У зв'язку з приватизацією державного майна в Україні перед польськими компаніями відкриваються нові можливості для іноземної експансії. Київ за підтримки Заходу - в тому числі Європейського Союзу, Міжнародного валютного фонду та США - реформує політичну та економічну систему країни. Польський уряд та підпорядковані йому установи повинні підтримувати вітчизняні компанії, які бажають взяти участь у приватизації в Україні. У жовтні PGNiG уклав знакову угоду з цього питання, інші польські організації повинні наслідувати його приклад, - переконують Павел Мусялек і Міхал Войтило у своїй статті на сайті klubjagiellonski.pl
До Вашої уваги фрагменти статті.
Шлях економічної трансформації Польщі, безсумнівно, нерівна дорога, але він, безперечно, веде в правильному напрямку. На своєму першому етапі Третя Річ Посполита пережила економічний колапс та крах неефективних промислових підприємств, що в свою чергу призвело до високого рівня безробіття.
Після фази хаосу настав час поступового відскоку. Коли стало зрозуміло, що відходу від курсу на демократію та вільну ринкову економіку немає, Польща стає дедалі цікавішою країною для іноземних концернів. Польщу почали сприймали як привабливе місце для продажу товарів.
У міру посилення довіри до Польщі західні корпорації почали розглядати нашу країну як придатне місце для інвестицій. Потоки капіталу зростали і частково були спрямовані на придбання вітчизняних заводів, що часто викликало у Польщі суперечки.
Однак були також інвестиції типу greenfield (це інвестиції, здійснювані на слабоосвоєній території, до сих пір не забудованій, без інфраструктури, найчастіше сільськогосподарській, лісовій або рекреаційній. Найчастіше без дорожнього і / або залізничного сполучення — ред.), які створили нові робочі місця, дозволили передати технології та навчитися сучасному управлінню.
Спочатку інвестиції здійснювалися з урахуванням низьких витрат на робочу силу. Однак поступово над Віслою з’явилися підприємства, що вимагають вищих компетенцій.
Іноземні гіганти почали переносити над Віслу дедалі досконаліші процеси, а в деяких випадках і дослідницькі відділи. Вітчизняні компанії почали розвиватися, вчилися на прикладі іноземної конкуренції та скористалися зростаючою купівельною спроможністю поляків. У багатьох галузях (включаючи харчову) польські компанії успішно почали конкурувати із Заходом.
Дедалі більше підприємств у Польщі почали вивозити товари за кордон. З 2000 по 2018 рік частка Польщі у світовій торгівлі зросла у понад 2,5 рази, що було одним із найкращих результатів у світі. Польща, навіть на тлі динамічного розвитку експорту Центральноєвропейського регіону, була на рівень вище у темпах зростання.
Польський шлях розвитку, незважаючи на свою нерівність, може бути позитивним прикладом для подальшого розвитку української держави. Київ повинен стати для Варшави одним із пріоритетних напрямків. Близьке розташування та дедалі краща інфраструктура зменшують інвестиційні витрати.
Здатність польських підприємств працювати в умовах, несприятливих для установ та правової невизначеності, яку вони придбали на своєму рідному подвір’ї, є значною перевагою перед багатьма західними компаніями, які не звикли працювати в несприятливих регуляторних умовах.
Більше того, привілейоване становище польських підприємств є результатом досвіду, накопиченого в рамках співпраці з українською стороною. Нині багато польських компаній вже працюють в Україні. Збільшення інвестицій було б природним кроком у розвитку зовнішньої експансії для багатьох із них.
Позитивні зміни, що відбулися в Україні в останні роки, є значними. Незважаючи на конфлікт із Росією, завдяки угоді про асоціацію з ЄС та діяльності Міжнародного валютного фонду (МВФ) у нашого східного сусіда відбувається справжня європеїзація багатьох сфер суспільного життя. Часто це відбувається через сильний зовнішній тиск і є результатом політики обумовленості (макроекономічна допомога в обмін на реформи).
Однак для польських компаній важливим має бути не мотивація київської влади, а наслідки їхньої політики. Вони стають дедалі перспективнішими у сфері ведення бізнесу. Уряд чітко зупинився на західній орієнтації, а не на рівновазі між Сходом та Заходом, яка вносила велику невизначеність, і була характерною рисою зовнішньої політики України до початку війни на Донбасі.
З точки зору польських інтересів, приватизація багатьох державних активів, яка здійснюється за новими правилами, продиктованими МВФ, повинна бути особливо важливою. Хоча це політично непросте рішення для Києва, він змушений поважати очікування Фонду, якщо він хоче отримати подальшу фінансову допомогу.
Тому політика МВФ відкриває вікно можливостей для польських компаній, оскільки стратегічні активи мають продаватися в приватні руки. Низька ціна, яку прогнозують інвестори, є наслідком низької довіри міжнародного бізнесу до України.
Політичний контекст також важливий. Україна є стратегічним партнером Польщі, європеїзація та економічний розвиток якої є життєво важливими інтересами нашої країни.
Підтримка польських компаній, які хотіли б взяти участь у приватизації в Україні, повинна бути пріоритетом польського уряду. Досвід, накопичений під час продажу активів Державного казначейства Польщі, може бути використаний під час української приватизації державних активів.
До процесу, зокрема, повинні бути залучені польська дипломатія та спеціалізовані державні органи Польське агентство інвестицій та торгівлі (PAIiH), а також Корпорація страхування експортних кредитів (KUKE). Створюючи відповідні фінансові інструменти, вони можуть зменшити інвестиційний ризик, а отже спонукати польські підприємства до розширення.
Треба також підтримати прихильність ЄС та МВФ щодо реформ в Україні, які також зменшують інвестиційний ризик для польських компаній.
Польщі треба зробити ще один крок у своїй трансформації та набагато більше залучатися до інвестицій за кордоном. Україна, схоже, є правильним напрямком. Таким чином, посилене польсько-українське співробітництво на економічному рівні може забезпечити взаємні вигоди, прискорюючи розвиток обох країн.
klubjagiellonski.pl/Л.І.