Війни, в тому числі й інформаційні, існують стільки ж, скільки існує людство. У Першу світову війну британська пропаганда поширювала фейкові історії про жорстокість німців у Бельгії, розіп'ятих дітей, зруйновані міста, масові вбивства цивільних. Ці вигадки стали інструментом для залучення союзників і мобілізації суспільної думки.
У Другу світову війну нацистська пропаганда будувала міфи про непереможність німецької армії. Йозеф Гебель стверджував брехня, повторено тисячу разів, стає правдою. Такі маніпуляції допомагали формувати страх і безпорадність серед супротивників.
Сергій Грабський: Проводиться цілий комплекс заходів, це чисто хрестоматійне створення таких умов і ситуацій, що нібито наступ або якісь активні бойові дії готуються на певній ділянці фронту. Там проводиться перегрупування військ, там проводиться підготовка якихось районів зосередження, там посилюється радіоелектронна гра, тобто працюють радіостанції, які нібито мають імітувати активну діяльність. Навіть проводяться демонстраційні переміщення військ, тобто коли група танків, з'являється, виходить, створюється така ситуація, що нібито на тій ділянці готується наступ. Або навпаки, там з якоїсь ділянки нібито відводяться війська, для того, щоб противник мав, наприклад, таке уявлення, що там можна атакувати, тому що там послаблена оборона.
Розповсюджується інформація щодо можливих дій військ, розповсюджується інформація, знов таки, і посилюється про те, що завтра буде нанесений масований удар, залишити позиції і так далі. Це працює і це, скажімо так, гра вищого порядку, тому що треба проводити ці заходи паралельно з реальними заходами підготовки, при чому так, щоб не шкодити своїм власним силам та засобам. Це, знаєте, вже коли задіюється дезінформація, або як елемент оперативного маскування, в це мають грати люди, які мають дуже великий досвід.
Тому недооцінювати цю гру, артистичну гру, жодним чином не можна. Тому ми і говоримо про те, що дезінформація є невід'ємною складовою сьогоднішніх оперативних і тактичних дій. Сьогодні дезінформація стала ще небезпечнішою через розвиток технологій.
Під час війни Росії проти України інформаційна зброя набула глобальних масштабів. Соцмережі переповнені фейковими новинами про біолабораторії, сфабрікованими відео про звірства українських військових, дипфейки, маніпуляція контекстами, фабрика тролів. Все це спрямовано на дестабілізацію суспільства, створення недовіри до уряду і дискредитацію міжнародної підтримки України.
А якщо вдаватись до прикладного, до прикладів якихось ворог робить на показ, здається на показ, а може це не можна просто переховати, переміщує свої війська. Скажімо, вони дуже часто потрапляють в кадри мобільних телефонів в Маріуполі і потім через кілька днів ми кажемо про загострення на Запорізькому напрямку. А потім додають якісь повідомлення в телеграм про те, що росіяни штурмують Запоріжжя. Це можна назвати прикладом? Якщо можна, то можна пояснити як це діє?
Сергій Грабський: Абсолютно правильно. В цьому і полягає фільгранність цієї роботи. Я спеціально на це наголосив, тому що противник розуміє, що деякі елементи скрити не можна. В що найбільше вірять? Напівправду. Коли є елемент і правди, і неправди.
Саме тому я кажу про фільгранність і витонченість цієї роботи, це дійсно мистецтво. Уявіть собі, як треба пройти по краю леза, щоб і виконати свою задачу, і ввести противника в оману. Уявіть собі, яка робота має проводитися, подвійна а то й потрійна робота при підготовці до цієї операції.
Коли ми говоримо, наприклад, про Маріуполь і хочемо одночасно, тому що це багатопланова, багатовимірна гра, одночасно створити таке уявлення, ніби ми намагаємося наступати десь на південному напрямку, ми показуємо переміщення військ. Це нібито попадає десь в засоби масової інформації. Нібито хтось загубив телефон, а в цьому телефоні ви знаходите масу дуже цікавої інформації про це.
Є таке поняття як подвійна гра шпигунів, тобто коли агента перевербували і він подає інформацію з нібито перевірених джерел, щоб керівництво супротивника повірило, що там дійсно щось відбувається на тій ділянці фронту. Тобто про це можна говорити дуже довго, це дійсно дуже цікава робота і вона потребує неабиякого фаху і розуміння того, що відбувається. Притому давайте не забувати, що з оперативним маскуванням пліч о пліч йде питання оперативної безпеки, тобто як скрити від противника свої дійсні наміри.
Це як складова, власне, оперативне маскування, тому ми говоримо про те, що така робота ведеться постійно. Знов таки, навіть є таке поняття як жертва особовим складом. Тобто коли, наприклад, на певній ділянці фронта активізується діяльність диверсійно-розвідувачних груп, це може свідчити з точки зору розвідки про підготовку якихось активних дій на цій самій ділянці фронту.
Причому ці групи діють дійсно наполегливо, вони навіть коли когось беруть в полон, вони розповідають про завдання, які їм ставились, ці завдання є абсолютно логічними з огляду на ситуацію, на розвиток ситуації. Тому навіть такі жорстокі, я б сказав, неетичні методи так само застосовуються. Коли, ну якщо так вже зовсім на практиці, недосвідчені, тільки підготовлені розвідно-диверсійні групи посилаються на таку ділянку фронту, а на дійсній, скажімо так, ділянці проводиться інфільтрація дійсно підготовлених і глибоко законспірованих груп на цьому напрямку.
Олексій Бурлаков