У 1922 році у Великій Британії почало мовити радіо BBC, що за столітню історію стало найбільшою і найвідомішою у всьому світі корпорацією. З 1932 року мовник почав транслювати іноземні програми. На початку Другої світової війни воно розмовляло зі світом сімома мовами. У наступні місяці ця кількість подвоїлася, а до кінця війни зросла до 45. Для багатьох народів в окупованій Європі ці передачі були єдиним джерелом правдивих і неупереджених новин.
Польська секція у Європейській службі BBC була створена однією з перших. 7 вересня 1939 року вперше прозвучали слова «Tu mówi Londyn» (Говорить Лондон), які до сьогодні є вісником кожної програми польської секції. Ця перша передача складалася з щоденних новин і вступного слова тодішнього посла Польщі в Лондоні пана Едварда Рачинського, який потім був главою Міністерства закордонних справ. Він зачитав звернення прем'єр-міністра Великобританії Невіла Чемберлена до польського народу.
«Я радий, що маю можливість говорити з вами, дорогі співвітчизники, з нагоди початку польських передач на Британському радіо в Лондоні. Польща чинить героїчний опір, що викликає захоплення і почуття глибокої симпатії в усьому світі. Вони виражаються не лише у словах, а й у реальних справах.
На західному фронті, як і на кордонах Польщі, точиться битва в ім'я принципів свободи і справедливості, які Польща відстоювала у своїй зовнішній політиці останні роки і, яким вона не поступилася протягом усієї своєї історії. Напад Німеччини на Польщу став сигналом до нової європейської війни…», — промовив в ефірі Польської секції Радіо BBC польський дипломат і політик Едвард Рачинський.
Посол Едвард Рачинський також кілька разів виступав на радіо BBC англійською мовою. У пам'ятній промові 9 вересня 1939 року він наголосив на тому, що Польща все ще воює наодинці: «Німеччина напала на Польщу раптово і без оголошення війни рано-вранці у п'ятницю, 1 вересня. Ця дата увійде в історію як день ганьби для агресорів і як відкриття нової глави в житті Європи. З того дня мою країну безперервно атакує німецька армія і авіація».
Радіозвернення Рачинського залишаються важливим джерелом для розуміння польської еміграції та її зусиль у боротьбі за правду і справедливість під час Другої світової війни. Його риторика, сповнена патріотизму та глибокого розуміння міжнародної політики, надихала і мобілізувала польське суспільство в умовах окупації та у вигнанні.
Серед виступів на радіо особливо драматичними були обміни промовами між Едвардом Рачинським і президентом Варшави Стефаном Стажинським із міста в облозі наприкінці вересня 1939-го. Польща була відрізана від західного світу війною і радіо було єдиним засобом контакту із рештою світу. Про те, як діяльність польської секції під час війни оцінював польський уряд у Лондоні і польське суспільство, Едвард Рачинський згадував у інтерв'ю для Польського радіо наприкінці свого життя, на початку 90-х.
«Саме через цей канал (Польська секція Радіо BBC) Польща отримувала новини зі світу, новини про те, що відбувалося на Заході, а водночас і про те, що робило там її представництво. Це теж був видимий односторонній зв'язок з вільним світом. І, гадаю, британський уряд усвідомлював, що, відкриттям польської секції, він налагоджує зв'язок з Польщею і це ознаменовує їхні союзницькі відносини. Так само і Польща, напевно, відчула, що вона не була наодинці, що у неї є друзі. Що, окрім нацистів і більшовиків, існує решта світу, який співчуває нам і об'єднується з нами в думках і сподіваннях», — згадував Едвард Рачинський в інтерв'ю для Польського радіо на початку 90-х.
Головною зброєю BBC була не пропаганда, а достовірна і правдива інформація. Але початок цих передач був непростим, адже потрібно було зібрати команду, яка б могла забезпечити мовлення такою кількістю мов. За спогадами багаторічного працівника польської редакції радіо BBC Антоні Поспєшальського, передачі значною мірою будувалися на імпровізації.
«Безсумнівно, перші програми BBC польською та іншими мовами, чеською, здається, почали мовити наступного дня, … були ніби кроками в темряві. Це були дуже короткі, 15-хвилинні програми, які складалися з щоденних повідомлень з газети і короткого політичного коментаря. Це була програма в редакційному плані, можна сказати, дуже примітивна. Однак, наскільки я можу судити, на BBC ніколи не було боротьби між прихильниками прямого і правдивого висвітлення фактів і, так би мовити, пропагандистами», — зізнавався Антоні Поспєшальський.
Першу програму Польської секції радіо BBC підготував Конрад Сироп, який до війни працював у Лондоні кореспондентом часопису Kurier Warszawski. Ця перша передача стала початком його довгої кар'єри на радіо на різних посадах. До виходу на пенсію він був директором Центральноєвропейської служби.
«В останній тиждень миру, наприкінці серпня 39-го, я зустрів на вулиці пресаташе польського посольства Чарномського. Він сказав: "По секрету скажу, що BBC думає розпочати мовлення польською мовою і шукає людей, які могли б це зробити. Чи можу я порадити вас?". Мушу визнати, що я не дуже хотів цього, адже мав роботу, яка мені здавалася важливішою.
BBC ж тоді ще не було журналістською інституцією. До війни вони не мали жодного кореспондента за кордоном, а радіоповідомлення базувалися на новинах з інформаційних агентств. Мене це не дуже цікавило, я вагався і запитав, чи це мене це до чогось зобов'язуватиме. Він сказав, що ні. А далі було 1 вересня, вторгнення німців у Польщу. Наступного дня раптом пролунав дзвінок з BBC: "Ви можете приїхати завтра?". У неділю о 17-й я був на радіо, і ми почали робити перші пробні польськомовні повідомлення», — згадував Конрад Сироп.
Спочатку польська команда складалася лише з трьох осіб. Це був Конрад Сироп, Збігнєв Грабовський, який був кореспондентом краківського часопису Ilustrowany Kurier Codzienny, і Тадеуш Лютославський. Окрім висвітлення інформації про ситуацію на фронтах та політичну картину світу, польська секція протягом тривалого часу передавала повідомлення про зниклих безвісти членів сім'ї та долю знайдених. Це була перша ініціатива такого роду в історії радіомовлення. До ВВС доходили імена людей, які писали нам і просили передати, що вони перебувають у Румунії, Угорщині, Франції, на Близькому Сході, Бог знає де.
Коли почалися німецькі повітряні нальоти на Лондон, існувала також фізична небезпека, оскільки будівля Бі-Бі-Сі була однією з цілей бомбардувань. У 1940 і 1941 роках це було небезпечно, і люди гинули. Наприклад, перша бомба на Broadcasting House, на штаб-квартиру, впала в жовтні 1940 року, і тоді загинув колега Єжи Соколов. А потім, через кілька тижнів, загинула секретарка Ганка Душинська. Після тієї бомби, яка знищила багато кабінетів, польську секцію і ще кілька інших, зокрема чеську і угорську, перенесли в головний конференц-зал.
Такою була історія BBC у період Другої світової війни.
Христина Срібняк