У сучасному світі стрімкого технологічного прогресу Інтернет став невіддільною частиною нашого повсякденного життя. Він забезпечує швидкий доступ до інформації, дозволяє спілкуватися, працювати, здійснювати покупки та користуватися адміністративними послугами, не виходячи з дому. Проте, попри зростання цифровізації, не всі мають рівний доступ до цих можливостей. Цифрове виключення залишається серйозною проблемою, яка зачіпає мільйони людей і поглиблює соціальні нерівності.
У Польщі, за даними Центрального статистичного управління (GUS), близько 4 мільйонів громадян у віці 55+ взагалі не користуються Інтернетом. У сільській місцевості цей показник ще вищий. За даними Євростату, станом на 2024 рік приблизно 7% населення Європейського союзу ніколи не користувалося Інтернетом, що еквівалентно понад 30 мільйонам людей. У групі осіб старших за 65 років таких понад 30%. Причини цифрової ізоляції різні: відсутність технічного обладнання, низький рівень цифрових навичок, страх перед новими технологіями або відчуття, що вони просто «не для них».
Розглянемо проблему цифрового виключення в Польщі на одному конкретному, для більшості здавалося б банальному прикладі використання сучасних технологій, над використанням яких ми рідко задумаємося, бо це просто. Просто, але не для всіх.
Вже незабаром громадський транспорт у Варшаві чекають революційні зміни. На цю тему наші колеги з Польського радіо 24 підготували мікрорепортаж.
В ньому зазначається, що вже зовсім це будуть, фактично лише електронні квитки, компостери-термінали й оплата, що залежатиме від довжини маршруту. Місто готується до впровадження нової квиткової системи. Вже на цьому етапі виникає багато сумнівів. Причина — рівень технологічної складності нового рішення, яке, на думку багатьох, може виключити з системи людей, котрі не надто впевнено почуваються в цифровому середовищі.
Чинній квитковій системі у Варшаві вже понад 20 років. Хоча колись вона вважалася ультрасучасною, сьогодні виглядає застарілою.
Говорить Томаш Кунерт речник Управління міського транспорту:
«Сьогодні ми маємо картонні квитки з магнітною стрічкою та компостери, які не лише читають, а ще й друкують дані на квитках. Також є міська картка пасажира, тобто, мова про абонемент. Ця картка зберігає інформацію лише на собі, і її обов’язково потрібно мати зі собою».
Як каже чиновник, у новій системі планується запровадити мобільний додаток для придбання як довгострокових, так і одноразових квитків:
Можна буде сплатити лише за ту відстань, яку фактично було подолано. Додаток дозволятиме обрати кінцеву зупинку та покаже найкращий маршрут з підказками щодо пересадок і точною кінцевою ціною. В кінці застосунок нарахує остаточну оплату за подоланий маршрут.
Традиційні компостери й автомати зникнуть з транспортних засобів:
Нові компостери не будуть такими класичними пристроями, бо не «ковтатимуть» квитки. Ми передбачаємо, що це буде сучасний термінал, який дозволятиме оплатити проїзд банківською карткою, телефоном або смартгодинником.
В Управлінні міського транспорту польської столиці переконують, що традиційні паперові квитки залишаться, але виключно у вигляді QR-кодів, які можна буде придбати в кіосках. Це вже викликає критику. Говорить Малгожата Шуманська з Фонду «Panoptykon»:
Аби це не було так, що купити електронний квиток можна буде за 10 секунд. Натомість паперовий буде доступний лише в обмеженій кількості точок, в 11-15 пунктах у Варшаві. Це звичайно йдеться про купівлю поза квиткоматами. А, на жаль, наразі виглядає, що так і буде.
Для багатьох людей, особливо старших, така система буде занадто складною. Вже зараз деякі мешканці скаржаться: оплатити готівкою неможливо, а користуватися автоматами на зупинках вони не вміють:
«Сьогодні вже не можна платити готівкою, а лише карткою».
«Я не вмію користуватися цими пристроями на зупинках. В кіосках просто немає квитків. І, по суті, вони є недоступними».
Варшавська ситуація яскраво ілюструє ключові проблеми одного з багатьох аспектів цифрової ізоляції — обмежений доступ до транспорту, відсутність готівкової оплати, технічні бар’єри. Коментар з цього приводу експерта з цифрової освіти Артура Кравчика, який, наголошує на наступному:
«По-перше, перехід на цифрові системи — це процес. Не можна от так просто сказати мешканцям Варшави чи будь-якого іншого міста: "Слухайте! Від сьогодні все — в онлайн". Так це не спрацює. Люди мають різні потреби, звички та обмеження, зокрема вікові. Тому перед впровадженням будь-яких рішень слід ретельно аналізувати очікування користувачів».
Тим часом міська влада запевняє: виключення нікого не буде. Паперові квитки залишаться, хоч і у вигляді QR-кодів, які можна буде купити в автомата або кіоску — і, що важливо, за готівку. Громадські організації також планують подати свої пропозиції, щоб конструктивно доповнити вже озвучені зміни. Адже в такій непродуманій цифровій революції найгірше — це втратити щось важливе разом зі старою системою.
Як бачимо, на прикладі з квитковою системою громадського транспорту у Варшаві, цифрове виключення створює значні бар’єри для участі в суспільному, професійному та культурному житті. Особливо в епоху, коли дедалі більше послуг — від медичних до банківських — переходять у онлайн-формат. Тому цифрова інклюзія стає не лише питанням зручності, а й рівності та прав людини. Як допомогти людям подолати ці бар’єри? Про це в етері Першого каналу Польського радіо говорив експерт із цифровізації Павел Елерік.
Отож, що це саме розуміють під поняттями «цифрова ізоляція» або «цифрове виключення».
«Цей термін стосується явища, коли ми говоримо про людей, які не мають доступу до технологій або не вміють ними користуватись. Причини такого обмеження можуть бути різними. Колись більшу роль відігравав просто фізичний брак доступу до Інтернету. Тобто, домогосподарства, які не були підключені до Інтернету, не мали відповідного обладнання тощо.
Сьогодні ця проблема поступово втрачає актуальність, бо дедалі більше людей мають технічну можливість підключення. Натомість все більшого значення набуває брак цифрових компетенцій — відсутність навичок користування інтернетом, пристроями й орієнтація у цифровому просторі», — говорить експерт.
Як вже зазначалося вище, все ще є багато людей, виключених з цифрового життя. Іноді це спричинено внутрішнім спротивом, який важко подолати — страхом перед новими технологіями. Експерт наголошує, що це явище стосується не лише літніх людей, але найчастіше — саме цієї вікової групи.
«Цифрове виключення, в першу чергу, зачіпає літніх людей. Це по-перше, а по-друге — тих, хто мешкає у сільській місцевості. Якщо говорити про причини цього явища, які самі люди називають, то виділяють дві основні.
Перша — це відсутність потреби користуватися технологіями. Тобто, ці люди не бачать у них цінності, яка є очевидною для тих, хто щодня працює через Інтернет, робить онлайн-покупки, користується різноманітними пристроями.
А друга причина — це страх. Люди бояться, бо не розуміють. Вони хочуть, бачать у цьому користь, але не можуть зорієнтуватися, не вміють користуватись — і це їх відштовхує. Бо якщо одна, друга, третя спроба — і людина не може самостійно орієнтуватися в Інтернеті, а ніхто їй у цьому не допомагає, це тільки поглиблює виключення.
Адже якщо перший досвід негативний, то, скоріш за все, ця людина надовго відмовиться від спроб повернутися до цього», — додає Елерік.
Що ж, складно дивуватися недовірі таких осіб. Викликом для них стає подолання цієї ментальної перешкоди у користуванні новітніми технологіями. Чи вдається це? Як саме можна з цим працювати? Що може допомогти? Павел Елерік:
«Так, певною мірою це вдається — це видно зі статистики. Кількісно ця проблема стає меншою. Проте якісно — вона навпаки зростає, тому що все більша частина нашого життя здійснюється через технології.
Як з цим боротися? Насамперед — це питання освіти, але освіти продуманої, терплячої. Звісно, можемо говорити про системні рішення: створення клубів для літніх людей, шкіл, курсів, які вводять у цифровий світ. Однак не менш важлива роль кожного з нас — тих, у кого в сім’ї є старші люди або ті, хто не почувається впевнено в цифровому просторі. Це теж мова про людей 50+, яким потрібно шукати роботу. А це сьогодні важко зробити без цифрових навичок. Варто виявити трохи терпіння, зрозуміти, що те, що для нас очевидно — для них зовсім нове. Це дуже важливо. Часто ми хочемо допомогти: налаштуємо планшет, увімкнемо Wi-Fi — і на цьому все.
Покажемо щось за три хвилини — бо ж це просто! "Хочеш це — тисни тут". Проте ми маємо усвідомлювати, що для таких людей все це — новий світ. Це трохи схоже на підхід до дитини. Перепрошую за таку аналогію, але це дійсно схоже — потрібна терпляча, поступова освіта, показ користі, адаптованої до інтересів цих осіб. Якщо хтось має захоплення — можна показати, що в інтернеті є безліч інформації на цю тему».
Запрошуємо прослухати прикріплений звуковий файл.
PR1/PR24/no