Українська Служба

У Варшаві нагороджені автори найкращих книг про Східну Європу

05.07.2022 15:00
У Варшаві видання «Східний огляд» нагородило авторів найкращих книг, присвячених східноєвропейській проблематиці
Аудіо
  • XXIX церемонія нагородження лауреатів премії видання «Східного огляду»
XXIX
XXIX церемонія нагородження лауреатів премії видання «Східного огляду»Скріншот youtube.com/Studium Europy Wschodniej

2 липня у Варшаві відбулася XXIX церемонія нагородження лауреатів премії видання «Східний огляд». З кожним роком росте інтерес вітчизняних та закордонних авторів та видавництв до премії квартальника «Східний огляд». Вона стає своєрідним маркером у науковій спільноті. Серед лауреатів є люди, які займаються різними гуманітарними науками, зокрема історією, правом, політологією чи етнологією. Нагорода має міжнародний характер – серед переможців є автори з України, Білорусі, Франції, Німеччини, Литви, Швеції та США. Обрані членами журі роботи вирізняються новаторським підходом до дослідження актуальних проблем.

Цьогоріч церемонію традиційно відкрив директор Центру дослідження Східної Європи та головний редактор «Східного огляду» Ян Маліцький. Керівник привітав гостей, а також згадав попередніх лауреатів нагороди, які пішли з життя. Гості події вшанували хвилиною мовчання померлих науковців.

Першим лауреатом спеціальної нагороди став Лешек Беднарчук з Кракова за прижиттєву працю та наукову творчість. Лауреата оголосив Ян Маліцький:

Лауреат нагороди - різнобічний дослідник, індоєвропейський мовознавець, кельтолог, багаторічний науковий, дидактичний працівник. Він вніс великий внесок у дослідження польського мовознавства й взагалі в польську науку.

Похвальне слово, адресоване Лешку Беднарчуку, виголосив професор Анджей Боґуславський:

Щодо значного внеску професора Беднарчука, то варто зазначити, що він плекав дружбу з нашими східними побратимами, мова йде і про слов’ян, і про балтів, і про угро-фінів, і про румунських ромів. Беднарчук дуже багато зробив для сприяння цій дружбі. Про це чудово відомо як в Польщі, так і в цих країнах, про які йде мова. Ще б я хотів згадати про громадську діяльність професора Беднарчука. Він був помітним діячем демократичного руху в Кракові. Одночасно він був моральною опорою Комітету з мовознавства Польської академії наук (РАN). Він був дуже активним, особливо у той час, коли відбувалися політичні зміни в Польщі.

У категорії «Закордонні праці» премію отримав Казухіко Савада за «Повість про Броніслава Пілсудського. Поляк, якого називали королем айнів». Колишня пані посол Польщі в Японії Ядвіґа Родовіч-Чеховська у своєму похвальному слові зазначила, що книга Казухіко Савади була опублікована в Польщі в січню цього року:

Лише під час приготування до публікації цієї книги я зрозуміла з якою винятковою постаттю ми маємо справу. Книга про Броніслава Пілсудського – це одна з 14 книг, які написав або співредагував професор. У липні минуло 20 років з моменту першого в історії візиту японського імператора Акіхіто та імператриці Мітіко до Польщі. Оскільки я брала участь у підготовці того візиту, то я чудово пам’ятаю той факт, що під час розмови імператора з президентом було згадане прізвище Броніслава Пілсудського у зв’язку з його значним внеском в дослідження етносу айнів. Так відбувається під час кожної зустрічі польських та японських політиків на найвищому рівні. Попри те, що Броніслава Пілсудського знають в Японії, в Польщі, окрім невеликого ґрона академіків, мало хто знав про його діяльність. Минуло 20 років з моменту того візиту і в Польщі вперше була надрукована перша науково опрацьована біографія Броніслава Пілсудського. І за це ми маємо бути вдячні японцю, професору, якій підсумував у ній своє 40-річне наукове захоплення. Польський уряд нагородив  Казухіко Саваду. Я з гордістю повідомляю про те, що професор отримав від міністра культури і культурної спадщини Пьотра Ґлінського медаль «За заслуги перед культурою Gloria Artis».

У категорії «Національні праці» премії отримали двоє науковців. Першим був представлений професор Збіґнєв Опацький, який отримав нагороду за книгу «Гуманітарний факультет Університету Стефана Баторія у Вільнюсі 1919-1939». Литовський історик Анджей Пукшто, який виголошував похвальне слово, зазначив, що одним із викладачів Університету Стефана Баторія міг стати і згаданий вище відомий етнограф Броніслав Пілсудський, який, на жаль, втопився у Сені в кінці 1918 року.

Ця публікація є своєрідним пам’ятником Університету Стефана Баторія, але так само вона стала відображенням досягнень цілого інтелектуального кола Вільнюсу міжвоєнного періоду. Я хотів би процитувати фрагмент із цієї монографії: «Вільнюсу пощастило з вченими й особистостями, які можна назвати видатними діячами у масштабі цілої країни, а й навіть Європи. Їх можна перерахувати, беручи до уваги їхні наукові досягнення. Довговічність їхніх праць, звичайно, є відносною, адже варто говорити про їхні історичний вимір». Попри те, що Університет Стефана Баторія не був найвпливовішим або найбільшим вищим навчальним закладом Другої Речі Посполитої, сьогодні важко собі уявити розвиток польської філософії без Маріана Здзеховського чи Генріка Ельзенберґа, історії – без Станіслава Косьцялковського або Ришарда Мєніцького, а світової полоністики – без Манфреда Кридля, педагогіки – без Маріана Массоніуса.

Другу нагороду отримала доктор Віолєтта Зєлецька-Миколайчик за працю: «Де Схід зустрічається із Заходом: історія та організація уніатської Перемишльсько-Самборської єпархії в роках 1596-1772». Похвальне слово мав виголосити Анджей Ґіль, але він не зміг відвідати захід, тож його промову зачитав професор Губерт Лашкєвіч:

Тематика книги, про яку я сьогодні хотів би поговорити, є без сумніву видатною. Вона стане відправною точкою для всіх тих, хто не цурається пізнавання невідомого до сьогодні світу, пов’язаного з активністю уніатської церкви на території Речі Посполитої. Сама назва провокує нашу уяву і заохочує до подорожі країною, що була відправною точкою нашої спільної польсько-української історії. «Пішов Володимир до Ляхів і зайняв городи їх — Перемишль, Червен»... Перемишль разом з Самбором, що розташований неподалік, стали відправною точкою драматичних подій, пов’язаних з Лжедмитрієм, і трагічної історії Марини Мнішек. Ці населені пункти стали орієнтирами й своєрідними вузлами пам’яті. Також варто звернути увагу на часові межі цієї публікації – це срібний вік Речі Посполитої. «Історія та організація уніатської Перемишльсько-Самборської єпархії в роках 1596-1772» - це не просто ще одна монографія про окрему одиницю Київської метрополії сучасного періоду. Це, дійсно, публікація, що описує феномен, який до цього часу майже повністю негувався.

Наступна нагорода в категорії «Джерелознавство» була присуджена Йоланті Жиндуль за підготовку видання «Броніслав Пілсудський. Щоденник 1882-1885». Професор Лешек Заштовт, що виголошував похвальне слово, зазначив, що Йоланта Жиндуль – видатний історик, що досліджує XIX та XX сторіччя, а щоденники Броніслава Пілсудського лише підтвердили її професійність.

Це юнацькі щоденники. Він почав їх писати в 16 років, а припинив у віці 18 років. Вважається, що переважна більшість таких щоденників не заслуговує на увагу, тим часом щоденники Броніслава мають унікальну цінність: вони охоплюють період від 1883 року до 1885 року, коли брати Юзеф та Броніслав Пілсудські відвідували відому Першу вільнюську гімназію. Він перестав вести щоденник, коли вже переїхав до Санкт-Петербурга, де відвідував гімназію. Броніслав робив нотатки у щоденниках майже щодня, хоча там є і перерви. Перший запис був зроблений 24 січня 1882 року, а останній – 28 вересня 1885 року. Щоденники містять близько 300 нотаток, які зазвичай розміщалися на одній або двох сторінках. Чому ці щоденники унікальні? З багатьох причин, адже це унікальний матеріал про історію сім’ї Пілсудських, як і багато інших родин в Литві, вони мали родинні зв’язки з багатьма родами. Здається, що юнацькі щоденники не дуже цікаві, але Броніслав був дуже спостережливим. Завдяки цим щоденникам можна відтворити щоденне життя в тодішньому Вільнюсі: розклад занять, обов’язки, візити, візити у відповідь, розклад дня, серйозні фінансові проблеми сам’ї, робота, свята, церемонії і саме місто. Одночасно цей щоденник показує період дорослішання.

Лауреатом у категорії «Історія поляків у Східній Європі» став Даріуш Венґжин за працю «Книга арештованих, інтернованих і депортованих з Верхньої Сілезії до СРСР у 1945 році». Похвальне слово сказав Лукаш Каміньський, ексголова Інституту національної пам'яті (IPN):

«Книга арештованих, інтернованих і депортованих з Верхньої Сілезії до СРСР у 1945 році» складається з понад 46 тисяч біографій. Я б хотів зазначити, що за цим числом стоїть історія, яка десятиліттями замовчувалася. Вона почала до нас повертатися лише після 1989 року. Однак, коли автор тільки починав своє дослідження, невідома була навіть кількість депортованих. Даріуш Венгжин переглянув десятки тисяч архівних документів. Це не тільки польські документи, але й великий збір радянських, перш за все тих, що були зібрані військовою архівною комісією в 1990-х роках, а також німецька документація, перш за все книги пошуку Червоного Хреста. Самий тільки факт, що вчений працював з матеріалами трьома мовами свідчить про те, наскільки важко працювати над такими дослідженнями.

Нагорода в категорії «Популяризація східної проблематики» була присуджена автору книги «Подорож на Схід» Адаму Хлєбовічу. Посол Польщі в Білорусі Артур Міхальський, виголошуючи похвальне слово, зазначив, що лауреат захоплюється Сходом усе своє життя.

В цій книзі «Подорож на Схід» помітно, що Адам Хлєбовіч сприймає історію Польщі у поєднанні з місцем і іншими культурами, народами. Він розуміє історично-культурний контекст. Він завжди намагається зрозуміти інших. Мені здається, що це найважливіше. Таке розуміння польськості на території Східних кресів є справедливим аналізом історії. Одночасно такий підхід допомагає будувати відношення з іншими народами за східним кордоном Польщі.

Дар'я Юр'єва

У Варшаві відбулося вручення Нагороди «Східного перегляду»

27.03.2021 16:19
Директор Центру Східноєвропейських студій Варшавського університету Ян Маліцький, який провів цю урочистість, дав Українській службі Польського радіо коментар на цю тему

Відбулися 14-ті Польсько-українські зустрічі – Яремче 2021

11.10.2021 15:10
У дводенних дискусіях брали участь вчені, представники державних установ, дипломати й експерти з України та Польщі. Учасники обговорювали тему сучасних викликів для польсько-українських відносин у сфері бізнесу, економіки, культури, історії та транскордонної співпраці

У Польщі українського історика удостоїли нагороди часопису «Przegląd Wschodni»

02.11.2021 14:30
У Варшаві відбулася 28-а церемонія вручення нагород науково-історичного журналу «Przegląd Wschodni». Нагороди отримують провідні дослідники історії Польщі, Білорусі, України та Росії. Серед цьогорічних лауреатів - історик Андрій Руккас з Києва