Про український бізнес у Польщі, досвід, проблематику, як краще виходити на ринки Євросоюзу, як працювати в умовах повномасштабної війни Росії проти України. Про це йшлося на транспортному форумі у Сопоті. Його учасники обговорили, зокрема, тему формування транспортної політики Євросоюзу під час польського головування в Раді ЄС. Один з представників України на форумі, експерт ринку логістики Юрій Щуклін, поділився своїми думками щодо активізації співпраці між країнами у сфері вантажних перевезень.
Пане Юрію, ми з вами зустрічаємось у Сопоті. Тут відбувається кількаденний форум, присвячений питанням інфраструктури. І головні теми — це, власне, формування транспортної логістики ЄС в умовах війни Росії проти України. Тобто в контексті безпеки, розвитку і перспективи розвитку. Ви берете участь у форумі. Що хочете сказати польській спільноті, європейській спільноті?
В першу чергу, польська брама потрібна Україні, як брама до Європейського Союзу, що інфраструктура українська зараз націлена на Європейський Союз. Ми почали інтеграцію. Війна прискорила ці події, і ми дуже різко повернулися, повернули потоки і почали інтегруватися у бізнес-спільноту. Спочатку своїми вантажами. Вантажі, які поїхали залізницею та авто. Роль Польщі в цих потоках дуже велика. Наші шляхи залізничні обмежені в пропускній здатності. Польські переходи залізничні найбільш потужні, тому роль Польщі в цих потоках головуюча. Від їх розуміння наших потоків, від користі наших вантажів для польської економіки залежать у тому числі і політичні явища, які ми спостерігали, коли були спроби нам перекрити ці потоки, бо вороги застосували непорозуміння, невдоволеність з польськими аграріями. Тому ці перепони я і хочу нейтралізувати. Я хочу довести Польщі, польським депутатам, європейським депутатам, що користь від наших вантажів значно більша, ніж гіпотетична шкода, що ми можемо дозавантажити їхні інфраструктури нашими грузами і можемо бути корисними громадянам Польщі, які їх обробляють.
Насправді ми знаємо, що в Європі залізничне перевезення — це десь 20% від ринку. В Україні — 80%. Для Європи залізничні перевезення не є таким пріоритетом, як для України. В Україні це великий ринок. Що ви про це думаєте?
Ви правильно сказали цифру. Більше ніж 80% вантажів в Україні переміщується залізничним транспортом. І це не тільки тому, що залізниці були збудовані для перевезення воєнних вантажів. Ні. У нас країна набагато більша, ніж Польща і навіть ніж будь-яка країна Європи. Відстані набагато більші, у нас набагато більший об'єм. Український експорт зерна або руди, він перевищує експортні можливості будь-якої країни, яка з нами контактує. Тому нас не можна порівняти з ними.
Для України під час війни роль «Укрзалізниці» набула особливого значення. Який інтерес Європи?
Літаки або автомобілі не можуть замінити залізницю, особливо в нас в країні. У нас виробництва комунікують з експортними точками поглинання, з портами або з переходами на залізниці. Ті об'єми, які ми експортуємо, неможливо перевезти автомобільним чи іншим транспортом. Тому роль «Укрзалізниці» і до того була, ми не бачили її, бо всі звикли, що так воно і було.
Тобто зрозуміло, що «Укрзалізниця» це — експорт. Тому що для України експорт під час війни має велике значення, бо це наповнення бюджету.
Так, підтверджую, що експорт і наповнення бюджету, і саме залізниця перевозиться 80% експорту. Чому залізниця важлива і для Європи? Чому українська залізниця має бути важливою? Бо ми вже нікуди не дінемось. На Місяць Україну перемістити неможливо. Назад до Росії ми також не повернемось. Тому у відновлені, післявоєнному відновленні України важливим буде саме залізничне перевезення, тому що і будівельні матеріали, і той самий експорт, який ми будемо вести для відновлення України, він буде вестись залізничним транспортом. І щоб існуючі можливості залізниці, пропускні спроможності були використані на 100%, потрібно змінити, удосконалити технології. Наявна технологія, за якою ми перший рік війни намагалися переправляти свої вантажі, довела, що не здатна ці потоки пропускати, що її треба міняти. І не обов'язково це можливо лише банальним збільшенням переходів, або колії, або придбанням чи будівництвом додаткових вагонів. Можна це зробити без таких капітальних вкладень, лише за рахунок збільшення швидкості переміщення. Уявіть собі, якщо у вас є труба з обмеженим отвором, то щоб ви більше води через неї прокачували, достатньо збільшити тиск або швидкість перетину води. І по одній і тій самий трубі ви можете перекачати більшу кількість води. Ту саму ідеологію, концепцію пропоную я, пропоную її саме європейським інституціям, які не зможуть, навряд чи захочуть також цю нашу трубу розширяти, але вони могли б збільшити її пропускну здатність.
А чому ви саме Польщі пропонуєте? Яка роль Польщі?
По-перше, Польща має вихід на Балтійське море. В неї чотири порти, які перший рік війни наші вантажі використовували дуже потужно. Я сам перший місяць, у квітні, вже перевіз в Польщу обладнання, яке дозволяє перевантажувати зерно з широкої колії на вузьку. Налагодив потоки українського зерна в порти Щецин-Свіноуйсьце, а далі воно кораблями пішло в Прибалтійські країни. Так от ця інфраструктура Польщі, це її географічне положення до наших ринків традиційних, це ринок Іспанії, Португалії, частково Німеччини, а також через море до Прибалтійських країн, Польща має такий собі вузол.
Як транспортний хаб?
Так, саме так. Польща, як транспортний хаб. А якщо подивитись на ініціативу «трьох морів», то саме Польща, Україна та Румунія, вони з'єднують два моря. Після нашої перемоги вантажі найкоротшим шляхом будуть рухатись з Чорного моря до Балтійського, через Румунію, Україну та Польщу. Тому Польща має головне значення. До того, я вважаю, що саме Польща, наш адвокат в Євросоюзі і наш провідник, вона захищає наші зараз інтереси найбільше в Євросоюзі по нашій інтеграції в європейський простір. І тому Польщі вигідно, щоб ми інтегрувалися таким чином, щоб її інфраструктура була більш задіяна, щоб її інфраструктура мала можливість розвиватися, щоб вона стала інвестиційно приваблива. Тому я вважаю, що нам з Польщею дуже пощастило, що ми можемо бути корисними. Ми і є корисними, а можемо бути ще більше корисними. Нам просто треба залучити в деякі галузі інновації. Саме цим я і займаюсь та намагаюся зараз переконати на форумі польського бізнесу, польських політиків, що не можна вже ігнорувати Україну з українськими вантажами, українську економіку. Її треба використовувати для отримання...
Маєте на увазі, що мають бути спільні інтереси? Тобто це така координація економік двох країн в рамках Євросоюзу, щоб це були спільні інтереси для України і для Польщі?
Спільні інтереси є. Тепер залишається те, щоб ці спільні інтереси дали поштовх у впровадження нових технологій в логістиці.
Я читала про вашу інноваційну методику. Вона в Україні вже впроваджена? Я так розумію, що «Укрзалізниця» її підтримує, поступово долаючи внутрішній опір всередині, чи ні?
Ні. Навпаки. Я багато часу витратив на те, щоб впровадити її в Україні, навіть коли був на посаді радника голови правління «Укрзалізниці». В Україні, на жаль, застарілість традицій, укорінені інтереси чиновників не дозволяють їм позбутися своїх важливих впливів на бізнес та на переміщення вантажів. Іншими словами, чиновник хоче все вирішувати у своєму кабінеті, хоче, щоб до нього приходили, тому він не хоче від цього відмовлятися. І він сам від цього не відмовиться. Тому я зрозумів і шукаю тих, хто зрозуміє, що так, як зараз, далі вже неможливо і невигідно, і потрібно цю технологію взаємодії поміняти і чиновників з цих процесів виключити.
Розкажіть про вашу інноваційну методику. Що вона передбачає?
Згадайте, як ви викликали таксі років 20 назад. Ви дзвонили диспетчеру. Диспетчер дзвонив і зв'язувався з власником таксі. Власник таксі казав, що він приїде через скільки-то хвилин. Він не знав, через скільки приїде, бо він так думав, не враховував пробки та таке інше. Потім він під'їжджав, вам диспетчер передзвонював, ви виходили. І на це все ви витрачали пів години. Зараз ви відкриваєте застосунок, ви нікому не дзвоните. Ви бачите, яка машина найближча до вас. І ця машина, після того, як ви її замовили без диспетчера, бачить, де ви знаходитесь. І рухається до вас найкоротшим шляхом. Щобільше, якщо ви їздили, ви кажете, пасажирським потягом, то ви підрахували, що ви рухались не весь час, який ви знаходились у поїзді, а якийсь відсоток. Так от вантажні перевезення рухаються, саме рухаються 20% часу, а 80% вони чекають команди, вони чекають розподілу, планування та команди якихось чиновників. А всі чиновники, вони люди, вони відпочивають, хворіють, і ще щось у них там трапляється. Вантажі чекають цих людей, це людський фактор. Так от, моє завдання прибрати людей із рішень, бо вони в логістиці не приносять жодного раціонального рішення. Будь-яка людина, приймаючи рішення, опирається на якісь свої цілі, цінності, і це не завжди на користь.
Тобто ви хочете все автоматизувати?
Так, я хочу прибрати. В нашому випадку автоматизована система «Укрзалізниці», автоматизована система власника вагона, автоматизована система власника вантажу, митника, польського порту. Ці автоматизовані системи самостійно в середовищі комунікаційному побудували логістичний маршрут, запланували всі події логістики, а потім система моніторить їх виконання, а у випадку відхилення вона перебудовує маршрут або перебудовує план перевезення таким чином, щоб всі ресурси, які беруть участь у логістиці, використовувались не 20% часу, а хоча б 50%. Уявіть, якщо ваші вагони рухались би 50% часу, вони перевезли б вдвічі більше зерна. От в чому вся ідеологія і філософія. Прибрати людей з планування та з ухвалення рішень і передати це інструментам з інтернетом речей, GPS-трекерами, штучним інтелектом та іншим автоматизованим системам.
Запрошуємо послухати інтерв'ю у доданому файлі.
Світлана Мялик