У суботу, 24 червня, у варшавському Саду Красінських пройшов 11-ий Літературний пікнік «Іменини Яна Кохановського». Традиційно захід відбувається в останню суботу червня. Вперше Національна бібліотека організувала його у 2012 році. Насамперед — у відповідь на низький рівень читацької аудиторії, а також для того, аби підкреслити, наскільки важливою є польська література для національної видавничої справи. Очевидно, що цей захід припав до душі варшав’янам і не тільки, адже відомо, що на «Іменини Яна Кохановського» з року в рік дедалі більше приїздить відвідувачів з інших воєводств Польщі. Це стало традицією, яку не перервала навіть пандемія у 2019 році. Скільки людей відвідало цьогорічний захід з 10:00 до 23:00 години, можемо лиш припустити. Але на галявинах перед обидвома сценами, де відбувалися панельні дискусії, презентації, літературні поєдинки, не було де і яблуку впасти. А о 20:00 на зміну стомленим від вражень одним відвідувачам від метро «Ратуш-Арсенал» в бік Саду Красінських бадьоро крокували інші. Невід'ємною частиною «Іменин Яна Кохановського» є ярмарок видавців. Тож, як і щороку, упродовж дня можна було ознайомитися з пропозицією десятків польських видавництв, а також відпочити в затінку дерев під літературні та поетичні читання. Цьогоріч по периметру парку розтягнулося декілька десятків наметів із книжками найрізноманітніших напрямів і жанрів, що були видані в Польщі та в Україні. На контрасті із вже іменитими великими видавництвами, не можна було не помітити і деякі маленькі, та навіть дуже вузько профільні видання. За власними уподобаннями, моя увага була прикута до намету «Центру архітектури» на (пол. Centrum Architektury), що приїхав з Лодзю. Серед їхньої пропозиції чимало книжок та атласів з архітектури. Найяскравішими і тими, що першими впадали в око, були урбаністичні плакати. Деякі з них були присвячені окремим містам України.
«Ми видаємо книги про архітектуру, але також маємо серію MODERNIST UKRAINE плакатів з модерністською архітектурою України. Вона була започаткована рік тому, одразу після того, як в Україні почалася повномасштабна війна. І тоді ми вирішили віддати данину українським містам, які були пошкоджені і зруйновані, намалювавши прекрасні будівлі модерністської архітектури з України. Це Маріуполь, Донецьк, Харків і Київ. Це роботи Петра Личковського. І відтоді з кожного проданого плаката ми відправляємо 10 злотих на якусь добру ініціативу на підтримку України. Що популярніше, плакати чи книжки, залежить від того, де ми присутні. Якщо це, наприклад, книжковий ярмарок, то це книжки, але коли нам вдається зустріти людей, які люблять гарний дизайн, графіку і красиві об'єкти, то вони в захваті від плакатів. Ці українські плакати викликають багато емоцій у людей. Ми помітили, що люди з України також часто їх купують. В нашому вузькогалузевому співтоваристві, тобто серед людей, які цікавляться архітектурою, зі зрозумілих причин інтерес до української архітектури надзвичайно зріс. У всякому разі ми самі теж проводили таку акцію в інстаграмі і фейсбуці, де ми просили різних людей, котрі займаються архітектурою, розповідати про якесь обране місто в Україні, яке має якусь цікаву архітектуру», — розповіла співзасновниця фонду «Центр архітектури» Аґнєшка Расмус-Зґожельська.
Низка видавництв є багаторічними учасниками «Іменин Яна Кохановського». Однак можна було зустріти цьогоріч і новачків. Про своє Видавництво Paśny Buriat розповів його співзасновник Пьотр Брисач. «Наше видавництво — вперше на "Іменинах Яна Кохановського". Маємо чотири стовпи, на які спираємося у своїй діяльності. Це Схід, Сувальський край, Підляшшя і Природа східного прикордоння. Це чотири тематичні напрями, якими ми займаємося. Під Сходом маємо на увазі інший берег Вісли, тобто — вже район варшавської Праґи, але це теж і польський схід, і країни далі. Ці географічні простори нас цікавлять, про них ми видаємо книжки. Намагаємося наблизити цей Схід і показати його цій частині світу. Це книги про культуру, про традиції і про людей, які там живуть своїми мріями, які "живуть за свій рахунок, і які йдуть по світу, як то кажуть, у своєму взутті". Адже життя складається по-різному, незалежно від того, що ми хотіли б собі уявляти і планували. У Варшаві є люди, які стоять в заторах по півтори години, їздять працювати кілька годин на день, повертаються назад, роблять покупки і так далі. Але є також люди, які подумали, що так жити не не хочуть, і, наприклад, десь на Підляшші роблять вино або яблучний оцет. Ми вважаємо, що немає нічого приємнішого, ніж розповідати історії про якусь частину світу через людей, тому що це цікавіше. З розмови з людьми починається будь-яка форма журналістики — інтерв'ю, репортаж. Ми видали книгу з Єнджеєм Моравєцьким "І жодного острова. Говорячи про Росію та Україну" (пол. Ani żadnej wyspy. Rozmowy o Rosji i Ukrainie). Її перше видання вийшло у 2016 році, а працювали над нею ми після 2014 року, після анексії Криму. Нам здавалося, що так не може бути в цивілізованому світі, що чужинець заходить на територію іншої країни і забирає її частину, кажучи, що "це моє", і ніхто нічого з цим не робить. Власне, ніхто тоді нічого з цим і не зробив. Ми з Єнджеєм почали думати про те, а чому це відбувається. В 2016 році ця книжка фактично залишилася непоміченою, а потім було 24 лютого 2022 року — раптом стала актуальною. Вона про те, що відбувалося ще в 2014 році, просто нікому не було до цього справи через різні інтереси, як виявилося, і різні історії, ніхто нічого з цим не зробив. Ну і тоді це стосувалося Криму чи Донбасу, який був десь там, а потім це почало стосуватися цілої країни з кількома десятками мільйонів людей. Виявилося, що фраза, яку сказав нам у 2014 році Адам Даніель Ротфельд, коли ми працювали над книгою, про те, що: "Мене часто запитують, де зупиниться Росія, і я завжди відповідаю – там, де її зупинять", після 24 лютого ця фраза набула такої сили, що від неї мурашки по шкірі».
Серед низки представлених на стенді видавництва книг свою представляв автор Войцєх Коронкєвич — «З Божою Матір'ю на велосипеді» (пол. Z matką boską na rowerze). Це розповіді про чудотворні ікони та святі джерела Підляшшя. «Поїхав я на велосипеді до чудотворних ікон і святих джерел, провівши всю відпустку на велосипеді, відвідуючи місцини барвистих православних храмів і духовності. Уся моя родина — католики, але мій дідусь теж був православним. Книга — це історія про те, що сталося на Підляшші, але також про сучасність і про мене. Кожна подорож була чимось особливим, тому що я їжджу на велосипеді. Це не так, що я сідаю в машину, зачиняю дверцята і, трохи побубонівши, їду. Я вкладаю в це трохи зусиль. Це почалося під час пандемії, коли все було закрито, навіть в ліс не можна було піти. В одному з православних храмів у Супраслі одна з ікон почала виділяти миро. Що це за миро таке, — подумав собі. Що таке ладан і золото я знав. Але миро? Як виглядає це миро? В описі ікони було написано, що треба прикластися до святого образу, щоб він дав силу. Але, хоч ми живемо в ХХІ столітті, то все ж таки такі речі діють. Незважаючи на те, що ми живемо у світі комп'ютерів, машин, літаків, космічних польотів,... Матір Божа все одно за нами спостерігає», — поділився Войцєх Коронкєвич.
Не пропускав жодних «Іменин Яна Кохановського» Державний видавничий інститут (пол. Państwowy Instytut Wydawniczy). «Це особливий день для Державного видавничого інституту, тому що з нагоди "Іменин Яна Кохановського" ми презентували чотиритомне видання комедій Алєксандра Фредро. У трьох томах вмістилося 19 п'єс, а також маємо щоденник драматурга. Я думаю, що Алєксандра Фредра видають нерідко, хоча все ж не в такому багатому виборі. Декілька творів Алєксандра Фредро знайомі кожному учневі у Польщі, оскільки його проходять у школі. Але така багата підбірка творів драматурга — це рідкість. Маємо також день народження Алєксандра Фредро і відзначаємо цей ювілей, видаючи його твори та літературним пікніком "Іменин Яна Кохановського". На захід були запрошені автори, актори, аби ми мали можливість дізнатися трохи більше про Алєксандра Фредра. Державний видавничий інститут любить "Іменини Кохановського". Ми тут вже багато років. І маємо намір відгукуватися на кожне запрошення з боку Національної бібліотеки. По можливості, щороку ми будемо тут з нашими книжками і авторами, будемо чекати на читачів. Державний видавничий інститут — це дуже велике видавництво. Ми видаємо близько 80 книжок на рік з гуманітарних дисциплін, які широко представляють світову, а також польську прозу. Класичні видання найпрекраснішої літературної спадщини», — зауважила заступниця директора видання Аґнєшка Врублевська.
Ще однією невід'ємною традицією «Іменин Яна Кохановського» є почесні гості на святі. Щороку Ян Кохановський «запрошує» на них нового гостя. За роки літературного пікніка це були Юліан Тувім, Збіґнєв Герберт, Францішек та Стефан Теммерсон, Джозеф Конрад, Тадеуш Бой-Зєлєнський, Кшиштоф Каміль Бачинський, Леопольд Тирманду, Марія Конопніцька. Цього року разом із Яном Кохановським центральною постаттю був згаданий майстер комедії та один з найчастіше виконуваних польських драматургів Алєксандр Фредро. Адже літературний пікнік відбувся всього через чотири дні після 230-річчя від дня народження Фредра. Саме тому під час пікніка відбулися розмови з письменниками про театральні адаптації його прози, стан сучасної польської драматургії, а також про те, для чого театрам сьогодні потрібен Фредро.
Для наймолодших читачів організатори підготували окрему програму зустрічей та заходів, серед яких був експрес-курс зі створення музичних казок під керівництвом Асі Міни та майстер-класи з театром Guliwer.
Запрошуємо послухати розмову у прикріпленому аудіофайлі
Христина Срібняк
