Ян Парандовський (1895—1978, народжений у Львові, помер у Варшаві) — польський письменник, есеїст і перекладач. Двічі номінований на Нобелівську премію з літератури. У літературно-мистецькому конкурсі Берлінської олімпіади (1936) він виграв бронзову медаль за роман «Олімпійський диск».
«Спочатку був Хаос. Хто може точно сказати, що таке Хаос? Одні вважали його якоюсь божественною істотою, але без певної форми. Інші — і таких була більшість — твердили, що то велика безодня, сповнена творчої сили й божественного сім’я, немовби єдина, безладна маса, важка й темна, суміш землі, води, вогню і повітря. З тієї наповненої безодні, що таїла в собі всі зародки майбутнього світу, виринули два могутні божества — перше царське подружжя богів: Уран — Небо і Гея — Земля. Вони дали початок багатьом поколінням богів», — так писав Ян Парандовський про виникнення світу у своїй книжці «Міфологія» (тут подано в українському перекладі Ольги Лєнік).
Кшиштоф Шуєцький — польський історик спорту, автор численних публікацій, зокрема про польське спортивне життя XX століття (до й після Другої світової війни), куратор виставки «Міфологія Яна Парандовського та інші міфології».
— Стародавні греки подарували нам міфи, часто незрозумілі й неоднозначні. Міфи допомагають людині у повсякденному житті, вони наводять лад у нашій реальності, але мені важко уявити наше, сучасне розуміння грецької міфології без Яна Парандовського, який по-своєму впорядкував для нас цей хаос. Чи погодитеся Ви зі ствердженням, що міфологія, яку ми знаємо, — це не лише міфологія греків, але й «Міфологія» створена Парандовським?
— Парандовський, безумовно, використав свій неабиякий літературний хист, свою надзвичайно багату уяву, щоб упорядкувати міфи, і з цього вийшла чудова книжка у 1924 році, вперше видана у Львові. Цьогоріч ми відзначаємо сторіччя з дня виходу цієї праці і тому ми організовуємо виставку про міфологію Парандовського в Музеї літератури. Звичайно, Ян Парандовський не єдиний автор вдалої збірки міфів, але він, безумовно, один з найвидатніших з-посеред тих, хто займався цією темою.
— Що ж тоді було до «Міфології» Парандовського?
— Була книжка Альберта Зіппера, який писав не лише про міфологію греків і римлян, але й про інші. І цю книгу, написану ще в XIX столітті, в Польщі тоді читали, але робота Парандовського її замінила.
— І посіла своє місце на вершині, на Олімпі. Займає його досі, чи не так? Школярі читають Парандовського і зараз, сто років потому.
— Так, він і сьогодні залишається у шкільній програмі. Ця книжка з'являється на випускних іспитах. І вона дуже відома. Та, власне кажучи, саме завдяки цій «Міфології» Парандовський відомий також тим людям, які у повсякденному житті аж ніяк не цікавляться літературою.
Ян Парандовський
— Повертаючись до «креативу» Парандовського в царині міфології, скажіть він більше письменник чи дослідник?
— І письменник, і дослідник, бо він, взагалі, на початку своєї кар'єри планував стати професором, дослідником та знавцем класичної літератури, античності. Але так склалася його доля, що він таки вирішив стати письменником. Проте його аналітичні здібності нікуди не ділися. Тож можна сказати, що він дослідник з великим літературним талантом.
— Ви історик спорту. Напевно, це не випадковість, що саме ви підготували виставку присвячену Парандовському, медалісту Олімпійських ігор?
— Та, звісно, ні. Ян Парандовський завжди був мені близький. З огляду на мої спортивні зацікавлення, я знав його передусім як олімпійського медаліста. Його роман «Олімпійський диск» приніс йому бронзову медаль на Олімпіаді 1936 року в Берліні. «Олімпійський диск» також був опублікований перед Другою світовою війною, і його охоче читали польські читачі.
— Слухачі Польського радіо для України особливо, гадаю, зацікавлені львівським, навіть українським, слідом у біографії Парандовського. Це досить загадкова історія.
— Так, Ян Парандовський народився у Львові 1895 року і був сином греко-католицького священика. Характерно, що про це він, як правило, не згадував у своїх публічних виступах, що більше, були навіть такі інтерв'ю, в яких він оминав цю тему або ж стверджував, що його батько помер, коли він був ще дитиною. А це неправда, бо Парандовський був уже дорослим чоловіком, коли помер його батько. А Львів залишався йому близьким до кінця життя. До Варшави він переїхав у 1929 році, тож понад 30 років свого життя він провів саме у Львові. І він був дуже важливою постаттю в цьому місті. Важливим учасником культурного, літературного життя.
— Батько Парандовського, Іван Бартошевський, який помер 1920 року, також неанонімна фігура.
— Його батько був професором богослов'я, викладачем. І він також був дуже амбітною та розумною людиною, він читав лекції з богослов'я, а також створив вдома таку атмосферу, яка очевидно пішла на користь Яну Парандовському, стимулюючи його інтерес до гуманітарних наук у найширшому сенсі.
— Виставка не лише розповідає історію Парандовського, але й показує вплив грецької міфології на різні види мистецтва різних епох. Міфологія завжди актуальна?
— Ну, так, звичайно, в першу чергу ми хотіли показати всебічний вплив міфології на сучасного читача і на митців давніших часів, які творили в попередні століття, як на художників, так і на представників інших галузей мистецтва, адже міфологічні теми присутні скрізь. А ще ми показуємо, як люди звертаються до античності в найрізноманітніших ситуаціях.
— Що можна побачити на виставці?
— Дуже багато цікавих експонатів, зокрема скульптури Януша Пастви, що зображають Вовчицю та Кроноса. Ми також показуємо роботи видатного польського фотографа Яцека Поремби. Це світлини виконані в Аґрідженто на Сицилії, їх можна подивитись у другій залі. Третя зала присвячена біографії, особливо інтелектуальній, Яна Парандовського. Ми презентуємо там його твори, що були опубліковані в міжвоєнний період XX століття, такі як «Олімпійський диск», «Дві весни» або «Ерос на Олімпі», та перш за все, там матеріали з фондів Музею літератури, дуже багато фотографій, що зображають Парандовського, а також його найближчих родичів. У кімнаті 4 маємо зображення Троянської війни та її героїв. Тут ми презентуємо також майже десяток гравюр Макса Слевогта, німецького імпресіоніста. А ще ми пропонуємо послухати запис, на якому поет Константин Ільдефонс Ґалчинський читає свою поему «Ніоба». П'яту залу ми назвали «Середземноморською годиною» — це дитячий простір, там ми збираємось проводити тематичні уроки. У цьому приміщенні можна ознайомитись з цитатами з книжки Ярослава Міколаєвського, яка так і називається — «Середземноморська година». Письменник знайомить дітей з вибраними міфологічними постатями. Тексти збагачені дуже гарними ілюстраціями Йоанни Ґембаль. Та, нарешті, остання, 6 зала присвячена рецепції міфології. Тут ми показуємо переважно роботи художників XX століття, таких як Збіґнєв Герберт та ілюстратор Ян Марцін Шанцер.
— Згадані Вами скульптури Януша Пастви, «Вовчицю» та «Кроноса», можна побачити у першій кімнаті. Ми якось пропустили цей момент: все починається як завжди — спочатку Хаос?
— Все починається з Хаосу, так. Початок виставки — це, звичайно, Хаос, народження світу. А продовжують її олімпійські боги, які представлені в другій залі.
Запрошую послухати інтерв'ю повністю у звуковому файлі.
Марцін Ґачковський