Том Дичок — 28-річний львів’янин, чиє життя свого часу було тісно пов’язане з Польщею. Він навчався та працював у Любліні, будував плани на майбутнє, але наприкінці 2021 року вирішив повернутися в Україну. Після початку повномасштабного російського вторгнення Том вступив до лав 125-ї бригади територіальної оборони. Воював на Луганському напрямку. 5 грудня 2022 року він потрапив у російський полон.
Наступні три роки і два місяці стали для нього часом неволі, випробувань і боротьби за повернення додому. Лише 5 лютого 2026 року Том Дичок повернувся в Україну в рамках обміну, під час якого було звільнено 157 українців. Сьогодні він проходить лікування та реабілітацію і поступово вчиться знову жити після пережитого.
У програмі «Ми у Польщі» Том розповідає про своє життя в Любліні, чому свого часу вирішив повернутися в Україну, як прийшов до військової служби та що відбувалося після потрапляння в полон. Говоримо також про повернення додому після понад трьох років неволі — і про те, як почати життя заново, коли позаду залишилися роки війни та полону. Окремо Том звертає увагу на важливість розповідати про російські злочини тим, кого війна безпосередньо не торкнулася. Він згадує роботу Михайла Дункевича та проєкт «True War Crime», який документує та висвітлює злочини Росії в Україні — на фронті, щодо військовополонених і цивільного населення. За словами Тома, про тортури, жахи полону та злочини проти мирних людей необхідно говорити, адже це реальність війни, з якою Україна бореться вже понад чотири роки.
Під час інтерв’ю також говорили про життя в Польщі, російську пропаганду та загрозу поширення війни за межі України. Від Любліна до фронту, від полону — до свободи. Це історія людини, яка повернулася додому і тепер поступово повертає собі життя.
Запрошуємо послухати інтерв'ю у доданому файлі
Світлана Мялик