Алла Загайкевич мабуть найбільш знана і багатопрофільна композиторка української електронної сцени, оскільки вона виступає своєрідним містком між академічною електронікою та світом андеграундної електроніки. Алла Загайкевич написала ряд вичерпних статей про історію експериментальної та електронної музики в Україні, розповідаючи про перші українські експерименти із синтезом звуку та про перші українські синтезатори. З середини 90-х років активно пропагувала академічну електроакустичну музику в Україні, співпрацювала з музикантами експериментальної електронної музики. Алла Загайкевич є кураторкою міжнародних проектів електроакустичної музики Електроакустика (з 2003), ЕМ-візія (з 2005), головою Української асоціації електроакустичної музики.
При кожній нагоді Алла Загайкевич розповідає правдиву історію української електроніки. Яка поєднує в собі і навколоакадемічні експерименти, і спогади про розвиток таких лейблів, як KVITNU, чи NEXSOUND, появу проектів KOTRA, ZAVOLOKA, чи піонерські ініціативи Андрія Кириченка. Для Варшавської осені Алла Загайкевич написала твір “Простори світла” - який грунтується на футуристичних практиках Українського мистецтва, переосмислених в сучасному контексті. Головним концептом тут є конструктивний динамізм, описаний Володимиром Поліщуком в Аванґарді, журналі 1929 року, в якому авор публікує свої рефлексії стосовно мистецького сприйняття динамічної природи реальності.