Казімєж Дейна — це ім’я назавжди вписане до золотої книги польського футболу. Він не просто легенда спорту, а символ цілої епохи, що надихав мільйони вболівальників і змушував серце поляків битися швидше. Елегантний, технічний, із видатним футбольним інтелектом, він був диригентом на полі й героєм поза ним.
Олімпійський чемпіон, бронзовий призер чемпіонату світу, лідер видатної збірної Польщі 70-х років ХХ століття — Дейна залишив яскравий слід не лише в польському, а й у світовому футболі.
Колишній нападник і партнер по збірній Влодзімєж Любаньський підкреслює винятковість гри Казіка — так його називали друзі, партнери по команді та вболівальники:
«Це був справді видатний футболіст. Те, що він умів робити з м’ячем, як умів поводитися з ним, як міг спрямувати гру, віддати пас або пробити по воротах — таких футболістів зараз дуже небагато. Справді».
І досі тривають суперечки про те, хто був найкращим футболістом в історії польського футболу. Одні називають Влодзімєжа Любаньського, інші — Збігнєва Бонєка, а хтось — саме Казімєжа Дейну.
Дейна вирізнявся у матчах за варшавську «Легію», до якої перейшов із ЛКС «Лудзь» — свого першого професійного клубу. У складі «Легії» він у 1969 і 1970 роках ставав чемпіоном Польщі, а 1973 року виграв Кубок країни. Саме як гравця «Легії» Дейну запросили до головної команди країни. Його дебют у складі національної збірної відбувся 1968 року.
У нього була одна надзвичайно цінна риса, яку нині рідко можна зустріти у польських футболістів. Розповідає Стефан Щеплек, спортивний журналіст видання Rzeczpospolita:
«Я із задоволенням порівнюю його з тим, що колись говорили про видатного шахового гросмейстера Гаррі Каспарова: мовляв, він передбачав сімнадцять ходів суперника. Дейна був таким самим — не знаю, скільки “ходів” на полі він міг прорахувати. Це неможливо визначити, але зрозуміло, що він бачив набагато далі — на три, чотири, навіть п’ять передач уперед. Він знав, що може статися за кілька секунд, і розумів, що потрібно робити. Часто йому дорікали, нібито він сповільнює гру, обертаючись із м’ячем навколо власної осі, наче не може одразу віддати пас. Проте Казік прекрасно знав, що робить. Він просто, виконуючи на перший погляд безглузді рухи, шукав найкращий вихід із ситуації».
Окрім надзвичайного футбольного мислення, Казімєж Дейна мав і видатну техніку удару. Особливо він прославився своїми так званими «ріжками» — м’яч після його удару набирав великої швидкості й різко закручувався, дезорієнтуючи воротаря. Так було, наприклад, у матчі з Португалією.
Завдяки архіву Польського радіо ми можемо перенестися у 1977 рік на Сілезький стадіон. Тоді, 29 жовтня, 80 тисяч глядачів побачили блискучий гол із кутового у виконанні Дейни, який забезпечив збірній Польщі нічию і, головне, путівку на чемпіонат світу:
«Овації трибун, і він уже займає місце у штрафному. Гол з кутового — Дейна блискуче пробив! Поки всі стежили за Бонєком, Дейна відправив свій знаменитий “ріжок” — м’яч пішов по дузі, можливо, зачепив штангу й влетів у протилежний кут воріт. Круглий опинився поза досяжністю для зневіреного воротаря».
Та це був не єдиний приклад надпотужних ударів Дейни. В одному з матчів — проти Італії на чемпіонаті світу 1974 року — після його удару луснула бутса.
Казімєж Дейна був винятковим футболістом із непересічними здібностями. У цьому немає жодних сумнівів. Він забив чимало голів за збірну Польщі, даруючи радість тисячам уболівальників.
У його кар’єрі траплялися й украй важкі моменти — як той пам’ятний нереалізований пенальті у ворота аргентинців. Невлучний удар Казімєжа Дейни в матчі проти Аргентини на чемпіонаті світу 1978 року став одним із найтрагічніших моментів в історії польського футболу. Цей епізод мав вирішальне значення, адже за рахунку 0:1 саме забитий пенальті міг повернути Польщу в гру і зберегти шанси на вихід до півфіналу.
Дейна, капітан і лідер команди, підійшов до позначки на 38-й хвилині, але його удар відбив воротар аргентинців Убальдо Фільйоль, залишивши поляків без надії на продовження турніру.
Хоч провина лежала не лише на Дейні, саме його промах увійшов в історію як переломний момент, який зупинив переможну ходу однієї з найсильніших збірних Польщі.
Після матчу польські вболівальники були шоковані, адже поразка позбавила команду мрії про світовий титул і стала символом нереалізованих сподівань «золотого покоління».
Стефан Щеплек, спортивний журналіст Rzeczpospolita, так згадує драму з незабитим 11-метровим, яка тоді боляче вдарила по Дейні — і професійно, і особисто:
«Коли Казік не забив пенальті у матчі з Аргентиною на чемпіонаті світу, кажуть, у вікна його квартири летіло каміння».
Казімєж Дейна на полі був як найкращий диригент — усі його слухалися, на нього розраховували. А поза полем він був скромною людиною, не надто говіркою. Так згадує його товариш по збірній Влодзімєж Любаньський:
«Він мало говорив, але робив свою справу. Якщо не було Зиґфрида Шолтисіка, то я часто ділив із Казіком Дейною кімнату на зборах національної команди. Це було цікаво — ми мало розмовляли, але говорили по суті: про підготовку до матчу, тактику, про те, як розіграти той чи інший елемент гри. По життю ми були друзями».
Казімєж Дейна разом зі збірною посів третє місце на чемпіонаті світу 1974 року у ФРН. Тоді «біло-червоні» у матчі за бронзу перемогли бразильських майстрів із рахунком 1:0. Він також став олімпійським чемпіоном у Мюнхені 1972 року та срібним призером Олімпійських ігор 1976 року в Монреалі. У всіх цих командах Дейна був одним із ключових виконавців. Загалом він провів 97 матчів за збірну Польщі та забив 41 гол.
Казімєж Дейна загинув 1 вересня 1989 року в автокатастрофі у США, де завершував кар’єру футболіста. Він врізався в зламану вантажівку, що стояла на узбіччі, керуючи автомобілем Dodge Colt, у якому перебував разом із батьком. В організмі водія було виявлено алкоголь. Казімєж Дейна пішов із життя у віці 41 року.
У травні 2012 року його прах було перевезено до Польщі дружиною Маріолею і 6 червня поховано в Алеї заслужених на Військовому кладовищі на Повонзках. Біля стадіону «Легія» у Варшаві відкрито його пам’ятник.
PR24/no