19 листопада — 1000-й день війни росії проти України. Ситуація на фронті не сприятлива для української сторони. Росіяни з кожним днем повільно, але послідовно просувають свої позиції — передусім на Донбасі, але останнім часом вони активізувалися й на сході Харківської області. Українська армія потребує додаткового особового складу та озброєння. Водночас росіяни почали поповнювати свій особовий склад солдатами з Північної Кореї. Швидше за все, саме це стало причиною для прийняття Сполученими Штатами довгоочікуваного рішення — американський президент дозволив українцям використовувати ракети ATACMS вглиб російської території. З проханням прокоментувати рішення США я звернулася до генерала Романа Полько, ексочільника Бюро національної безпеки (BBN) Польщі.
На початку розмови генерал зазначив, що, на його думку, це рішення Байдена є запізнілим.
— Звичайно, це нагадує початок війни, коли Україна не отримала необхідних сил і засобів. Відстаючи на два кроки від росії, лише реагуючи на дії рф, Україна не може здобути такого елементу несподіванки, який міг би стати якимось переломом у цій війні. Однак дуже добре, що Україна отримала згоду на використання цих боєприпасів, які покращать її спроможність до оборони власної території.
Роман Полько зазначає, що невідомо, скільки тактичних балістичних ракет американці вже передали Україні.
— Це ракети Army TACtical Missile System, що перекладається як армійська тактична ракетна система, по суті, сухопутних військ. Їхня дальність — приблизно 300 км. Для їх запуску використовують системи MLRS/HIMARS. Використовують різні типи ракет чи касетні боєприпаси. Це дуже точна зброя. Генерал Залужний раніше говорив, що така зброя дає реальну перевагу на полі бою, тому що вона влучає в ціль. Аби Україна могла ефективно відбити наступ, вона повинна мати технологічну перевагу, адже важко говорити про кількісну перевагу, коли Путін отримує гарматне м’ясо з Північної Кореї. Звичайно, Україна мусить мати змогу завдавати ударів у відповідь. Якщо російська сторона атакує електростанції, цивільні об’єкти, то Україна мусить мати можливість хоча б завдавати ударів по складах боєприпасів, зброї, аеродромах, командних пунктах, артилерійських системах ворогах, щоб ці дії не були безкарними.
Провідне американське видання The New York Times пише, що Джо Байден дозволив атакувати лише цілі в Курській області, оскільки саме там дислокуються солдати північнокорейської армії. Генерал Роман Полько вважає, що будь-які обмеження, зокрема, щодо території, на якій Україна може вражати військові об’єкти ворога, абсурдні.
— Україна не використовує цю зброю, як це робить Ізраїль, який немає таких обмежень. У випадку Ізраїлю іноді доходить до надмірної реакції, його дії іноді можна схарактеризувати навіть як геноцидні, тому що армія оборони Ізраїлю іноді наносить удари по цивільному населенню. Україна реалізує своє право на захист. На жодному етапі цієї війни вона не порушила це правило. Тому ці територіальні обмеженя, обмеження щодо цілей є абсурдними. Дійсно, не вдасться перемогти в боксерському поєдинку, якщо одна твоя рука зв’язана або її треба тримати позаду, а противник не лише може боксувати, а й буцати й завдавати ударів поза правилами. Я сподівався, що Захід це врешті зрозумів. Рішення президента Байдена є кроком уперед. Однак завжди є страх перед новою адміністрацією, яка як мінімум на вербальному рівні починає анонсувати політику умиротворення, яка лише підбадьорує агресора. Я сподіваюся, що Захід не піде в цьому напрямку.
Однак Роман Полько переконаний, що новий президент Сполучених Штатів не змінить цього рішення.
— Ми чуємо якісь абсурдні твердження про Третю світову молодшого Трампа, тобто Маска. Я думаю, що це рішення не буде змінене, тому що, по суті, річ іде про надійність самих США, НАТО та про інтереси Сполучених Штатів. Тому що Сполучені Штати, які дозволять росії на відновлення сфери впливів часів Радянського Союзу, на домінацію в Європі, адже це все йшло б саме до цього, втратять власні шанси, що пов’язані з відносинами з Європою, які вже були встановлені. Пам’ятаємо поразку США, коли вони виводили війська з Афганістану, ця операція не була організована. Це була іміджева поразка, послаблення позиції Вашингтону. Зараз би ми мали в декілька разів більшу поразку, якби дійсно Сполучені Штати перестали допомагати Україні та дозволили б росії робити, що їй заманеться. Це заперечувало б систему цінностей, яку ми маємо, а також це б було проявом слабкості стосовно агресора.
Виникає запитання, чому інформація про дозвіл на використання далекобійних ракет по цілях на території росії спочатку з’явилася у пресі, а не як у попередніх випадках, коли ЗМІ вже підтверджували якесь важливе рішення після того, як ми бачили його наслідки на полі бою. Коментує генерал Полько:
— Звичайно, Ви праві. Про такі речі не слід говорити. Де-факто Україна була позбавлена елемента несподіванки. Коли, наприклад, Україні були переказані HIMARS, а це було вже понад рік тому, то вони були елементом несподіванки. Дійсно, росіяни тоді дуже здивувалися. Зараз же анонсування цієї згоди ще до того, як вона була прийнята, це те саме, що сказати росії: «Будьте обережні, бо зараз в України будуть системи більшої дальності. Тому відтягніть свої вразливі елементи, угруповання на дальшу відстань». Все одно лінії постачання стають довшими. Зараз агресори, бойові угруповання, командири різних рівнів бояться, адже вони перестали бути недоторканими. Україна може завдати удару по них з більшої відстані. Після агресії на Крим з’явилися меми з росіянином, що входить на чужу територію, почувається там, як вдома, а коли хтось хоче повернути свою власність, то його називають агресором чи тим, хто ескалює війну. Відмовмося від цього кремлівського наративу та усвідомимо, що право на захист є правом кожної країни. Якщо ми змиримося з тим, що країна, яка має ядерну зброю, диктує правила тим, хто немає цієї зброї, то ми розвалимо увесь світовий порядок. Гарантом цього порядку були США. Будапештський меморандум підписала не тільки росія, але й Сполучені Штати, Велика Британія, гарантуючи Україні військову та економічну безпеку. Зараз США не роблять жодної послуги, а лише виконують свій обов’язок — підтримують Україну, оскільки положення цього меморандуму були порушені російською стороною, а Америка є гарантом.
19 листопада — 1000-й день війни росії проти України. Останніми місяцями ЗМІ поширюють наратив про можливі переговори між Україною та росією. Українські військові у своїх рідких інтерв’ю говорять про те, що росія, не шкодуючи людей, відправляє їх на передову наче гарматне м’ясо. Військові аналітики припускають, що росія це робиться для того, аби до початку можливих переговорів здобути якнайкращу позицію.
— Все ще ведеться війна на виснаження. На фронті не так багато вже й змінилося. Проблема в тому, що це війна на виснаження України. Всі ці обмеження стосовно зброї, яку переказують Києву, той факт, що все ще Україні надаються постачання крапельним методом, поява троянських коней путіна і в Європі, й у США, які говорять про мир, але якщо заглибитися в те, про що вони говорять, то виявиться, що вони говорять про капітуляцію України... Адже Україна, яка б не лише мала віддати свою територію, але також позбавитися будь-яких гарантій безпеки та роззброїтися, бо має бути демілітаризована, не зможе вступити до НАТО, — це найбільший подарунок путіну. Це була б чергова легка здобич. Я думаю, що дуже багато йде розмов про слабкість та втому України, це правда, Україна сильно кровоточить, але російська сторона, якби була сильно притиснута Заходом, не могла б продовжувати цієї війни. Треба просто перестати боятися, бо страх є найгіршим радником. Треба перестати реалізовувати політику умиротворення. Якщо ми починаємо переговори, то це мають бути переговори про мир, а не про капітуляцію.
Дар'я Юр'єва