Сучасні конфлікти демонструють, що безпілотники стали одним із ключових інструментів ведення війни. Саме тому інтегрована система протидії дронам була в центрі обговорення під час панелі «Інтегрована система захисту від безпілотників» на цьогорічній варшавській конференції Defence24 Days 2026. Учасники наголосили, що головна проблема — не окремі засоби боротьби, а відсутність їхньої ефективної інтеграції.
Сучасні дрони швидко адаптуються до радіоелектронної боротьби та дедалі частіше уникають традиційних методів глушіння. Це змушує переходити до комбінованих рішень, що поєднують РЕБ, кінетичні засоби ураження та системи перехоплення. Важливу роль відіграють сенсори та системи раннього виявлення, які забезпечують своєчасну реакцію.
Досвід війни в Україні показує, що дрони вже є одним із головних чинників втрат на полі бою. Водночас загроза виходить за межі фронту і стосується критичної інфраструктури та тилових об’єктів. Учасники підкреслили необхідність створення багаторівневої системи оборони.
Розвиваючи тему вартості та ефективності протидії масовим атакам дронів, Балаш Надь, голова та співзасновник фірми TYTAN Technologies, окреслив ключові практичні виклики побудови сучасної системи ППО:
«Проблема не в тому, що ми не здатні збивати дрони. Здатні. Якщо є гроші і ракети — можна це робити. Але це наївний підхід, тому що він працює лише проти десятків дронів, а не проти сотень атак щодня. Такі системи, як Patriot, мають збивати ракети та літаки, а не дешеві дрони, які можуть коштувати близько 20 тисяч євро. Йдеться не лише про сам факт знищення цілі, а й про його вартість. Це критично важливо. Щоб система працювала ефективно, потрібен повний "kill chain": спочатку виявити ціль, потім ухвалити рішення і лише після цього — знищити її. Досвід України показує, що дрони-перехоплювачі вже стали необхідною частиною ППО. У підсумку справа не лише в кількості засобів ураження, а в тому, щоб правильно їх використовувати — дорогі залишати для важливих цілей, а дешевші рішення застосовувати проти масових загроз».
Саме тому дедалі більшої ваги набувають дешевші та масштабовані рішення — передусім дрони-перехоплювачі, системи радіоелектронної боротьби та автоматизовані системи управління. Операційний директор UMO Максиміліан Шуба підкреслив, що український досвід уже фактично став стандартом для НАТО.
«Як показує український досвід, дрони-перехоплювачі є ефективними. Ключове завдання — це їх інтеграція в загальну систему протиповітряної оборони. При цьому важливо, щоб вони працювали в межах спеціалізованої системи управління (C2), яка має значний досвід взаємодії з такими дронами-перехоплювачами. Якщо є дешевші рішення, і вони ефективні, то саме їх і слід застосовувати», — зазначає Максиміліан Шуба.
Продовжуючи тему інтеграції та масштабованості рішень, представник польського авіаційного заводу PZL Mielec Томаш Кєць звернув увагу на ще один критичний аспект: відкритість архітектури систем ППО та їх здатність швидко адаптуватися до нових загроз.
«Антидронові та загалом системи протиповітряної оборони повинні бути відкритими. Система має бути здатною приймати нові засоби ураження, які створюються прямо зараз для боротьби з новими типами дронів. Саме це є ключем до ефективності всієї системи. Досвід України добре показує, як це може працювати на практиці», — говорить Томаш Кєць.
Також у PZL Mielec розглядають можливість інтеграції на платформу літака M28 різних типів озброєння — від кулеметів і гармат до керованих та некерованих ракет і дронів-перехоплювачів, а також працюють над концепцією використання літака як «материнської платформи» для запуску й координації великої кількості безпілотних систем. До теми багаторівневої оборони та інтеграції різних засобів, Максиміліан Шуба, операційний директор UMO, звернув увагу на ще один важливий аспект — захист на рівні окремого солдата та боротьбу з малими дронами.
«Основою нашої концепції є системи протидії саме малим дронам і захист життя окремого солдата. Йдеться про рішення на рівні підрозділу, навіть на рівні невеликої групи. Одним із прикладів є персональні детектори, які виявляють радіосигнали дронів. Це відносно просте, але перевірене рішення, яке широко застосовується в Україні. Воно дозволяє зафіксувати сигнал дрона, що наближається, і дати солдату час зреагувати: сховатися або спробувати його збити», — пояснює Максиміліан Шуба.
Ще один аспект — це інформація та швидкість ухвалення рішень. Генеральний директор Northrop Grumman Polska Кшиштоф Кристовський наголосив, що у сучасній війні саме інформаційна перевага дедалі частіше визначає результат.
«Щоб ефективно реагувати на масовані атаки, перш за все потрібно бачити, що відбувається, і бачити це завчасно. Відповідь на це — по-перше, повна ситуаційна обізнаність, по-друге, класифікація цілей, і по-третє, використання штучного інтелекту у власних системах оборони. Зараз інформація на полі бою створює найбільшу перевагу, зазвичай більшу, ніж додаткові обсяги озброєння», — додав Кшиштоф Кристовський і наголосив, що логіка сучасної ППО полягає у правильному підборі засобів ураження під конкретну загрозу. Частину дронів доцільніше підпускати ближче та знищувати дешевшими засобами, наприклад 30-мм гарматами, а дорогі ракети залишати для критичних цілей.
Паралельно формується і нова глобальна карта технологічного впливу. Аналітик Royal United Services Institute (RUSI) Самуель Рамані звертає увагу, що Росія дедалі активніше інтегрує свої технологічні та військові зв’язки з Іраном, Китаєм і Північною Кореєю.
«Іран розробляє технології, Росія запускає їх у масове виробництво, потім Росія повертає ці обсяги виробництва назад Ірану, а можливо, передає їх і Північній Кореї. Китай постачає гіперзвукові технології та ракетні компоненти. Усі ці загрози взаємопов’язані. Тому необхідні значно серйозніші дискусії щодо протидії російській технологічній загрозі в широкому сенсі», — наголошує Самуель Рамані.
За його словами, Росія дедалі сильніше залежить від воєнної економіки. І навіть після завершення активної фази війни Кремль навряд чи зможе швидко повернутися до мирної моделі розвитку.
«Росія не зможе повністю демобілізувати свою воєнну економіку. Щоб утримувати внутрішні конфлікти під контролем і водночас не допустити економічної нестабільності, Кремль, ймовірно, й надалі підтримуватиме воєнний режим, із великими військовими витратами та значною кількістю людей у армії», — пояснює аналітик.
Співробітник аналітичного центру RUSI Самуель Рамані вважає, що світ дедалі більше входить у так звану «сіру зону» між війною та миром, де держави роблять ставку не на масштабні військові кампанії, а на дешеві, але ефективні інструменти тиску. Він звернув увагу, що Іран уже навчився завдавати серйозної шкоди критичній інфраструктурі, зокрема аеропортам і портам, навіть у регіонах, які раніше вважалися відносно безпечними. Аналогічну модель, за його словами, поступово перейняла і Росія — від агресії проти Грузії та анексії Криму до повномасштабної війни проти України. У результаті, як вважає аналітик, у найближчі роки світ дедалі частіше стикатиметься не з класичними війнами чи стабільним миром, а з тривалими конфліктами низької інтенсивності — гібридними атаками, диверсіями, постійним тиском та періодичними загостреннями у країнах Близького Сходу, Північної Африки та Східної Європи.
Матеріал можна прослухати у прикріпленому аудіофайлі або на сторінці з подкастами.
Вікторія Машталер/Тарас Андрухович