У щотижневій рубриці «Чи/я інформація» з’ясовуємо різницю між категоріями дезінформація, місінформація, пропаганда й декількома супутніми. Є суттєва різниця між тим, які слова більше використовують для окреслення неправдивої інформації в різних країнах, які звучать більш звично для вуха. Наприклад, для англомовного вуха звичним є слово місінформація, аніж дезінформація, хоча це різні категорії.
Щоб дізнатися, що люди з різних країн знають на цю тему, я поїхала до варшавського аеропорту імені Шопена, де можна зустріти багато іноземців, і розпитувала про їхнє розуміння цих термінів.
А от аналітик фундації Infoops Polska Максим Сієр пояснює ці терміни так:
«Найпростіший термін з усіх, які сьогодні обговорюють, — фейкові новини. Фейкові новини або просто неправдива інформація, яка має на меті привернути нашу увагу через сенсаційний контент. Він створений для обману та маніпулювання.
Мета фейкових новин — змусити правду вважати брехнею, а брехню правдою. Наприклад, ви можете створювати фейкові новини, використовуючи графічні редактори та просто змінюючи контент на плакатах, або втручаючись у зображення та створюючи штучне.
Дезінформація — це навмисна дія, але не окрема дія, як у випадку однієї фейкової новини, а серія поведінки чи подій. Іншими словами це просто навмисна дія з використанням неправдивої інформації для негативного впливу на одержувача. Так, наприклад, хтось може дезінформувати нас на теми здоров’я, вакцинації, розвитку технологій, включно з передавачами 5G тощо.
Важливим тут є те, що коли він робить дезінформацію, він має погані наміри і він знає, що він дезінформує, тому що є також термін місінформація. Місінформація походить від дезінформації, але це ненавмисне введення в оману, коли ми не маємо поганих намірів і людина, яка найчастіше вводить цю місінформацію, також не знає, що інформація, яку вона надає, є неправдивою.
Є ще термін малінформація — це маніпулювання фактами, правдивими, але, скажімо, без контексту. Така типова малінформація виникає, коли, наприклад, російська федерація впроваджує наративи про гнилий Захід, наводить дуже патологічні приклади, які відбуваються в західному світі, і намагається переконати своїх реципієнтів, що таким є щоденне життя в Європі чи так званому західному світі, а не маргінальні приклади, тобто вони маніпулюють цим контекстом.
Пропаганда — це навмисний вплив на громади, а також на окремих людей, щоб отримати прихильників або союзників наших поглядів чи дій шляхом прищеплення бажаних переконань і спонукання до певних прагнень і поведінки.
Отже, така пропаганда, наприклад, пропаганда війни, яку практикує росія, — це зациклювання різноманітних записів, які демонструють знищення західної військової техніки, яка була передана Україні, щоб переконати реципієнтів, що росіяни чудово справляються з цією західною технікою, яка набагато краща за російську і що вони її масово знищують. Так само, коли Міністерство оборони російської федерації представляє нібито завдані українській армії втрати, де просто кількість танків чи іншої техніки, яку росіяни нібито знищили в Україні, невідомо, чи була вона взагалі вироблена. Останні кілька десятиліть по всій Європі ця пропагандистська діяльність має на меті показати пересічним росіянам, що рф просто кілька разів знищила всю українську армію і фактично вже не воює з українським солдатом, а там вже вся Європа і все НАТО. Тож вони ведуть нібито оборонну війну проти Заходу, а не агресивну без будь-яких правил проти українського народу».
Тож фейки, а зазвичай фейкові новини — це окремий випадок брехні. Коли хтось каже, що у вашому місті чи селі підірвуть протипаводкові укріплення чи дамбу місцевого значення, — це фейк, один факт, який є брехнею. Він може не завдати шкоди, якщо це відбувається в тихий час, у спокійних мирних умовах.
Наприклад, якщо така брехня з’явилася десь посеред літа, коли дощів не було місяць і рівень води в річці низький. Як би ви, житель такого села, відреагували? Ви скажете, що це нісенітниця, а потім забудете про це.
Але якщо цей фейк з’являється під час паводку після дощів або навесні під час повені, коли вода в річці кипить і вирує, а загроза повені реальна, коли люди знервовані чи збентежені, — то ця єдина брехня потрапляє на дуже благодатний ґрунт і вже творить потік дезінформації, який із шаленою швидкістю поширюється через ЗМІ та плітки переляканих людей. Зрозуміло, що під час війни всі такі процеси надзвичайно загострюються. Природний процес розповсюдження тепер легко пришвидшити за допомогою Інтернету й штучного інтелекту.
Ми були свідками, як росія за допомогою ЗМІ, від яких давно в росії лишилася тільки назва, бо це не ЗМІ, а говорящі роти путіна й путіністів, розповсюджувала фейки про розп’ятого хлопчика, збитий російським «Буком» малайзійський літак MH17, біолабораторії в Україні й сотні інших, кількість яких продовжує зростати.
У різних країнах можуть бути фейки, які стосуються загальнолюдських проблем, а також свої локальні. Під час масштабної повені Польщу залила така хвиля дезінформації, що з нею змушені були боротися кілька міністерств. Навіть офіцйіні особи не завжди давали собі раду з інформуванням населення, аж 23 вересня прем’єр-міністр Дональд Туск закликав не надавати неправдиву інформацію про кількість постраждалих і роботу Управління водного господарства.
Коли на карту поставлено життя та здоров’я, страх може спричинити масову паніку, а тоді вже уявна загроза переростає в реальну та може навіть спричинити реальні жертви. Не через стихію, а через неправильну поведінку.
Україна має колосальний досвід боротьби з фейками, фактично за триста років, але з 2014 року, тобто Революції Гідності, у новому, ще невідомому масштабі. А з 2022 року не лише в Україні, але також у західному інформаційному просторі, в інформаційному просторі країн так званого глобального Півдня зафіксоване зростання кількості й швидкості поширення дезінформації в 4-5 разів.
Організація StopFake в Україні має вже чималий досвід роботи. Її експертка Маріанна Присяжнюк пояснює, що різниця між дезінформацією та місінформацією полягає у тому, що дезінформація — це навмисне, зловмисне введення в оману, спрямоване на навмисне заподіяння нам шкоди. Місінформація — це ненавмисне введення в оману. Вона також згадує поняття FIMI — брехня та інформація, яка потрапляє в інформаційне середовище країни з-за кордону, з інших країн.
«Починаючи з дезінформації, варто розуміти, що це неправдива інформація, неправдивий контекст, неправдиві новини, тобто неправдиві дані, які умисно розповсюджуються для того, щоб ввести в оману споживача інформації. Виділяємо такий тип брехні, як місінформація.
Місінформація — ті ж самі неправдиві формати інформації, але які можуть розповсюджуватися неумисно. До місінформації ми можемо також віднести чутки, певні стереотипи, певні твердження, які розповсюджуються за горизонтальним принципом між людьми, у чатах, у якихось групових спільнотах, без якоїсь конкретної мети нанести шкоду. Головна різниця між дезінформацією і місінформацією в тому, що в першому випадку вас хочуть обманути, нанести вам якусь шкоду умисно, а місінформація в другому випадку — це неумисне введення в оману.
Якщо говорити про пропаганду, то з теоретичного погляду не існує єдиного підходу для визначення цього феномену. Але в кожному разі ми говоримо про політичний окрас певної інформації, яка певним чином маніпулює громадською думкою. Тобто це може бути і маніпуляція, це може бути і дезінформація, це можуть бути і фейкові новини.
Не так давно на європейському рівні ми починаємо виділяти такий концепт як FIMI. З англійської мови ця абревіатура означає зовнішнє втручання і маніпуляцію (Foreign information manipulation and interference). У цьому випадку ми говоримо як про дезінформацію, так і маніпуляцію, але яка потрапляє в інформаційне середовище певної країни саме зовні, тому що це втручання і у внутрішні справи, але пропаганда, попри різні розуміння, попри різні контексти, завжди буде мати стосунок до політичної мети, до політичного контексту і до громадської думки.
Певним чином пропаганда може експлуатувати і правдиві наративи, і правдиві наративи навіть ті, які вигідні суспільству в той чи інший час.
Тобто перед прийняттям певного рішення підсвічується і якась ідея. Давайте згадаємо часи пандемії, ковід-19. Певним чином можна сказати, що кампанія з інформування про засоби захисту, про те, що не можна збиратися великими групами, це певним чином були застосовані і механізми пропаганди, і в цьому випадку вона насправді корисна. Але коли ми бачимо, наприклад, комунікаційні кампанії, стратегічну комунікацію, яка направлена на те, щоб підсвітити праворадикальні ідеї, націоналістичні ідеї, які шкодять європейським цінностям, іншого типу ідеї, які руйнують єдність як між країнами, так і між різними суспільними верствами населення, то звісно, про таку пропаганду ми не можемо сказати, що вона має якийсь конструктивний ефект. Навпаки, це речі, які руйнують суспільство і з такою метою застосовуються і дезінформація, і маніпуляції, і фейки, і це все веде до того, що на певних рівнях відбуваються вже такі неконтрольовані процеси, які можна охарактеризувати, як і місінформація, коли вже люди починають обмінюватися неусвідомлено чи усвідомлено неперевіреною інформацією», — каже експертка.
Такий факт, що багато матеріалів в Інтернеті доступні безплатно й анонімно, посилює не лише наші можливості вільного спілкування, але й можливості найрізноманітніших шахраїв і злодіїв. Сьогодні злочинний світ себе почуває в Інтернеті просто ідеально, адже творець неправдивого й навіть шкідливого контенту майже ніколи не несе відповідальності. Сьогодні Інтернет маніпулює й жонглює думками та діями (а в окремих випадках — навіть життя чи смертю) як окремої людини, так і суспільних груп, країн, держав.
У часи вілікай актябрьскай ліварюциі сто років тому лєнін захоплював почьту, тєлєґраф, тєлєфон, а сьогодні Маск і Дуров захоплюють Інтернет. ЄС лише щойно намагається створити законодавство, яке би регулювало хоч щось у цифровому світі. Польща вже оголосила, що одним із пріоритетів її головування в ЄС буде боротьба з анонімністю й спроби посилити законодавство щодо інтернету, а на внутрішньому рівні розпочала боротьбу з хейтом.
Здається, немає просвітку в цій безнадії, але насправді вихід цілковито очевидний — і він саме в тих перевагах, які ми тримали завдяки цифровим технологіям. Умови цифрового світу вимагають посилення відповідальності кожного з нас за наші емоції, ідеї та дії через Інтернет. Адже ми не лише маємо постійно відкриті двері для безмежного використання інформації, але й самі стоїмо в цих дверях на загальний огляд нонстоп. Навіть якщо не фізичною чи ментальною оболонкою, то цифровою, адже кожен із користувачів неминуче лишає цифровий слід. Цифрова персона, цифровий відбиток, цифрова особа – це наша сьогоднішня дійсність.
Тож якщо якась інформація в Інтернеті викликає надто сильні емоції — відкладімо телефон і подумаймо, чи є ця інформація фактом чи лише певним баченням світу, чи оцінкою. Дуже хороша звичка — розрізняти події та думки. Також варто перевірити достовірність цієї інформації з надійних джерел.
Найпоширенішим видом шахрайства залишається вимагання грошей, зокрема й через використання дезінформації. Тож якщо хтось викликає у нас бурхливі емоції (співчуття, гнів, розпач, роздратування), а водночас закликає до негайних дій — зробімо перерву, поміркуймо про те, хто спонукає нас діяти і чому, і чи дійсно ми хочемо цій ситуації приділяти свій час, увагу та, справді, гроші.
Цифровий світ, віртуальний світ, у якому ми проводимо години й роки, у якому, давайте будемо чесними, ми насправді живемо, змінюється настільки швидко, що навіть ІТ-фахівці ледве встигають за цими змінами. Нам життєво необхідно виробити звичку одразу, автоматично, запитувати себе: хто і чому в цьому переважно анонімному цифровому світі викликає в мені певні емоції? Хто і навіщо на мене тисне, підштовхує до чогось, а то ще й негайно? Хто і навіщо замість того, щоб вирішувати проблему, шукає винних і розпалює ненависть?
Якщо натрапляємо на інформацію, у правдивості якої не впевнені, але хочемо перевірити її, то можна скористатися лічильником фейків сайту «Детектор медіа» або звернутися до організації StopFake, яка аналізує найбільш віральні й небезпечні фейки з 2014 року. Можна також скористатися ботами «Перевірка» для телеграма та вайбера від медіаресурсу Gwara, скинувши туди для перевірки матеріал, який цікавить.
У Польщі з інтернет-злочинами, зокрема з шахрайством, борються інституції Demagog та NASK.
Якщо ми не впевнені, чи інформація є шахрайством, можемо скористатися функцією «переслати» або «поділитися» на нашому телефоні, щоб надіслати вміст отриманого повідомлення на номер 8080. Воно буде передане аналітикам CERT Polska, які оцінить його правдивість чи хибність і приймуть рішення про додавання підозрілого домену до списку попереджень. Таким чином можна захистити не лише себе, але тисячі інших користувачів.
Звукову версію розмови запрошую слухати в доданому аудіофайлі.
Сніжана Чернюк