Говорячи про Ad Libitum, потрібно додати, що імпровізаційна музика не йдеться про джаз, як такий, навіть не про фрі джаз, але про різні прояви аудіо-візуальних творів, які виконуються на живо і створюються в конкретний момент, певним чином це так званий сайд спесіфік підхід, коли важливим є місце і час, середовище впливає на концерт, але з іншого боку традиція такої імпровізації виникає з постдадаїстичної, чи паралельної до дадаїзму течії флюксусу. Флюксус - течія, яка мужна перекласти, як потік, текучість, перетікання. Такий собі каламбурчик виникає, коли перекладаємо його українською. Засновником флюксусу вважається Джордж Мачунас, литовсько-американський художник, народжений в Каунасі. Член-засновник і центральний координатор Fluxus, міжнародного співтовариства художників, архітекторів, композиторів і дизайнерів, він найбільш відомий організацією та виконанням ранніх хепенінгів. Мачунас контактував зокрема із Йозефом Патковським - засновником студії електроної музики при Музичній академії в Кракові, Кшиштофом Пендерецьким.
До слова, в неділю 30 жовтня на міжнародному фестивалі в Сеулі прозвучить твір Пендерецького Кадіш. Це буде корейська прем'єра твору. Кадіш виконуватиме корейський національний хор, смичковий квартет та соліст. Хор співатиме польською. А завершиться концерт твором південнокорейського композитора Джеджуна Рю на струнний квартет та оркестр, присвячений Пендерецькому.
Вертаючись до флюксусу. Суть флюксусу полягає в перетіканні мистецьких практик і в їхньому співіснуванні - ніколи музика, текст, чи скульптура в розумінні людей флюксусу не були самотніми, чи самостійними. Не те, щоб це правило поєднання різних мистецьких практик було обов’язковим для фестивалю, проте цьогорічне гасло sonic and visual абсолютно відтворює цю традицію. Мачунас дуже хотів розгорнути свою діяльність на території так званого східного блоку, тож відвідав фестиваль Варшавська осінь в 1964. Galeria Foksal наприклад тісно контактуваа із рухом флюксусу. Преставники групи бували у Варшаві регулярно, а контакти ці припинилися в 1988. Ідеї Мачунаса були в своїй суті контркультурними, революційними та були спрямовані на критику комерціоналізації мистецтва, та певної його соціалізації, проте не всі учасники руху переймалися політичною складовою флюксусу, зосереджуючись скоріше на іграшковості, відкритості, та свободі флюксусу.
Завершив перший день фестивалю парний аудіовізуальний перформанс Едити Яжомб та Мацєя Вірманського, Едита реінтерпретувала перформанс Такехіса Косугі, це ви зараз чуєте, як вона водить смічком по велетенському листку ватмана підвішаному до стелі, а Мацєй Вірманський в свою чергу реінтерпретував перформанс Ентоні Шмальц Конрада американського відеохудожника, експериментального кінорежисера, музиканта, композитора, звукорежисера, викладача і письменника. Піонера музики дрон. Аудіовізуальна інсталяція Адама Франкевича - електроніка, аналогові візуалізації, Ольгерга Докальського - труба та Павла Доскоча - гітара. Адам Френкевич візуалізував звук трьох інструментів за допомогою rgb каналів
А зараз я дозволю собі увімкнути довший фрагмент свого власног виступу на фестивалі, в якому я міксую вокал Ніни Матвієнко та запис поезії Василя Стуса.
Тріо - Францішек Арашкевич - лайв електроніка, Міхаель Фішер - саксофон пропущений через звукову петлю та Александр Яніцкий - відео + електроніка звернулися до контекстів американської космічної програми, ескалованих цифрових технологій та інтервенції штучного інтелекту в буденне життя - Event Horizon - горизонт подій.
Правдивим апогеєм першої локації фестивалю був виступ тріо The Croaks. Чистий флюксус - на думку спадає назва львівської формації БУ-БА-БУ (бурлеск - балаган-буфонада). Мартін Кюхен - сакс, Роджер Турнер - перкусія і Мартін Клаппер - електроніка та об’єкти. Перед клаппером на столі лежить ціла крамничка дрібничок, це мені трішки нагадало придорожні стихійні ринки, коло Автостанції на Хмельницького у Львові - такий собі гаражний розпродах непотребу. Тільки у вмілих руках цей непотріб стає інструментом звуковидобування.
Зараз ви чуєте аудіовізуальну композицію Яніса Киріакідеса і Конрада Смоленського Трекерс, яка функціонувала, як жива інсталяція на першому поверсі PROM культури на Саській Кемпі. Конрад Смоленський створив незабутню міфічну візуальну атмосферу концерту використовуючи штучний туман та мінімалістичну відео композицію яка функціонувала одночасно, як візуальна інтерактивна партитура. В довгому холі Прому Культури музиканти розмістилися протяжно, кожен мав свій острівець позначений колонками. Група музикантів, а це Зофя Ільніцка на флейті, Пьотр Хенцкі - сакс, Якуб Паульскі - гітара, Роберт Єнджеєвські - віолончель та Францішек Поспєшальскі - контрабас зустрічалися попередньо кілька разів на спеціальних майстеркласах для роботи над матеріалом, але головне виконання було передбачуваною несподіванкою для всіх, потрібно було контролювати і слухати один одного, це не те саме, що грати з нот. Музика створювалася на місці. Сам Яніс Киріакідес розповівв мені, що музичний матеріал базується на його творі, який має тривалість 45 хвилин, а музиканти інтерпретували його у довільній формі, претворивши на 2 годинне полотно. Цікавим елементом інсталяції були розкладені в приіщенні елементи ударної установки, які хаотично реагували на низькі частоти ледь чутною вібрацією мембран.
Термін Ad Libitum походить з латини і в музиці означає - вільно, як подобається, в партитурі такий запис означає, що музикант може самостійно вибрати темп та швидкість виконання твору. Це все про свободу. Нехай наступний рік, як і наступний фестиваль АAd Libitum буде про свободу у найширшому цього слова розумінні.