У Кельцях завершилася 34-та Міжнародна виставка оборонної промисловості MSPO. Для України ця виставка була важливою передусім як можливість показати власні розробки та знайти партнерів для їхнього подальшого розвитку. У Кельцях українські виробники говорили про спільні проєкти, локалізацію виробництва та вихід на європейський ринок. Для польських і європейських компаній це водночас була нагода побачити технології, які вже пройшли випробування війною.
Серед учасників була українська компанія DevDroid, яка привезла до Кельців бойовий наземний роботизований комплекс "Droid TW 40" — інтеграцію бойового модуля з наземною роботизованою платформою. Як розповідає співзасновник компанії Максим Кочерган, такі системи вже використовуються на фронті:
«Цей наземний роботизований комплекс обладнаний туреллю під гранатомет MK-19. Запас ходу НРК — близько 50 кілометрів. Він може оснащуватися генератором, що збільшує дальність роботи, вести вогонь із гранатомета та використовувати системи наведення. Також тут інтегрований наш комп’ютер Droid Box, який розширює функціонал комплексу та додає йому автономності. Фактично НРК може працювати під керуванням штучного інтелекту».
Десятки таких комплексів уже задіяні на фронті. За словами Максима Кочергана, техніка пройшла випробування в реальних бойових умовах і отримує позитивні відгуки від військових. Усі зауваження та побажання від операторів компанія використовує для подальшого вдосконалення й оновлення своїх систем.
Але бойове застосування іноді вносить у роботу розробників дуже несподівані корективи. Один із таких випадків у DevDroid змусив переглянути, здавалося б, другорядну функцію — можливість комунікації через роботизований комплекс. Історія, яка сталася на фронті у 2025 році, зрештою змінила комплектацію машин.
«Це був один із показових кейсів застосування НРК. Кілька машин оточили будівлю й відкрили по ній вогонь, оскільки військові мали інформацію, що там перебуває група російських військовослужбовців. Згодом ми побачили, що вони витягнули білий прапор і вирішили здатися. Але прокомунікувати з ними — пояснити, що їм робити і як діяти, — було дуже складно. Після цієї ситуації ми почали оснащувати всі наші вироби мікрофонами, щоб оператор міг безпосередньо давати команди. Це сталося у 2025 році», — розповів МакКочерган.
Такий досвід і є однією з причин, чому українські роботизовані системи привертають увагу за кордоном. Те, що для українських розробників стало практичним висновком із бойового застосування, для іноземних представників оборонного сектору — цінний досвід, якого вони поки не мають. Інтерес до українських роботизованих систем на виставці був з боку різних категорій відвідувачів.
«Нашою продукцією передусім цікавляться військові з різних країн світу. Для них це цікаво, оскільки в доктринах НАТО такі засоби поки що взагалі не описані, а їхнє застосування не передбачене. Тому вони хочуть, щоб ми поділилися своїм досвідом, розповіли, як це працює і наскільки ефективними є такі системи. Друга за чисельністю група тих, хто звертається до нас, — це виробники озброєння та представники автомобільної індустрії сусідніх країн. Вони розглядають можливість партнерства, щоб створювати такі системи вже за кордоном», — розповів Максим Кочерган.
Компанія DevDroid вже веде переговори з партнерами в кількох європейських. Українська сторона готова передавати технології відповідно до українського законодавства, тоді як від іноземного партнера очікує фінансування, виробничих можливостей і закупівлі готової продукції. Це принципово змінює саму модель співпраці. Йдеться вже не просто про продаж української технології за кордон, а про створення виробництва за межами України з можливістю постачання його продукції українським військовим.
«Ми в DevDroid зараз дуже активно працюємо над створенням спільного підприємства в Європі, яке постачатиме продукцію в Україну в межах Drone Deal або програми Build with Ukraine. Це дасть нам змогу масштабувати застосування наших рішень на фронті. На сьогодні ми вже підписали кілька меморандумів, постійно отримуємо нові запити й активно рухаємося в цьому напрямку. Шукаємо різні варіанти, щоб збільшити обсяги виробництва. Ми перебуваємо в тісному діалозі з компаніями з Норвегії, Швеції та Німеччини. Тепер відкривається поле для діалогу і з польськими компаніями», — зазначає Максим Кочерган.
Для українських компаній важливим результатом MSPO стали контакти, які можуть дати продовження вже після завершення виставки. Частина бізнесу приїхала до Кельців без власних стендів, щоб провести переговори, знайти партнерів та інвесторів, а також придивитися до технологій і виробничих рішень, які пропонують інші учасники. Військовий експерт з України Антон Міхненко вважає, що для таких компаній участь у виставці без власної експозиції теж має цілком практичну мету. За його словами, вони вже розуміють, із ким хочуть говорити та які рішення можуть бути їм цікаві. Водночас MSPO дає змогу побачити нові технології безпосередньо на місці та оцінити потенційних партнерів для подальшої співпраці.
«Безумовно, передусім це пошук партнерів. Українські компанії добре розуміють, із ким їм потрібно комунікувати, які партнери можуть бути для них цікавими та які конкретні зразки озброєння чи технології вони шукають. Другий важливий напрям — це інвестори, адже представленою на виставці продукцією цікавляться і ті, хто готовий вкладати кошти в її розвиток. А для компаній, які приїхали без власних стендів, це ще й можливість безпосередньо ознайомитися з технологіями, представленими іншими учасниками, побачити їх наживо та оцінити перспективи можливої співпраці», — зазначає Антон Міхненко.
MSPO показала і зворотний процес: український бойовий досвід уже впливає на те, як у Польщі розробляють і вдосконалюють власне озброєння. Це особливо помітно за рішеннями, які виробники вносять у техніку після її застосування в реальних бойових умовах. На це звертає увагу Антон Міхненко, і зазначає, що польська оборонна промисловість уважніше стежить за тим, які висновки робить Україна під час війни, і намагається враховувати цей досвід у власних розробках.
«Цього року було особливо цікаво дивитися на польські розробки, адже багато виробників презентували техніку вже з урахуванням висновків, зроблених під час бойових дій. Польські зразки озброєння використовувалися в Україні, тож польські виробники мають можливість отримувати безпосередній досвід їхнього застосування і враховувати його під час подальшої роботи над технікою.
Ми також бачимо, що нині у Польщі чимало підприємств займаються виробництвом безпілотних літальних апаратів і наземних роботизованих комплексів. На базі таких платформ створюють різні рішення — від систем для перевезення вантажів до засобів вогневого ураження», — зазначає Антон Міхненко.
Водночас експерт застерігає від надто оптимістичних прогнозів щодо швидкості реалізації спільних проєктів. За його словами, навіть якщо компанії вже знайшли інтерес і готові працювати разом, від першої зустрічі до запуску виробництва може пройти чимало часу.
«Швидкість реалізації залежить від активності польських та українських виробників, а також від того, наскільки швидко вирішуватимуться бюрократичні питання. Важлива і підтримка з боку влади обох країн. Тому складно сказати, скільки часу може минути від першої зустрічі до запуску співпраці — шість місяців, рік чи більше. Після першої зустрічі компанії домовляються про подальшу роботу, підписують NDA, визначають конкретні напрямки співпраці та оформлюють необхідні юридичні й технологічні документи. Наступний етап — інвестиції: хто і яку частку фінансуватиме та де буде розташоване виробництво», — пояснює Антон Міхненко.
Аудіоверсія матеріалу — у прикріпленому файлі
Вікторія Машталер