Одразу, як тільки у 2014 році Росія напала на Україну і захопила український Крим, а згодом окремі регіони Донецької та Луганської областей, створивши там ракові утворення, так звані ЛНР і ДНР, як в багатьох інших країнах, що вирвалися з-під колоніального впливу совєцького союзу (Грузія, Молдова, Вірменія, Азербайджан), Андрій Долик записався до війська.
Повернувшись, до повномасштабного вторгнення намагався змінювати країну і місто, в якому жив, так, як розумів. Разом з тим, пішов до добровольчого батальйону «Госпітальєри». З початком повномасштабної агресії Росії на Україну, отримав наказ організувати центр допомоги медикам, що рятують українських бійців.
Найбільше, що перешкоджає допомозі, яку надають волонтери українському війську і громадянам - бюрократичні перешкоди і недобросовісні псевдоволонтери.
Через них часто ті, хто хотів би допомогти, замислюються, а чи вартує, куди та допомога потрапить.
Керівник Варшавського підрозділу добровольчого батальйону «Госпітальєри», Андрій Долик, говорить, що, на жаль, в родині не без неприємностей.
А ще ставить риторичне питання, чи готове українське суспільство до змін, які обов'язково доведеться впроваджувати після української перемоги над Росією.
Слухайте розмову у доданому звуковому файлі.
Розмовляв Володимир Гарматюк