Надання ІІ Речі Посполитій доступу до моря 100 років тому було дуже важливою подією зі стратегічної та економічної точок зору, - розповідає керівник Управління у справах ветеранів та репресованих Ян Юзеф Каспшик.
100 років тому, 10 лютого 1920 року генерал Юзеф Галлер разом з міністром внутрішніх справ Станіславом Войцєховським та новою адміністрацією Поморського воєводства прибули до міста Пуцьк, де символічно «пошлюбили» Польщу з Балтійським морем. Ян Юзеф Каспшик нагадує, що цей столітній акт був дуже символічний. «Це – традиція, яку щорічно здійснювали венеціанські дожі, які вирушали у море і кидали перстень у хвилі, аби підкреслити те, що Венеція завжди пов’язана з морем. Наш генерал Юзеф Галлер мав два персні. Один кинув у Балтійське море, а інший – одягнув собі на палець», - сказав Ян Язеф Каспшик.
Отримання доступу до моря було можливим завдяки домовленостям на Паризькій конференції та однозначній позиції президента США Вудро Вільсона, який вважав, що Польща повинна мати доступ до Балтійського моря. Ян Юзеф Каспшик підкреслює, що доступ до моря відкривав перед ІІ Річчю Посполитою величезні можливості і був важливий для її розвитку.
«Для її економічного розвитку, також і для морального піднесення. Ми – держава, з якою рахуються, із доступом до моря. Цей доступ, символічний "шлюб" з морем, спричинився до розвитку військово-морських сил, торгівельного флоту, але передусім до того, що було створено протягом кількох років величезними зусиллями народу, тобто до будівництва прекрасного, великого і сучасного порту у Ґдині».
Завтра з нагоди 100-ї річниці надання Польщі доступу до моря серед іншого у Пуцьку, Вейхерові та Владиславові відбудуться урочистості за участі президента Польщі Анджея Дуди.
IAR/М.К.