Диверсійні операції в Європі мають системний характер і можуть бути спрямовані на підприємства, логістичні вузли та інші об’єкти, де існують слабкі місця в системах безпеки. Для цього Росія здатна використовувати агентурні мережі, які формувалися протягом років, а виконавцями можуть ставати не лише російські громадяни. Паралельно застосовуються інформаційні операції, метою яких є загострення суперечностей між європейськими країнами, зокрема історичних конфліктів. Усе це дозволяє створювати численні точки напруги та перевіряти, наскільки ефективно європейські держави здатні їх нейтралізувати.
Наступним рівнем ескалації може стати вже пряме випробування НАТО, причому воно не обов’язково виглядатиме як масштабне вторгнення. Європейські армії готуються до можливої війни, однак не всюди враховують досвід бойових дій в Україні, зокрема роль безпілотників, глибоких оборонних рубежів та сучасних зон ураження. Серед потенційно вразливих напрямків особливе значення має Балтійський регіон: обмежена військова операція могла б бути використана не лише для захоплення території, а й для створення політичного шоку та перевірки готовності союзників до колективної відповіді. Саме тому гібридні атаки становлять небезпеку не лише самі по собі, а й як можливий етап ширшої ескалації.
Більше можна послухати в аудіозапису розмови або на сторінці з подкастами.
Олексій Бурлаков