Упродовж наступного року на Європу чекає низка виборів у ключових країнах ЄС, і першими у цій серії стануть дострокові парламентські вибори в Іспанії, призначені на 29 листопада. Прем’єр-міністр Педро Санчес, лідер Іспанської соціалістичної робітничої партії, очолює уряд із 2018 року й утримується при владі завдяки підтримці коаліційних партнерів та інших парламентських сил. Попри хитке становище, політичні кризи й постійні труднощі з формуванням більшості, йому досі вдається зберігати владу. Його головні опоненти — це права Народна партія та ультраправа Vox («Голос»), які прагнуть посилити свої позиції й усунути соціалістів від керівництва країною.
Тему парламентських виборів в Королівстві Іспанія для програми «Міжнародний(без)лад» Лідія Фернандес — кореспондентка іспанських ЗМІ у Польщі.
Лідія Фернандес у студії Української служби Польського радіо. Foto:Nazar Oliynyk/PRdZ
Першим питанням до неї було, чи правильно вчинив Педро Санчес, призначивши дострокові вибори? Чи є це вдалим рішенням з погляду політичної стратегії уряду?
«Думаю, поки що зарано говорити, чи було це рішення вдалим, чи ні. Треба дочекатися результатів і подивитися, чи зіграє ця політична комбінація на користь Іспанської соціалістичної робітничої партії. Загалом уряд підходить до цього електоральному моменту вкрай виснаженим через суспільну атмосферу, позначену сильною поляризацією, численні суперечності всередині самого уряду та тертя з партнерами по коаліції, зокрема з угрупованням Sumar».
Експертка каже, що ситуації главі уряду з політичної точки зору важко позаздрити, коли той ухвалив рішення піти на дострокові вибори.
«Я вважаю, що Педро Санчес опинився в такому собі лабіринті, бо він не міг домогтися ухвалення бюджету, перебував під сильним тиском інших політичних партій, а діяльність уряду до того ж зайшла в глухий кут.
Крім того, цього літа Іспанія пережила — і досі переживає — кілька криз. Все почалося з історії навколо кризи з Сеутою, наслідки якої ми відчуваємо й досі. Відтоді як Санчес став главою уряду у 2018 році, тобто під час своєї першої каденції, а нині триває вже друга, в Іспанії відбулося чимало надзвичайно важливих подій. На період його урядування припала пандемія ковіду і постковідна криза. Ми пережили масштабне відключення електроенергії, кризу та посткризові наслідки пандемії, житлову кризу, а також кризу, пов’язану зі зростанням цін на пальне».
Співрозмовниця програми «Міжнародний(без)лад» звертає увагу, що ще більшою проблемою для позитивного іміджу Педро Санчеса стали масштабні корупційні скандали з близькими його соратниками, а під слідством перебуває навіть дружини глави уряду Беґоня Гомес.
«Уряд Санчеса прийшов до влади влітку 2018 року завдяки вотуму недовіри, винесеному прем'єру Маріано Рахою. Протягом всього періоду, що передував приходу Санчеса до палацу Монклоа, його головним політичним гаслом було: ми покладемо край корупції.
Однак із плином років, за майже вісім років перебування при владі, ми побачили, що уряд опинився втягнутим у величезну кількість корупційних справ. Зараз тривають розслідування корупційних справ, і до них причетні люди з найближчого оточення глави уряду. Йдеться про його дружину, його брата. Також стали відомі ділові оборудки батька Беґоньї, який, можливо, інвестував кошти в Іспанську соціалістичну робітничу партію.
Отже, уряд нібито прийшов до влади, щоб покласти край корупції, від якої іспанське суспільство вже втомилося, але натомість сам опинився в центрі дуже серйозних корупційних скандалів. Більше того — права рука Педро Санчеса, Хосе Луїс Абалос, перебуває у в’язниці».
Якщо дивитися на загальну картину, більшість соціологічних опитувань прогнозують перемогу Народної партії та партії Vox. Багато аналітиків і експертів вважають, що найкраще, що може зробити Педро Санчес — це лише мінімізувати масштаб поразки, яка на нього чекає.
Проте Педро Санчес є природженим переможцем і справжнім бійцем, який може вийти переможцем з дуже складних ситуацій. Співрозмовниця програми «Міжнародний(без)лад» відповіла на питання, чи зможе він і цього разу вийти сухим з води та втретє очолити уряд.
«Думаю, цього разу йому буде дуже складно. Всі опитування свідчать, що переможе Народна партія. Є й інший надзвичайно важливий момент — це зростання підтримки партії Vox. У найсвіжіших опитуваннях їй прогнозували 66 парламентських місць. За такого результату Vox уже стала б третьою політичною силою Іспанії».
Оглядачка практично не бачить можливості того, що Народна партія, яку очолює Альберт Нуньєс Фейхо сформує однопартійний уряд, і тому буде змушена звернутися до ультраправих з партії Vox та її контроверсійного лідера Сантьяґо Абаскаля.
«Народній партії буде також дуже складно здобути абсолютну більшість, бо за останні роки партія Vox продемонструвала дуже значне зростання. Її антиімміграційна риторика, гасло про пріоритет національних інтересів – все це знайшло відгук у частини іспанського суспільства. Це сталося через кризу навколо Сеути, через те, що ми не маємо доступу до житла, а ціни постійно зростають. Тому, думаю, Народній партії буде складно здобути абсолютну більшість, яка дозволила б їй сформувати уряд самостійно, але із Vox — це безумовно. Ба більше, за останніми опитуваннями, Народна партія має підтримку 33% респондентів, готових голосувати за неї. Це означало б 132 місця в парламенті, а для отримання абсолютної більшості в Іспанії потрібно 176 місць».
Лідія Фернандес звертає увагу, що в разі, якщо Народна партія не здобуде такої більшості й буде змушена формувати уряд разом із Vox, тут виникає одна суттєва перешкода.
«Їм буде нелегко, позаяк в одних питаннях їхні політичні позиції та підходи до певних напрямів політики подібні, а в інших — дуже сильно відрізняються.
Крім того, в іспанському суспільстві є один надзвичайно важливий аспект. Партію Vox — значно більшою мірою, ніж Народну партію — часто пов’язують із ультраправими силами. В Іспанії досі зберігаються сильні суспільні почуття та глибока рана, пов’язані зі спадщиною франкізму.
Думаю, Vox не обрала вдалої комунікаційної стратегії, а можливо, їй це й не було потрібно, і вона просто не змогла чітко відмежувати свою політичну риторику від спадщини франкізму, остаточно розірвати з нею».
Кожна електоральна кампанія має свої магістральні теми. Однією з таких тем в Іспанії зараз є житлова проблема. Саме з цієї причини Педро Санчес оголосив дострокові вибори, розпустивши парламент, формально після того, як протекціоністські рішення уряду щодо орендарів уряду були провалені під час голосування.
Житлова криза в Іспанії пов’язана зі стрімким зростанням цін на оренду та купівлю житла, дефіцитом доступних помешкань і дедалі більшими труднощами для людей із невисокими доходами. Історія 87-річної Марі Кармен, яку виселили з квартири у Мадриді, де вона прожила десятиліттями, а за кілька днів вона померла, стала символом незахищеності орендарів і неспроможності держави гарантувати доступ до житла. Ця проблема набула особливої гостроти, оскільки соціалісти Педро Санчеса обіцяли її розв’язати, однак невдоволення громадян зберігається, а житлове питання стало одним із ключових у політичній боротьбі. По всій країні пройшли масові протести з огляду на не вирішення проблеми доступного житла. А у столиці було створене наметове містечко на мадридській площі Пуерта-дель-Соль, яке продовжує існувати. Суд відмовився задовольнити вимогу регіональної влади, очолюваної Народною партією, про примусове припинення акції.
Співрозмовниця програми «Міжнародний (без)лад» пояснила, чому житлове питання нині стало одним із ключових гасел цієї виборчої кампанії, і хто може скористатися цією проблемою, щоб переманити на свій бік виборців — ліві чи може праві.
«Житлова проблема в Іспанії не нова і не виникла зараз. Це вже тягнеться з десятиліття. На мою думку, в нас житлова політика завжди була невдалою, але протягом останніх десяти років ситуація, так би мовити, досягла критичної точки.
Історія Марі Кармен — жінки похилого віку, яку виселили з помешкання, яке вона винаймала цілі десятиліття, і яка, на жаль, померла лише за кілька днів після цього — стала, якщо можна так висловитися, тією іскрою, що розпалила всі ці емоції в іспанському суспільстві. Вона привернула увагу до проблеми, яку Соціалістична партія обіцяла розв’язати, коли прийшла до влади, але так і не розв’язала.
Чи зможе Народна партія розв’язати житлову проблему? Думаю, зробити це протягом однієї парламентської каденції буде складно. А те, що сталося з Марі Кармен, на мою думку, зрештою матиме для Соціалістичної партії політичні наслідки. Чому? Тому що це сталося за її урядування. З огляду на те, що протягом усієї каденції уряд не проводив належної політики в цій сфері, думаю, цей випадок завдасть Соціалістичній партії більшої політичної шкоди, ніж Народній партії».
Експертка також прокоментувала також іншу велику тему — масовий штурм десятків тисяч нелегальних мігрантів іспанського міста Сеута, що розташоване у Північній Африці.
Масове проникнення до Сеути десятків тисяч нелегальних мігрантів із Королівства Марокко викликало гостру дискусію щодо того, хто ж насправді стояв за цією безпрецедентною операцією. Чи була вона справою лише кримінальних мереж, що займаються торгівлею людьми, як переконує Педро Санчес, чи результатом цілеспрямованих дій Рабата, який уже багато років висуває територіальні претензії до Мадрида, про що заявляє опозиція і численні експерти. Так Лідія Фернандес коментує випадок Сеути.
«Безумовно, проблема Сеути є дуже серйозною. Я б навіть назвала це вторгненням. Це слово спричинило в Іспанії дуже бурхливі дискусії. Проте треба пам’ятати, що в місті Сеута зазвичай проживає близько 70 тисяч мешканців, а прибуло туди, здається, майже 80 тисяч осіб. Щоправда, значна частина з них повернулася до своїх країн — Марокко та інших країн. Але коли місто змушене давати раду з кількістю людей, яка перевищує його власне населення, це вже проблема. І це вторгнення. Крім того, схоже, були повідомлення про те, що Міністерство внутрішніх справ попереджали: щось подібне може статися. Можливо, не в таких масштабах, але така ситуація цілком могла виникнути. Думаю, Соціалістична партія та її союзники вкотре не відреагували вчасно. І саме це ми спостерігали протягом усієї каденції Педро Санчеса. Щоразу, коли виникали справді великі проблеми, влада реагувала із запізненням».
Ще одним питанням до співрозмовниці програми «Міжнародний(без)лад» було те, чого чекати Києву від Мадриду, якщо справді там зміниться влада.
Коли почалася повномасштабна війна, від Іспанії, так би мовити, не очікували надто багато з огляду на те, що справи Східної Європи для неї є десь на другому плані її міжнародної політики, а також зважаючи, що уряд очолював соціаліст, який урядував в коаліції з ультралівими, які підтримували кремлівську оптику у справі України.
Однак, попри те, що у 2022 році Педро Санчес мав союзника по урядовій коаліції в особі партії Podemos («Можемо») і її лідера Пабло Іглесіаса, партії, яка виступала проти НАТО і США, а Україну бачила як їх маріонетку у їх політиці щодо Росії, протягом усіх цих років Іспанія була надійним союзником України. Іспанія надала повноцінну військову допомогу, організувала навчання українських військових, дала озброєння та військову техніку.
Тому виникають побоювання, що політика Мадриду щодо російсько-української війни, може негативно змінитися, якщо до влади прийде права коаліція разом із Vox.
Цю партію характеризують як таку, що має проросійські тенденції, хоча публічно вона й заявляє, що засуджує війну як таку. Водночас Vox виступає за мир, але, схоже, йдеться про мир у дусі Дональда Трампа — мир на умовах переможця, нав’язаних переможеному. Лідія Фернандес так коментує це питання.
«Протягом цих двох парламентських каденцій ми бачили, що Педро Санчес надав Україні значну допомогу. Фактично Іспанія стала однією з країн, які найбільше допомагали Україні. Думаю, ця допомога триватиме й за уряду Народної партії. Що ж до Vox, то, якби ця партія прийшла до влади, думаю, вона була б менш схильною підтримувати Україну.
Думаю, Vox наслідуватиме риторику Трампа. Якщо Трамп надсилатиме Україні допомогу, Vox прихильніше ставитиметься до її надання. Щоправда, це видається малоймовірним. Якщо ж Трамп припинить допомагати Україні, думаю, Vox також відійде від політики підтримки України. Але тут є один важливий момент, до якого ми знову повертаємося: бути в опозиції — це одне, а керувати державою — зовсім інше. Іспанія є членом Європейського союзу, і якщо Європа вирішить продовжувати надавати Україні допомогу, Іспанія буде змушена тут співпрацювати».
Повна версія програми у звуковому файлі.
Матеріал підготував Назар Олійник