Удари по мостах є частиною ширшого тиску на українську логістику: цілями стають автомобільні та залізничні переходи, тунелі, віадуки й тягові підстанції, від яких залежить рух залізниці. Повністю зупинити транспортне сполучення такими атаками складно, оскільки великі мости мають значний запас міцності, а Україна вже має досвід відновлення пошкодженої інфраструктури. Водночас навіть без повного руйнування об'єкта систематичні удари можуть сповільнювати перевезення, змушувати змінювати маршрути та витрачати додаткові ресурси на ремонт і захист. Таким чином, атаки на мости доповнюють удари по енергетиці та створюють одночасний тиск на кілька систем, необхідних для функціонування країни.
Захист критичної інфраструктури потребує поєднання різних засобів, оскільки фізичні бар'єри не можуть однаково ефективно протидіяти всім типам повітряних цілей. Антидронові сітки можуть бути корисними проти окремих безпілотників, але їхніх можливостей недостатньо проти важчих реактивних апаратів; паралельно розвиваються автоматизовані турелі та інші системи перехоплення. Важливою залишається і протиповітряна оборона на підступах до великих міст та стратегічних об'єктів. Це технологічне протистояння постійно змінюється: поява нових російських дронів змушує Україну адаптувати засоби перехоплення, тоді як захист мостів, енергетики та інших критичних об'єктів дедалі більше залежить від багаторівневої системи протидії.
Більше можна послухати в аудіозапису розмови або на сторінці з подкастами.
Олексій Бурлаков