У польській дитячій літературі віддавна проговорюються теми, які не мають нічого спільного з безхмарним дитинством. Складна історія Польщі з війнами та іншими трагедіями відображалась у художній літературі. Фахівчиня з популяризації читання Марія Дескур зауважує, що, можливо, класичні приклади вже менш зрозумілі сучасним читачам, але саме з них починалися спроби пояснити дітям, за що борються дорослі.
«Звісно, польська література має довгу історію опрацювання воєнних тем. Це і війни, і розділи Польщі, і комуністична окупація. Отже, певним чином ми маємо це здавна вписаним у нашу історію. І також маємо відповідну літературу, яка порушує ці теми. Її було багато раніше. Потім поменшало. А тепер у зв’язку з повномасштабним вторгненням знову збільшилося. Література завжди блискавично реагує на актуальні події, тож такі книги вже є і будуть з’являтися ще», — розповідає пані Марія.
Саме з опрацювання польського колективного досвіду переживання трагічних подій розпочалася одна із книжкових серій у польському видавництві «Literatura». Серія називається «Wojny dorosłych — historie dzieci» («Війни дорослих — історії дітей») і наразі налічує понад 30 книжок. Як розповідає головна редакторка видавництва Віслава Єнджейчик, на початку серії це були правдиві історії, розказані дорослими, які самі їх пережили. Згодом тематика розширилася, додалася й тема України. Попри побоювання видавництва, що книжки про трагічні події не будуть сприйняті батьками, все ж серія від початку і досі доволі популярна, а одна з книжок навіть увійшла до шкільної програми.
«Ми видаємо ці книжки з 2012 року. Перші три були видані у співпраці з Музеєм Варшавського повстання. Дві були написані на основі розмов і переживань дорослих, які були дітьми під час Другої світової війни й у Варшаві під час повстання. На основі цього було написано оповідання для молодших читачів. “Asiunia” Йоанни Папужінської — це третя з книжок про Варшавське повстання. Пані Йоанна під час повстання була дитиною, — розповідає пані Віслава. — Зізнаюся, що я побоювалася, що все обмежиться накладом дві тисячі примірників і більше ніхто про них не згадає. Популярність цих видань стала для нас несподіванкою».
Згодом автори вийшли за межі Другої світової війни і порушили актуальні теми. Наприклад, у серії є дві книжки про втечу із Сирії: «Chłopiec z Lampedusy» («Хлопець з Лампедузи») та «Hebanowe serce» («Серце з ебенового дерева»). На жаль, серед нових тем є також і Україна. У 2016 році вийшла книжка Барбари Гаврилюк «Teraz tu jest nasz dom» («Тепер наш дім тут»). Минулоріч вона була також видана у польсько-українській версії.
«Ми так само не були певні, чи діти, що тікають разом з батьками від війни, хотітимуть читати це. Виявилося, що так, що ті п’ять тисяч примірників були дуже потрібні. Адже це книжка не тільки про війну. Це книжка про те, як підлаштуватись до нових умов, і як ті, хто приймає гостей з-за кордону, мають ставитися до тих, хто приїхав, як діти у школах мають ставитись до емігрантів», — розповідає пані Віслава.
Крім двомовного видання книжки Барбари Гаврилюк «Teraz tu jest nasz dom», у видавництві «Literatura» після 24 лютого вийшла ще одна книжка цієї ж авторки на українську тему. Це історія про 7-річну дівчинку Амелію, яка співала в укритті під час російських атак на Київ. За словами редакторки видавництва Віслави Єнджейчик, видання книжки про Амелію було узгоджене з її родиною. Також зараз готується до друку книжка «Jak pan Żyrafa uciekał przed wojną» («Як пан жираф тікав від війни»). У ній ідеться про Україну 2014 року, тому там тато перетинає кордон, а його донька, яка вже живе в Польщі, чекає на нього і сподівається, що татові допоможе дістатись до неї іграшкова жирафа.
«Діти люблять читати правдиві історії. Що характерне всім книжкам із серії, це те, що головним героєм є дитина і майже завжди, може, за кількома винятками, це автентична постать, про яку можемо сказати, що зараз це доросла людина, яка, власне, розповіла нам ці історії», — пані Віслава радить українським колегам не боятися видавати книжки на складні теми й ділиться висновками, яких вони з командою дійшли, працюючи над серією.
Крім цього, на її думку, батьки перестали боятися читати серію про війни: «Читачі вже очікують наступного видання. Бо якщо складна тема правильно опрацьована, то дитина її сприйме, а якщо захоче знати більше, то розпитає, пошукає інформацію на цю тему. Тож потрібно задовольнити дитячий інтерес, а якщо такого інтересу немає, то просто пояснити події, що відбулись».
Ще одне польське видавництво, яке має досвід у виданнях літератури на воєнну тематику, — «Dwie siostry». Зокрема Найкращою книгою 2019 року на Болонському ярмарку дитячої книги було визнано книжку Міхала Скібінського «Widziałem pięknego dzięcioła» («Бачив гарного дятла»). Це художньо проілюстрований справжній дитячий щоденник з перерваних війною канікул. На кожен день у ньому охайними літерами виведено по одному реченню. Вересень 1939 року змінив теми записів. Між малюнками вміщено репродукції сторінок зі щоденника. Також у видавництві «Dwie siostry» виходила книжка про дівчинку, що вижила у Варшавському ґетто. Книжка називається «Mama zawsze wraca» («Мама завжди повертається»). Авторка Аґата Тушинська написала її на основі розповіді Зосі Зайчик, яка й була у ґетто в дитячому віці. Темі Першої світової війни та її впливові на психіку присвячений роман Гіларі Маккей «Wojna skowronków» («Війна жайворонків»).
У повісті «Kiedy tata zamienił się w krzak» («Коли тато перетворився на кущ») Джок ван Лювен війна взагалі абстрактна, вона описана без вказівок на якісь конкретні країни, але в ній є спільні для всіх війн образи: герої, вороги, кордони, втечі. «Проте нас спонукали видати цю книжку цілком реальні події, що відбувалися на польсько-білоруському кордоні. У книзі є спільний для багатьох таких подій образ дитини, що перетнула нелегально кордон, змушена була блукати по лісі, а потім переживала відчуження і страх», — розповідає редакторка видавництва Ядвіґа Єдряс, додаючи, що видавництво не сподівалося на комерційну вигоду від таких видань.
На її думку, важливо не створювати для дітей тем-табу, але водночас не залишати їх наодинці зі складними темами: «Звісно, що тема війни, конфлікту, насилля — нелегка і неприємна. Однак ми виходимо з того, що діти живуть у цьому світі і мають бути готові до життя в тих умовах, які є, які їх оточують. Ми бачимо свою місію у навчанні дітей емпатії, у підготовці їх до різних проблем, у тому, щоб допомогти їм вирости співчутливими, відкритими на інших людей дорослими. Така наша місія, тож, на нашу думку, не можна закривати очі на такі проблеми, як війна».
Видавництво «Dwie siostry» працює також із пов’язаною з війною темою мігрантів. Вони видали книжку-картинку «Migranci» («Мігранти»), де головні герої — персоналізовані звірі, які вирушають у дорогу з торбинками і валізками. Видно, які вони занепокоєні. На кожному розгорті є також постать із черепом, яка йде слідом за ними. Це образ смерті. Для тих, хто тікає від небезпеки, смерть завжди присутня.
«Ми не хочемо епатувати смертю чи цими проблемами. На нашу думку, діти мають право знати і про негативні аспекти життя. Сподіваємося, що батьки допомагатимуть їм у пізнанні цього. І також віримо, ще є такі дорослі, які беруть щось для себе в книжках для дітей, — підсумовує пані Ядвіґа. — Точне відтворення актуальних подій у дитячій літературі менш важливе, ніж їхнє художнє і філософське переосмислення. Такі книжки, які не розповідають про війну буквально, — більш універсальні».
У Польщі актуальним також є видання для дітей, які допоможуть їм пізнати Україну. «Чимало польських видавців зосередились на українській темі. З’явилося багато книжок. Натомість ми пришвидшились із виданням уже давно запланованої книжки у нашій серії “Світ для допитливих”. Це серія, яка наближає дітям історії, цивілізації та культури різних народів. Кожна книжка присвячена іншій країні: одна Італії, друга — Японії і т.д. Частина про Україну — “Овва. Україна для допитливих” — уже була написана й відредагована. Її написала полька українського походження Жанна Слоньовська, а проілюстрував український ілюстратор Олександр Шатохін, який рік тому був фіналістом нашого конкурсу проілюстрованої книжки “Jasno widzę”. На обкладинці книжки зображено тризуб, а всередині теж описано, як українці борються за свою незалежність. Навіть є така свіжа тема, що виникла з напливом українських біженців до Польщі, — як правильно говорити польською: “на Україні” чи “в Україні”. Ця книжки багатьом потрапила до рук і, сподіваюся, допомогла зрозуміти заплутані україно-польські стосунки, а також показала багатство української культури і те, як важко бути сусідом Росії», — розповідає Ядвіґа Єдряс.
«Тема війни, звісно, за рік стала звичною і звичайною, але все ж присутня скрізь. Зокрема картинки з війни дуже болісні. Напевно, діти, які мають доступ до соцмереж, бачать ці картинки. Не можемо їх уберегти від цього. Нашою місією як видавництва не є епатаж на темі війни. Ми концентруємося на доброті людини, яка виявляється, незважаючи ні на що», — запевняє пані Ядвіґа.
Те, що світ не складається лише з війни, навіть якщо вона затуляє собою майже все, проговорюють також автори збірника творів «Świat jest piękny. Książka przeciw wojnie» («Світ прекрасний. Книжка проти війни»), що їх зібрала під однією обкладинкою Fundacja Powszechnego Czytania. Як розповіла Марія Дескур, фахівчиня з популяризації читання і співпрацівниця фундації, спочатку книжка проти війни таки складалася тільки з війни, проте завдяки вчасним порадам психолога, який переглянув її на етапі підготовки, зміст книжки було доповнено:
«На початку війни, уже рік тому, наша фундація долучилася до збору книжок для українських дітей у Польщі, а також до збору грошей, щоб допомогти українським видавництвам, щоб вони могли існувати далі. Різні люди почали доєднуватися, а серед них — письменники та ілюстратори, з якими ми приятелюємо як Фундація читання.
Почалося з малюнка Катерини Богуцької. Там було зображено у жовто-блакитних кольорах пані, що їхала велосипедом. Катерина перша виставила таку картинку на Фейсбуку. Ми запитали, чи можемо її використати для збірок. Так поступово ми почали розмовляти спочатку з ілюстраторами, що пародоксально. Вони дуже активно долучилися. Почали малювати різні картинки, своєрідні візуальні коментарі. Потім письменники, пов’язані з нашою фундацією, почали писати, що вони можуть зробити. Зрештою ми запропонували їм щось написати до тих картинок. Так з’явилася книжка, в якій є кілька десятків ілюстрацій.
Ми робили її на величезних емоціях. І невдовзі нам здалося, що вона вже готова. Але ми вирішили ще проконсультуватися з психологом. Ми звернулися до пана Констянтина Ґаверда. Він працював раніше з людьми, травматизованими війною у колишній Югославії. Він сказав, що книжка хороша, але не може бути видана так, як зараз є, бо в ній вміщені тільки тексти про війну, а не можна дітям передавати бачення світу, в якому війна і є всім світом. І що нам потрібно дописати тексти про щоденне життя. Просто звичайні радісні тексти, щоб батьки могли їх читати з дитиною. Також книжка могла б стати в нагоді вчителям, опікунам. Світ надалі залишається прекрасним, попри весь той жах і кошмар, яким є війна. Саме тому ця книжка так і називається — “Світ прекрасний. Книжка проти війни”».
Невдовзі збірка «Світ прекрасний. Книжка проти війни» вийде також українською. Крім цього, польський переклад книжки для підлітків «Абрикоси зацвітають уночі» української письменниці Олі Русіної вийде у видавництві «Dwie siostry». За словами редакторки Ядвіґи Єдряс, їх привабило якраз те, що українська авторка зображує світ, де домінує війна, не буквально. Також в одному з польських видавництв готується переклад книжки Катерини Єгорушкіної «Мої вимушені канікули». І звісно, активно продовжується видання двомовних, польсько-українських, книжок. Зокрема нещодавно вийшла книжка «Będę jak Patron / Буду як Патрон» Катажини Ририх (видавництво «Czytelnia») і «Zagubiona Mruczusia / Муркиця загубилася» Ольги Купріян з пластиліновими ілюстраціями Ганни Осадко.
Олена Руда
Запис радіопрограми — в доданому аудіофайлі
