Що підштовхнуло до проведення кампанії «Тато теж читає», яка її історія?
Кампанія «Тато теж читає» зʼявилася з думкою про заохочення татів і взагалі чоловіків до читання дітям. Із загальнопольських досліджень читання, на які спирається Fundacja Powszechnego Czytania, випливає, що чоловіки читають менше, ніж жінки, хлопці дуже часто перестають читати: ще в молодшій школі вони активно читають, а потім різко кидають цю справу. Читання для них не асоціюється із чимось приємним і гарним. Часто їм бракує чоловічого прикладу, вони не бачать своїх татів за книжкою. Зазвичай читають мами або бабусі. Із цих досліджень нам відомо, що це ускладнює формування звички читати: щоб діти виросли активними читачами, їм потрібно бачити дорослих, які читають, особливо — тат. Звідси й ідея кампанії «Тато теж читає». У межах кампанії вийшов порадник, у якому ми пояснюємо, в якому віці і які книжки варто читати дитині, яку це матиме користь для особистісного розвитку. Цей порадник називається «Supermoc książek. Tata też czyta», але насправді він адресований усім батькам: і татам, і мамам. Тож, говорячи про читання татусів, нам важливо також говорити про те, щоб взагалі батьки або опікуни читали дітям.
Чому читання вголос таке важливе для дитини? І як довго воно потрібне, до якого віку?
Читати дитині надзвичайно важливо, адже завдяки цьому діти значно краще розвиваються: швидше починають говорити, мають значно більший лексичний запас. Дослідження, які проводили в США та європейських країнах, показують, що діти, яким читали батьки, на початку шкільного навчання мають удвічі більший лексичний запас, аніж діти, яким батьки не читали. До того ж діти, які вже увійшли у світ книги і трохи розуміють, що таке текст, значно менше стресують, коли приходять у школу. Їм значно легше вчитися.
Ще одним аргументом є те, що неймовірним чином читання допомагає у побудові стосунків з дитиною: батьки, які читають своїм дітям, мають з ними потім значно кращий контакт. Такі діти охочіше розмовляють з батьками. Це особливо важливо згодом у підлітковому віці, коли діти ніби розпочинають свою незалежність. Батьки, які змалечку читали дітям і обговорювали з ними прочитане, потім мали значно кращий з ними контакт, ніж ті, які цього не робили.
Що ж до того, коли можна перестати читати дітям, то тут більшість батьків вважає, що тоді, коли дитина навчиться сама читати, адже це означає, що вона ніби опанувала вже цей навик. І тут я знову покликатимусь на дослідження. Коли дітей, які вже вміють читати, опитували, чи повинні батьки й далі читати їм, всі говорили, що шкодують, що батьки їм же не читають, і що дуже хочуть, щоб читали далі. Тож ми радимо читати дітям якнайдовше, навіть якщо це вже підлітки, які самі обирають собі книжки, все ж варто знайти хоча б кілька хвилин на спільне читання вголос.
Це особливо актуально в молодшій школі, коли дитина технічно вже вміє читати, але не може впоратися з об’ємними текстами або складними жанрами. Важливо не залишити дитину саму на цьому етапі, а натомість продовжувати спільне читання й обговорення. Крім цього, дослідження показують, що читання вголос має плюси і для батьків: вони стають впевненішими в собі, вправляються у формулюванні складного простими словами, їм стає легше висловлюватися на різні теми. Тож це така взаємна користь: не тільки ми, дорослі, допомагаємо дітям, а й самі маємо з цього бонуси.
09:49 Tata tez czyta.mp3 Розмова з Катажиною Конопкою, координаторкою кампанії «Тато теж читає».
У «Пораднику» часто повторюється фраза «Не давайте дітям ґаджети». Чому екрани заважають читанню?
Надзвичайно важливо не давати ґаджетів дітям — ні планшет, ні телефон — особливо зовсім маленьким, бо з екранами діти значно гірше розвиваються. Дослідження показують, що діти, які проводять багато часу в ґаджетах, мають проблеми з концентрацією, зі сном і з навчанням. Екранне світло негативно впливає на дітей і їхні емоції. В одному з досліджень перша група дітей по годині на день дивилася телевізор (телефони тоді не брали до уваги), а друга група — щодня понад три години дивилася телевізор. Групи складалися з 5-річних дітей, і їх попросили намалювати людину. Я була вражена цими малюнками: діти з першої групи, які дивилися телевізор лише по годині щодня, яким читали батьки, намалювали людину дуже детально. Звісно, не досконалий образ, але і з волоссям, і з одягом, в русі. Натомість діти, які зловживали переглядом і не мали читацького досвіду, не мали також розвиненого абстрактного мислення і намалювали людей дуже схематично: два кружечки і чотири палички. На цьому прикладі видно цю прірву у розвитку. Маленькій дитині, яка багато часу провела в екрані, якій мало читали і з якою мало розмовляли дорослі, буде дуже важко наздогнати ровесників з протилежним досвідом.
Діти у старших класах часто читають з телефонів. І тут є ще одна проблема — skim reading, швидке сканування тексту. На цю тему є багато досліджень, зокрема американська професорка Маріен Вальф пише про те, що skim reading — це швидке пробігання очима по тексту, неглибоке читання, яке не передбачає аналізу, лише поверхове ознайомлення. Звісно, що заборонити старшим дітям смартфони дуже складно, це справжній виклик для батьків, але все ж можна контролювати кількість проведеного часу в телефоні або планшеті, а також водночас пропонувати книжку, обов’язково — паперову. Наш мозок зовсім інакше сприймає текст і зміст, коли читає з паперу.
А якщо тато раніше особливо не читав і не надто багато читає для себе, як його заохотити? Можливо, є книжки, цікаві і для дорослих, і для дітей?
Це завжди дуже індивідуально, але ми заохочуємо, щоб книжка, яку візьме для читання дитині тато, була йому цікава. Тобто якщо тато цікавиться технікою, хай це буде книжка про машини. Хай це буде щось, від чого він отримає задоволення. Також ми заохочуємо, щоб це були вигадливі книжки, з багатьма ілюстраціями, особливо — якщо для менших дітей. До того ж часто тати чудово граються текстом і книжкою. Тати і взагалі чоловіки, якщо й не дуже зацікавлені темою книжки, яку мають прочитати, наприклад, дівчатка можуть попросити, щоб їм почитали про єдинорогів або балерин, то татам вдається переповісти цю історію по-новому, зовсім інакше. І власне, про це і йдеться: якщо це книжка для маленьких дітей, які ще не читають, то вона не мусить бути прочитана дослівно. Важливіше, що це спосіб спільного проведення часу, розвиток стосунків, гра довкола книжки і її обговорення. Тобто коли тато або переказує книжку, або розповідає, що бачить на ілюстраціях, йому варто зробити паузу і поставити дитині якесь запитання, наприклад, що дитина бачить на ілюстрації, а потім потрібно дочекатися відповіді. Це методика, яка чудово допомагає стартувати в читанні. Навіть якщо тато не є активним читачем, то точно отримає величезне задоволення від такого дозвілля зі своїми дітьми.
І будуть читання в бібліотеках, так?
Так, 23 червня — День батька. І це якраз збігається із закінченням навчального року у школах, садочках і бібліотеках. Тож ми заохочуємо з цієї нагоди проводити заходи під гаслом «Тато теж читає». Бібліотекарі зазвичай відгукуються на цю пропозицію і запрошують до себе татів з дітьми, організовують для них різні розваги, показують, які книжки можна вибрати, як з книжками можна гратися, як можна гратися текстом, як можна разом проводити час за спільним читанням. Чимало бібліотек долучаються до цієї акції. Також ми як фундація співпрацюємо з багатьма видавництвами, які порадили свої книжки до цьогорічної акції, які, на їхню думку, перегукуються з ідеєю акції. Бібліотеки ж складають власні колекції таких книжок, які могли б прочитати дітям татусі, це спеціальні полиці з гаслом «Тато теж читає». Це також нагода дізнатися про нові книжки і приємно провести разом час.
Розмовляла Олена Руда
Аудіоверсія розмови — у доданому файлі.