій дистанційного аналізу загроз. Висока вартість іноземного обладнання стимулює розвиток українських рішень.
«Якщо машина для механічного розмінування коштує до півтора мільйона доларів, то дрон для обстеження акваторій — близько 2,5 мільйона», — пояснив Байда.
Україна також стикається з проблемою «сліпих плям» у супутникових даних, коли відсутні історичні знімки територій, що ускладнює аналіз змін.
«Ми знайшли в Сумській області територію, яку фактично ніколи не знімали. І нам немає з чим порівнювати нові дані», — зазначив Безкаравайний.
За оцінками експертів, до 80% відносно легких для розмінування територій можна очистити протягом 3–5 років — за умови припинення активних бойових дій. Водночас окремі ділянки можуть залишатися небезпечними десятиліттями або бути економічно недоцільними для очищення.
Історичні приклади, зокрема «Червона зона» у Франції після Першої світової війни, свідчать про можливість появи територій із тривалими обмеженнями доступу.
«Території, віддалені від фронту на 20 кілометрів, є досяжними для розмінування. Але зона бойового зіткнення стане викликом планетарного масштабу», — підсумував Безкаравайний.
Олександр Савицький