Книга «За небокраєм - велике космічне прибирання» авторства Яна і Йоахіма Цєцєрських розповідає дітям про те, що таке космічне сміття і звідки воно береться. Автори спочатку свою книжку видали англійською, проте у час війни Росії проти України вони вирішили ще щось зробити для українських дітей, які приїхали до Польщі. Дуже швидко вони переклали свою книжку українською мовою, видали її і зараз роздають в українських середовищах у Польщі.
Мар’яна Кріль: Дуже радію, що сьогодні ми маємо нагоду поговорити про цю книжку, яка спочатку була видана польською мовою, пізніше – англійською, а зараз ви видали її українською. У ній ви порушуєте дуже важливу проблему. Я трохи старалася вникнути в це, але мені це не до кінця вдалося. Але, може почнімо не від тематики, а з потреби. Чому саме зараз ви вирішили видати цю книжку українською мовою?
Йоахім Цєцєрський: Потреба була дуже людська і природня. Від початку війни, що почалася цього року, намагаємося допомогти українцям, де тільки це можливо. Ми допомагали на багатьох фронтах. І ми зауважили, що найменше допомоги у цьому всьому мають діти. Часто допомагають батькам, мамам з дітьми, для них шукають помешкань, одяг, організовуються склади, будь-що, для них ми намагаємося організувати абсолютно все. Але що з дітьми? Чи маємо ми для них подарунки? Звісно, є іграшки, цього всього – повно. Але ми подумали, що ми самі можемо зробити, що ми можемо дати від себе. Ми мали готову книжку англійською мовою, тож подумали, чому б не перекласти її українською і роздати її дітям з України, хай вони радіють цьому. І хай це не буде лише радість іграшками, але і книжками, а при нагоді вони ще й чомусь навчаться.
Так, є такі ініціативи – з України до Польщі привозяться українські книжки для дітей, але є дуже мало таких, що перекладені і видані тут, на місці, які презентуються в українському середовищі. Ти вже мав нагоду презентувати вашу книжку у середовищі українських дітей. Розкажи про ці зустрічі.
Це також завдяки тобі, адже ти мені дала різні контакти до українських шкіл, які було засновано у Варшаві. Це також неймовірно, що за такий короткий час було створено декілька українських шкіл для дітей з України. Я був у двох таких школах, де я зустрівся з чудовими людьми, з українськими вчительками, педагогами, психологами, і, звичайно, з дітьми. Я не сподівався такої кількості дітей у цих школах, я не знав, що їх аж настільки багато. В одній зі шкіл, де я був, є вісім груп, а у кожній групі по 30 дітей. Це разом понад 200 дітей у цій школі, практично всі вікові групи. Я мав із собою 60 книжок, це не так багато. А ця книжка призначена для дітей від 6 до 12 років. Я показував дітям цю книжку і показував, у чому полягає ця проблема засміченого космосу, проблема, яку на щодень ми не бачимо, адже ми дивимось в гору і бачимо блакитне небо, сонце світить, все прекрасно… Але так насправді, то не так прекрасно.
А звідки взялась така ідея, аби порушити настільки складну проблему, поширену сьогодні, але таким чином, аби це було зрозуміле для дітей?
Тут слід повернутися в минуле… У мене є друг, який колись працював для НАСА. І я запросив його на лекцію, коли я ще викладав в університеті. Це було десь 5 років тому. І він розповів студентам про проблему сміття у космосі. Тоді я і студенти широко відкрили очі і подумали: як це сміття? Там літають бляшанки з кока-коли і пляшки? Але, звісно, не про таке сміття йдеться. Йдеться про космічне сміття, тобто це рештки від ракет, супутників, які ми практично щодня висилаємо у космос, у всесвіт, і цього є щораз більше. Вперше в історії нашої цивілізації є так, що коли ми дивимося вночі на зірки, то бачимо інше небо, ніж те, на яке дивилися де декілька тисяч років тому. Завжди було так, що все довкола змінювалося. Але зірки і всесвіт дуже не змінювалися. Ми завжди бачили те саме – чи то неандертальці, які дивилися у космос, чи пізніше наші батьки, а зараз виявилося, що ми бачимо вже щось інше, ми вже бачимо масу супутників. Вони – всюди. І вони вже нам трохи псують картинку цього справжнього неба.
Це – дуже серйозна проблема, але ви розповідаєте про неї дуже цікаво і навіть смішно. Кі і Ра – це герої, яких ви придумали. Чим вони займаються у цій книжці?
На жаль, їхнє життя не дуже цікаве. Воно стає дуже нудним і монотонним через це сміття. Перед тим всім сміттєзвалищем у них було прекрасне життя. Вони сиділи собі на астероїді, були друзями. Кі бавився з собакою, у них був гарний час, щодня вони спостерігали за гарними заходами сонця, вони спостерігали за Марсом, Юпітером, Сатурном… Вони бачили прекрасний Всесвіт. Але певний час тому на їхній будинок (на їхній астероїд) падає все більше сміття – старі частини з супутників, ракет, найрізноманітніші речі, які зараз кружляють в космосі. Зовсім недавно Елон Маск послав у космос машину, його знана тесла зараз десь там літає у космосі. І це чергове сміття. На жаль, через певний час це падає на ці астероїди, планетоїди. І Кі і Ра, замість того, щоб спостерігати за мальовничими заходами сонця, то повинні цілими днями прибирати і сортувати це сміття, що падає на їхні голови. Тож їхнє життя – монотонне. Щодня ввечері вони повинні пилососити, замітати і прибирати. Звісно, це science fiction. Але може і ні…
Запрошуємо послухати передачу у доданому звуковому файлі
Мар’яна Кріль